У Сполучених Штатах уряд намагався встановити контроль над монополіями переважно двома способами. У першому випадку, щодо “натуральних монополій”, тобто тих галузей, де технологічні та економічні умови виключають можливість іс­нування конкурентних ринків, уряд утворив державні комісії для регулювання цін та встановив стандарти на послуги, що надаються. Транспорт, зв’язок, виробництво та постачання електроенергії та інші підприємства громадського користування тією чи іншою мірою підлягають такому регулюванню. На рівні місцевих органів влади досить звичайною є державна власність на підприємства електроенергетики та во­допостачання. Однак у інших випадках на переважній більшості ринків ефективне виробництво можна забезпечити при високому ступені розвитку конкуренції. Тому федеральний уряд провів ряд антимонополістичних, або антитрестових, законів, по­чинаючи з Закону Шермана 1890 року, з метою захисту та посилення конкуренції у якості ефективного регулятора поведінки підприємців.

Навіть при забезпеченні правової основи для капіталістичних інститутів та захис­ту конкуренції все ще існує необхідність виконання урядом низки інших економіч­них функцій. Для ринкової системи, у її оптимальному варіанті, все ж властиві огріхи та недоліки, які змушують уряд стимулювати та модифікувати її функціонування.

Exercise 8.

Text з (за)

Часто споживачі та виробники мають змогу користуватися альтернативними матеріалами, наприклад, алюмінієм, склом, пластмасою чи бетоном замість сталі. У новітніх промислових галузях, зокрема комп’ютерній, малі компанії довели свою здатність швидше опановувати сучасні технології, аніж гігантські корпорації.

Дехто вважає, що концентрація економічної потужності в одних руках небез­печна для країни, адже вона підштовхує менеджерів до протиставлення особистих або корпоративних інтересів громадським потребам. Уряд США неодноразово намагався законодавчим шляхом звести до мінімуму цю загрозу та скористатися тими перевагами, що їх дає широкомасштабне ведення бізнесу. На це спрямова­ні, зокрема, Акт про торгівлю між штатами та Антитрестовий акт Шермана. З цією метою створено Федеральну торговельну комісію та Антитрестовий відділ Міністер­ства юстиції, що мали спостерігати за потенційними монополіями та запобігати злиттям компаній, а також уживати заходів щодо розпуску компаній, чия діяльність підриває конкурентну боротьбу та приносить збитки споживачам.

Антимонопольну діяльність уряду ще довго вивчатимуть на прикладі успішних санкцій, здійснених Міністерством юстиції стосовно компанії “Америкен телефон енд телеграф” (ATT), найбільшої та найбільш успішної у світі мережі телекомунікацій.

Text 4

Однією з нагальних економічних проблем, яку уряд намагався розв’язати в ін­тересах суспільства, була надмірна концентрація бізнесу. Наприкінці 19-го й осо­бливо на початку 20-го століття у Сполучених Штатах відбувається стрімка консо­лідація економічних сил у зв’язку з інтенсивним злиттям малих компаній у великі.

352

Чимало великих компаній домовлялися між собою про обмежений випуск товарів та підвищення цін. Часто вони насильно витісняли слабші фірми з ринку: вони за­нижували свої ціни та зазнавали непомірних збитків, поки їхні конкуренти не ставали банкрутами. Компанії, що залишалися на ринку, скуповували майно

колишніх суперників та знову підвищували ціни.

Зважаючи на тяжке становище, американські громадяни стали вимагати від дер­жави вжиття рішучих дій. У відповідь уряд запровадив у практику прийнятий 1890 року Антитрестовий акт Шермана, за яким всілякі спроби монополізувати торгів­лю, як і недоброчинні спілки та угоди осіб або фірм, спрямовані на утиск вільної торгівлі, визнавалися злочином. На початку 20-го сторіччя уряд скористався цим актом проти компанії “Стандард ойл” та кількох великих фірм, які зловживали еко­номічною потужністю. Невдовзі наступні судові постанови обмежили використан­ня цього акту на тій підставі, що злочинний характер має лише “невиправданий” утиск торгівлі.

Exercise 9.

Text 5

In 1914 Congress responded to continuing economic concentration by passing two laws designed to bolster the Sherman Antitrust Act: the Clayton Antitrust Act and the Federal Trade Commission Act. The Clayton Antitrust Act tried to define more clearly what was meant by restraint of trade. It outlaws price discrimination that gives certain buyers an advantage over others; forbids agreements in which manufacturers sell only to dealers who agree not to sell a rival manufacturer’s products; and prohibits some types of mergers and other acts that could lessen competition. The Federal Trade Commission Act established a government commis­sion aimed at preventing unfair and anticompetitive business practices.

In 1912 the United States Steel Corporation, which controlled more than half of all the steel production in the United States, was accused of monopoly for operating as a price leader in the steel industry. But the lawsuit brought against the corporation was not set­tled until 1920. In a landmark decision, the Supreme Court ruled that U.S. Steel was not a monopoly because there was no “unreasonable” restraint of trade. A careful distinction was drawn between bigness and monopoly.

Text 6

Antitrust is rather strict toward cooperation and mergers, while being largely lenient toward existing concentrations. Thus a firm with a 60 percent market share is permitted to continue untouched, fixing prices pretty much as it pleases over 60 percent of the market. Meanwhile other firms may not merge to acquire as much as 15 percent of the market. Nor may they cooperate to fix prices on any part of the market.

Price fixing is treated strictly. Evidence of price fixing, even by relatively small firms, will elicit antitrust action as will other collusive activities such as schemes to divide up sales in a market. In the parlance of antitrust law, these activities are known as per se viola­tions, in that they are not subject to the rule of reason. To gain a conviction, the government or other party making the charge need only show that there was a conspiracy to fix prices

353