контакти із кількома країнами; і тоді кілька країн одночасно можуть стати придатни­ми для інвестицій на певний період часу.

На додаток, крім звичайних критеріїв капіталовкладення, існує ще кілька спе­цифічних обставин, які треба розглядати, приймаючи рішення про прямі іноземні інвестиції.

Exercise 8.

Text з (за)

Великомасштабну участь Сполучених Штатів у програмах допомоги економічному розвитку поза межами діяльності Світового банку можна простежити упродовж пері­оду, що настав після закінчення Другої світової війни, коли США вирішили надати допомогу країнам Європи в їхніх зусиллях по відновленню національних економік.

У своїй інавгураційній промові 1949 року Президент Трумен виклав засади цієї програми, котра захопила уяву нації, коли Трумен проголосив її ключовим елементом американської зовнішньої політики.

Програма була переглянута 1961 року й після того здійснювалася через Агент­ство США з міжнародного розвитку. У 1980-і роки це агентство надавало допомогу в різних обсягах 56 країнам. Останніми роками його програми відійшли від гранді­озних проектів на кшталт спорудження гігантських гребель, прокладання транскон­тинентальних шосейних доріг чи розвитку основних галузей економіки. Організація сконцентрувала свої зусилля на таких сферах, як забезпечення населення продо­вольством, дитяче харчування, демографічне планування, охорона здоров’я, освіта, планування людських ресурсів, цільові програми економічного розвитку, допомога у випадку голоду й стихійного лиха, а ще програма “Харчі для миру”, за якою іншим країнам щороку надається на мільярд доларів кредитів на вигідних умовах, а найбід- нішим просто дотації на закупівлю готових продуктів і сировини.

Text 4 (4а)

З кінця Другої світової війни економічна взаємозалежність Сполучених Штатів та інших країн зростала в геометричній прогресії. Це можна бачити скрізь - в утилізації ресурсів, прийнятті виробничих рішень, торгівлі сировиною й споживчому попиті, у міжнародних зусиллях по налагодженню економічної співпраці в рамках всієї пла­нети, плодами яких стали Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і Загальна угода з тарифів і торгівлі, а також у масштабі наслідків окремих драматичних подій (таких, як стрибки цін на нафту протягом 1970-х років).

Ще однією ознакою зрослої взаємозалежності є розширення іноземних інвести­цій. 1989 року прямі капіталовкладення США в інших країнах сягнули 373,4 мільяр­дів доларів, майже подвоївшись з 1982 року, коли вони дорівнювали 207,8 мільярдам. Іноземні інвестиції в економіку самих Сполучених Штатів зростали ще більшими темпами: 400,8 мільярдів доларів 1989 року проти всього лиш 124,7 мільярдів 1982- го. Вкладаючи капітал за кордоном, американська промисловість допомогла створи­ти базові галузі господарства в інших країнах - наприклад, мідну промисловість у Чілі, що слугує головним джерелом валютних надходжень цієї країни.

310

Exercise 9.

Text 5

Many U.S.-based firms have sought to serve foreign markets from local plants. For example, the Ford Motor Company and General Motors Corporation are among the largest producers of automobiles in Britain.

About one-third of foreign investment in the United States is in manufacturing. Such foreign ventures as Honda in Ohio, Mitsubishi in Illinois, and Nissan in Tennessee have received much attention. In part, these ventures reflect a larger trend in which successful foreign firms, like their U.S. counterparts, are setting up plants in other countries to serve local markets where demand for their products is high.

The growth of foreign investment has raised new questions about the international eco­nomic relationships of nations. What types of firms conduct work that is too critical to national security to allow foreign investment? What about investment in the United States by a nation that restricts U.S. investment in that nation’s economy? The United States has proposed that a set of rules to govern foreign investment be developed during the Uruguay Round of trade negotiations.

TEXT 6

The direction that the global trade regime would have taken in waning years of the 20th century remained unclear as the 1990s opened. The original targets for completing the Uruguay Round in late 1990 were not met, largely as a failure to come to terms over agricultural subsidies; but in 1991 the leading industrialized nations professed a determi­nation to complete the round successfully. Those American “trade revisionists” opposed to free-trade-based policies argued forcefully that continued large U.S. trade deficits, particularly with Japan, meant the United States should move away from a “rules-based” approach and toward a “results-oriented” approach to trade. They cited as one step the passage by Congress in 1988 of the Omnibus Trade and Competitiveness Act, which con­tained some reciprocity provisions and other measures designed to open closed foreign markets to U.S. exports. Some argued that the GATT had become obsolete as a vehicle for reducing trade barriers.

However, U.S. policymakers in the Bush administration agreed that pursuance of suc­cessful completion of the Uruguay Round of trade negotiations would remain an important priority, along with reaching a bilateral free trade treaty with Mexico, and eventually a system of free trade for the Western hemisphere.

UNIT 1.5. Exercise 10.

TEXT 7

Розглянемо інший фундаментальний факт: економічні ресурси є або обмеженими, або незначними. Що ми маємо на увазі під “економічними ресурсами”? Взагалі, ми маємо на увазі усі природні, людські та вироблені людиною ресурси, що викорис­товуються для виробництва товарів та послуг. Усе це включає велике коло об’єк-

311