Федеральний податок на прибуток корпорацій є пропорційним податком з одна­ковою ставкою 34 %. Але це передбачає, що власники корпорації (тобто власники акцій) несуть увесь тягар податку. Деякі експерти з питань оподаткування доводять, що принаймні частина податку переноситься на споживача у вигляді вищої ціни на продукцію. Частина податку, перенесена на споживача, має регресивний характер аналогічно до податку з продажу.

Текст 3d

The Federal personal income tax is progressive. The corporate income tax is probably progressive. General sales, excise, payroll, and property taxes tend to be regressive.

Taxes do not always stick where the government levies them. Some taxes can be shifted among various parties in the economy. It is therefore necessary to locate the final resting place or incidence of the major types of taxes.

The incidence of the personal income tax generally falls on the individual upon whom the tax is levied; little chance exists for shifting. But there might be exceptions to this. Individuals and groups who can effectively control the price of their labor services may be able to shift a part of the tax. For example, doctors, dentists, lawyers, and other profes­sional people who can readily increase their fees may do so because of the tax. Unions might regard personal incomes taxes as part of the cost of living and, as a result, bargain for higher wages. If they are successful, they may shift a portion of the tax from workers to employers who, by then increasing prices, shift the wage increase to the public. Generally, however, most experts conclude that the individual upon whom the tax is initially levied bears the burden of the personal income tax. The same ordinarily holds true of payroll and inheritance taxes.

Текст 4d

Ми вже висловлювали припущення, що сфера дії податку на прибуток корпора­цій є набагато менш визначеною. Традиційна думка полягає в тому, що фірма, яка встановлює на свою продукцію ціни, що забезпечують максимальний прибуток, та виробляє продукцію, що передбачає отримання високого прибутку, не має підстав змінювати ціни або обсяг випуску, коли впроваджується податок на прибуток корпо­рації. Таке співвідношення ціни та обсягу продукції, що виробляється, яке тягне за собою найвищий прибуток перед відрахуванням податку, так і залишається найбільш вигідним і після того, як уряд вилучить певний відсоток з прибутку фірми у вигляді прибуткового податку. Відповідно до цієї думки, акціонери компанії (тобто її влас­ники) змушені нести тягар оподаткування у вигляді нижчих дивідендів або меншої суми нерозподіленого прибутку. З іншого боку, деякі економісти стверджують, що податок на прибуток корпорації є частково перенесеним на споживачів через вищі ціни та на постачальників ресурсів через нижчі ціни. У сучасній промисловості, коли контроль над ринком може здійснятися невеликою кількістю фірм, виробники не за­вжди з початку займають таку позицію на ринку, яка забезпечує максимальні прибут­ки. У чому причина? Якщо фірми-монополісти зловживатимуть своїми ринковими позиціями, то їхній престиж в очах громадськості впаде, і можливі санкції з боку

409