приклад, країна може обмежити імпорт автомобілів іноземного виробництва до 500 тисяч щороку, або імпорт взуття до 5 мільйонів пар черевиків на рік.

Придбання імпортних товарів здійснюється тільки за допомогою іноземної валю­ти. Таким чином, уряд може обмежити імпорт, контролюючи обсяг іноземних валют, доступний для фірм, що бажають імпортувати товари.

Тариф підвищує ціну на товар іноземного виробництва на вітчизняному ринку. Надаючи субсидії вітчизняним виробникам, уряд може знизити ціни на товари, що виробляють вітчизняні фірми. Отже, субсидії допомагають захистити власних вироб­ників від іноземної конкуренції.

Однак, проти протекціонізму можна подати кілька аргументів. По-перше, тарифи, квоти та контроль валют обмежують обсяг товарів, доступних для вітчизняних спо­живачів, а ціни є вищими, ніж вони були б за умов вільної торгівлі. По-друге, коли країна обмежує свої імпорти, вона тим самим обмежує експорти інших країн. Ці кра­їни, в свою чергу, можуть помститися шляхом обмеження своїх власних імпортів. А це призведе до загального зниження обсягу світової торгівлі. Експорти країн, які ви­рішили обмежити свої імпорти, також зменшаться. І по-третє, захищаючи вітчизняну індустрію від іноземної конкуренції, можна знизити її ефективність.

Exercise 8.

Text з (за)

Як свідчить історія, часом Сполучені Штати ставали перед необхідністю еконо­мічного протекціонізму, власне практики введення тарифів чи квот для обмежен­ня імпорту іноземних товарів в інтересах захисту національної економіки. У перші роки існування республіки видатний державний діяч Александр Гамільтон підтри­мував введення протекційних тарифів для заохочення індустріального розвитку Америки. В цілому його пропозицію було прийнято. Протягом 19-го століття аме­риканську торговельну політику визначали внутрішньополітичні міркування, зокрема - прагнення розширити експорт такого важливого товару, як бавовна.

Протекціонізм США сягнув своєї кульмінації в 1930 році, коли був прийнятий Закон Смута-Гоулі - закон про тарифи, який тільки посилив ефект від Великої де­пресії. Згідно з цим законом, американські тарифи були значно підвищені, що викли­кало аналогічну реакцію в інших країнах. Таким чином закон зробив свій внесок у поглиблення світової економічної кризи.

Зробивши правильні висновки зі свого сумного досвіду, після 1934 року уряд США переглянув свій підхід до торговельної політики, а після Другої світової ві­йни прямим результатом цього перегляду стало схвалення лібералізації торгівлі.

Text 4 (4а)

Чимало державних діячів Америки доводили, що внутрішня стабільність та не­змінність курсу підтримки з боку союзників США залежатимуть від темпів відро­дження їхніх національних економік. У цьому відродженні неабияку роль відігравала економічна допомога Сполучених Штатів, але для здобуття економічної незалеж­ності та забезпечення економічного зростання країнам потрібні були ринки для екс­порту, особливо такі, як величезний ринок США.

327

Ще задовго до Другої світової війни державний секретар Корделл Галл вказу­вав на цей зв’язок. Ось що він писав, підтримуючи Закон про торговельні угоди 1934 року, який став головним законодавчим чинником для зменшення амери­канських тарифів:

“Країни не здатні забезпечити виробництво, що необхідне для

підтримання до­бробуту економіки та народу, без відповідних можливостей торгувати одна з од­ною. Тому принципи, на яких ґрунтується Програма торговельних угод, є обов’язко­вими передумовами просування до миру”.

Закон про взаємні торговельні угоди 1934 року надавав президентові право вес­ти переговори стосовно торговельних угод з окремими країнами, а також різко ско­рочував розмір мита на експорт товарів до США за умови аналогічних поступок стосовно американського експорту в ці країни.

Exercise 9.

Text 5

U.S. support for liberalizing trade was instrumental in the creation of the General Agree­ment on Tariffs and Trade (GATT), an international code of tariff and trade rules that was signed by 23 countries in 1947 and represented over 90 countries by the end of the 1980s. In addition to setting codes of conduct for international trade, GATT has sponsored several rounds of multilateral trade negotiations, and the United States participated actively in each of them, often taking a leadership role.

America’s official policy has been to apply certain principles to trade agreements; these principles are also the cornerstones of the GATT. The first is nondiscrimination. According to this principle, also known as most-favored-nation (MFN) treatment, all trading partners must be given the same customs and tariff treatment given to the so-called ‘most-favored- nation’. The United States now applies this policy to its trade with all of its trading partners except for those that, for foreign policy reasons, are specifically excluded by law.