TEXT 4

High interest rates inhibit economic growth, and interest rates were already high, in part because of large U.S. budget deficits and the prospect that they might continue in­definitely. In addition, economists anticipated demands for large amounts of capital for Eastern Europe - a part of the world that was desperately trying to cast off the shackles of socialist controls and convert to market-based economies.

There were other reasons for concern about the robustness of an economic recovery. As a result of the lending excesses of the 1980s, which left a legacy of heavy indebtedness and crippled financial institutions, U.S. banks and other lenders had tightened lending standards in the 1990s. Indeed, the entire financial sector was under strain, as banks, savings and loans, and some insurance companies, hobbled by portfolios of poor-quality debt, struggled to remain afloat by getting injections of capital or merging. But more than a few toppled into bankruptcy, and some became insolvent.

Exercise 9. Translate the following texts into English, Work in pairs. TEXT 5

Наслідки інфляції у сфері розподілу були б не такими важкими і їх навіть можна було б уникнути, якби люди могли передбачати інфляцію та мали змогу коригувати свої номінальні доходи, враховуючи майбутні зміни в рівні цін. Наприклад, тривала інфляція, що почалася наприкінці 60-х років, в 70-х роках примусила багато профспі­лок наполягати на тому, щоб у трудові договори заносилися поправки на зростання вартості життя, які автоматично коригують доходи робітників, враховуючи інфляцію. Якщо передбачити появу інфляції, то можна також внести зміни у розподіл доходів між вищезгаданими кредитором та дебітором. Припустімо, що кредитор (можливо, комерційний чи позиково-ощадний банк) та отримувач позику (домогосподарство) до­мовляються про те, що 5 % - це помірна процентна ставка для позики строком на один рік у випадку, якщо рівень цін не зазнає змін. Але внаслідок інфляційних процесів як кредитор, так і отримувач позики вважають, що є підстави очікувати 6 %-вого підви­щення цін протягом наступного року. Якщо банк надає позикодержцеві 100 доларів при 5 %-вій ставці, то наприкінці року він отримає 105 доларів. Але якщо інфляція дійсно сягне 6 % протягом цього року, то купівельна спроможність цих 105 доларів зменшиться приблизно до 99 доларів. Фактично виходить, що кредитор сплатить пози­кодержцеві один долар за те, що останній протягом року користувався його грішми.

Text 6

Кредитор може уникнути сплати такої дивної субсидії, якщо підніме процентну ставку згідно із передбачуваним рівнем інфляції. Наприклад, призначивши ставку в

11. %, кредитор наприкінці року отримає 111 доларів, що, враховуючи 6 %-ву інфляцію, мають реальну вартість, або купівельну спроможність, приблизно 105 доларів. В

53

такому випадку за користування 100 доларами протягом одного року відбувається припустима для обох сторін передача 5 доларів, або 5 %, від дебітора кредиторові. До речі, ощадні та позикові установи запровадили закладні із процентною ставкою, що змінюється, щоб захистити себе від негативного впливу інфляції. Між іншим, ці приклади доводять, що високі номінальні процентні ставки - це швидше наслідок інфляції, ніж причина.

Наш приклад вказує на відмінність між реальною процентною ставкою, з одного боку, та грошовою, або номінальною, процентною ставкою - з іншого. Реальна процентна ставка - це підвищення купівельної спроможності (у відсотках), що кредитор отримує від позикодержця. У нашому прикладі реальна процентна ставка складає 5 %. Номінальна процентна ставка - це підвищення грошової суми (у відсотках), яку отримує кредитор. У нашому прикладі номінальна процентна ставка дорівнює 11 %. Відмінність між двома цими поняттями полягає в тому, що, на відміну від номінальної процентної ставки, реальна процентна ставка коригується, або ‘дефлюється’, згідно з рівнем інфляції.

Exercise 10. Listen to text 7 in English. Use your shorthand to write it down. Trans­late it into Ukrainian. Exercise 11. Listen to text 8 in Ukrainian. Use your shorthand to write it down. Translate it into English. Exercise 12. Translate text 9 into Ukrainian. TEXT 9

There is, frankly, much uncertainty and disagreement as to whether inflation is likely to be accompanied by a rising or a falling real national output. Some economists argue that full employment can only be achieved if some modest amount of inflation is tolerated. The levels of real national output and employment depend upon aggregate spending. If spend­ing is low, the economy will operate in range 1. In this range there is price level stability, but real national output is substantially below its potential and the unemployment rate is high. If aggregate spending now increases to the extent that the economy moves into range

2. we find that society must accept a higher price level - some amount of inflation - to achieve these higher levels of real national output and the accompanying lower unemploy­ment rates. Of course, if further increases in aggregate spending pull the economy into range 3, that spending will be purely inflationary because the full-employment or capacity level of real national output will have been reached.

The critical point for present purposes is that in range 2 there appears to be a tradeoff between output (including employment), on the one hand, and inflation, on the other. Some moderate amount of inflation must be accepted if we are to realize high levels of output and

54

employment. The high levels of spending which give us higher levels of output and low unemployment rates also cause some inflation. Stated differently, an inverse relationship _may exist between the inflation rate and the unemployment rate.

This scenario has been criticized in recent years. Some economists feel that any tradeoff between the inflation rate and the unemployment rate is a transitory or short-run pheno­menon at best and there is no such tradeoff in the long run.

Exercise 13. Translate text 10 into English. TEXT 10

Інфляція може також зурочити власників заощаджень. Зі зростанням цін реаль­на вартість, або купівельна спроможність заощаджень, відкладених на чорний день, зменшиться. Під час інфляції зменшується реальна вартість термінових рахунків у банку, страхових полісів, щорічної ренти та інших паперових активів із фіксованою вартістю, що їх колись вистачало, аби подолати важкі непередбачені обставини або забезпечити спокійний вихід на пенсію. Найпростіший випадок: людина відклала 1000 доларів готівкою. З 1967-1977 pp. ця сума втратила б половину своєї реальної вартості. Звичайно, усі форми заощаджень приносять відсоток, проте вартість заоща­джень зменшуватиметься, якщо рівень інфляції перевищить процентну ставку.

Федеральний уряд, що накопичував протягом десятиліть великий державний борг у 2600 млрд дол., також отримав велику вигоду від інфляції. Протягом усієї історії федеральний уряд регулярно сплачував борги зі знов отриманих позик. Інфляція на­дала змогу міністерству фінансів сплатити борги доларами, що мають меншу купі­вельну спроможність, ніж ті, що воно отримало. Номінальний національний дохід, отже й податкові збори збільшуються при інфляції; обсяги ж державного боргу не збільшуються. Це означає, що інфляція полегшує для федерального уряду реальний тягар державного борга. При тому, що інфляція приносить таку вигоду федеральному уряду, деякі економісти відкрито запитують: чи може суспільство розраховувати на те, що уряд старанно намагатиметься зупинити інфляцію?

Дійсно, деякі країни, такі, як Бразилія, колись настільки широко користувались інфляцією, щоб зменшити реальну вартість своїх боргів, що тепер кредитори при­мушують їх позичати не в своїй валюті, а в американських доларах або якій-небудь іншій відносно стійкій валюті. Це не дозволяє використовувати інфляцію в самій країні, щоб запобігти ‘невиконанню зобов’язань’ за боргами. Будь-яка інфляція в кра­їні призводить до зменшення реальної вартості її валюти, але не вартості борга, що необхідно сплатити.