уряду. Тому вони можуть почати платити податки за вищими ставками або підвищу­вати зарплатню в якості обґрунтування зросту цін, щоб не викликати нарікань з боку громадськості.

Text 7

There are two basic philosophies on how the economy’s tax burden should be appor­tioned.

The benefits-received principle of taxation asserts that households and businesses should purchase the goods and services of government in basically the same manner in which other commodities are bought. It is reasoned that those who benefit most from government- supplied goods or services should pay the taxes necessary for their financing. A few public goods are financed essentially on the basis of the benefits principle. For example, gasoline taxes are typically earmarked for the financing of highway construction and repairs. Those who benefit from good roads pay the cost of those roads. Difficulties immediately arise, however, when an accurate and widespread application of the benefits principle is consid­ered:

1. How does one go about determining the benefits which individual households and businesses receive from national defense, education, and police and fire protection? Public goods entail widespread spillover benefits and the exclusion principle is inapplicable. Even in the seemingly tangible case of highway finance we find it difficult to measure benefits. Individual car owners benefit in different degrees from the existence of good roads. And those who do not own cars also benefit. Businesses would certainly benefit greatly from any widening of their markets which good roads will encourage.

2. Government efforts to redistribute income would be self-defeating if financed on the basis of the benefits principle. It would be absurd and self-defeating to ask poor families to pay the taxes needed to finance their welfare payments! It would be equally ridiculous to think of taxing only unemployed workers to finance the unemployment compensation payments which they receive.

Текст 8

Основні джерела урядового доходу штатів - податки з продажу та акцизні подат­ки; на рівні місцевих органів влади більша частина доходів надходить через майнові податки.

Податки з продажу та акцизні податки є “прихованими податками”, або непрями­ми, оскільки вони зазвичай переносяться з продавців на споживачів шляхом підви­щення цін. При цьому існують певні відмінності у характері перенесення податків з продажу та акцизних податків. Оскільки податок з продажу охоплює ширший діа­пазон продукції, ніж акцизи, споживачі мають вельми незначний шанс протистояти підвищенню цін, пов’язаному із цим податком, адже вони можуть зробити це лише шляхом переорієнтації своїх витрат у бік товарів, що не оподатковуються, тобто то­варів із нижчим рівнем цін.

Акцизним податком оподатковується відносно невелика група товарів. Внаслідок цього можливість переорієнтації споживачів на товари-замінники та послуги-замін-

410

ники є досить невелика. Наприклад, акцизний податок на театральні квитки, що не розповсюджується на інші види видовищ, дуже складно перенести на споживачів шляхом підвищення цін. Чому? Тому що зростання цін викличе переорієнтацію спо­живачів на альтернативні види розваг. Вищі ціни призведуть до настільки помітного скорочення продажу, що продавець вважатиме за краще нести на собі тягар значної частки акцизного податку, і не дозволить різкого падіння обсягу продажу. Однак, у випадку багатьох акцизів помірне підвищення цін чинить незначний вплив на обсяг продажу або взагалі не впливає на продаж. Це стосується акцизів на бензин, цигарки, алкогольні напої. У цих випадках існує мало добрих товарів-замінників, на які мо­жуть переорієнтуватися споживачі при підвищенні цін. Продавець цих товарів знахо­диться у кращій ситуації з точки зору перенесення податкових витрат на споживача.

411