A tax is progressive if its average rate increases as income increases. Such a tax claims not only a larger absolute amount, but also a larger fraction or percentage of income as income increases.

A regressive tax is one whose average rate declines as income increases. Such a tax takes a smaller and smaller proportion of income as income increases. A regressive tax may or may not take a larger absolute amount of income as income expands.

A tax is proportional when its average rate remains the same, regardless of the size of income.

Let us illustrate in terms of the personal income tax. Suppose the tax rates are such that a household pays 10 percent of its income in taxes, regardless of the size of its income. This would clearly be a proportional income tax. Now suppose the rate structure is such that the household with an annual taxable income of less than $1000 pays 5 percent in income tax­es, the household realizing an income of $1000 to $2000 pays 10 percent, $2000 to $3000 pays 15 percent, and so forth. This, as we have already explained, would obviously be a progressive income tax. The final case is where the rates decline as taxable income rises: you pay 15 percent if you earn less than $1000; 10 percent if you earn $1000 to $2000; 5 percent if you earn $2000 to $3000; and so forth. This is a regressive income tax. In gen­eral, progressive taxes are those which bear down most heavily on the rich; regressive taxes are those which hit the poor hardest.

Текст 2d

Що можна сказати з приводу прогресивності, пропорційності або регресивності основних видів податків, що застосовуються у США?

Федеральний особистий прибутковий податок є малопрогресивним із граничною податковою ставкою у діапазоні від 15 до 33 %. Можливість скасування виплати від­сотків за закладними на житло та суми майнового податку, а також звільнення від сплати податку на процентні доходи від облігацій штатів та органів влади підривають прогресивний характер податків.

На перший погляд, загальний податок з продажу, скажімо, із 3-відсотковою зниж­кою здається пропорційним. Проте насправді він є регресивним відносно прибутку. Причина регресивності цього податку полягає в тім, що він порушує значну частину прибутку бідної людини на відміну від прибутку багатія. Останній може уникнути податку на частину свого прибутку, що він відкладає у вигляді заощаджень, тоді як бідна людина не має можливості заощаджувати. Наприклад, “бідний” Сміт має при­буток у 15 тис. дол. і повністю його витрачає. “Багатий” Джоне має прибуток 30 тис. дол., але витрачає лише 20 тис. дол. з нього. Припустивши, що 3-відсотковий пода­ток з продажу застосовується до витрат кожної окремої особи, ми бачимо, що Сміт буде платити 450 дол. (З % з 15 тис. дол.) у вигляді податку, а Джоне платитиме 600 дол. (З % з 20 тис. дол.). Відзначимо, що, тоді як увесь прибуток Сміта сумою в 15 тис. дол. підлягає оподаткуванню податком з продажу, цим податком оподатковується лише 2/3 з 30 тис. дол. прибутку Джонса, який сплачує у вигляді даного податку 600 дол. (або 2 % від загальної суми прибутку в 30 тис. дол.). Отже, можна зробити ви­сновок, що загальний податок з продажу є регресивним.

408