Висновок

З аналізу інвестиційної діяльності, у сфері виробництва, витікає наступний висновок: метою інвестиційних програм повинна стати переорієнтація значних ресурсів на розвиток галузей, що задовольняють споживчі запити населення. При цьому необхідно в перелік пріоритетних напрямів включити і галузі соціальної інфраструктури.

Аналіз також показує, що нині капітальні вкладення, в основному, зосереджуються у сфері основного виробництва. Відсутність розвиненої сфери послуг виробничого характеру негативно позначається на ефективності виробничої діяльності. Тому інвестиційна стратегія нині має бути орієнтована на першочергове задоволення потреб в розвитку тих галузей, які доповнюють і обслуговують основне виробництво.

Для пожвавлення інвестиційної діяльності в Україні необхідно:

створення інвестиційного механізму формування сприятливого клімату для інвестицій;

концентрація необхідних фінансових коштів у банківській системі, за допомогою якої можна було б здійснювати переливання капіталу з орієнтацією на пріоритетні, перспективні напрями, розвитку галузей народного господарства.

У розвинених країнах накопичений досвід позитивної дії і стимулювання державою інвестиційних процесів у вигляді пільгового кредитування інвестицій і зниженого оподаткування прибутку, що інвестується, надання субсидій за рахунок бюджету, виділення засобів іноземної позики, зниження митних зборів при ввезенні сировини і устаткування з-за кордону і вивезенні готової продукції.

Проте реальність сьогоднішнього дня обумовлена тим, що процеси, що характеризують стан інвестиційної сфери економіки країни, зумовлюють режим відтворювальних процесів, що знаходяться під негативною дією таких чинників, як зменшення ефективності і масштабів усього відтворювального процесу, а також скорочення реальних об'ємів інвестування. Інакше кажучи, процес інвестування сьогодні є малоефективним і непривабливим для потенційних інвесторів. Це обумовлено і відсутністю активної державної політики, яка має бути спрямована на підйом інвестиційній активності, підтримку і оздоровлення відтворювальної структури економіки.

Подолання дезинтеграції економіки і запобігання подальшій "втечі" капіталу вимагає активних і адекватних зусиль держави. Потрібні економічні і організаційні інструменти, що направляють грошові потоки в підйом інвестицій.

Рядом учених і фахівців пропонуються конкретні механізми рішення цієї задачі за допомогою інститутів розвитку і системи інвестиційних рахунків, відповідного регулювання ринку цінних паперів, активного використання державних гарантій. Тоді можна думати про не інфляційні можливості відновлення нормальної грошової маси і подолання кризи неплатежів.

Практика інвестування в розвинених країнах показує, що інтеграція інвестиційної і інноваційної діяльності виявляється успішною при потужному механізмі залучення грошових вкладів населення і власних обігових коштів підприємств; розвиненому ринку цінних паперів; використанні можливостей лізингових і страхових компаній, інвестиційних фондів, іпотечного кредитування.

ЛІТЕРАТУРА

1. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність – 2009.

2. Гриньова В.М. Інвестування – 2008.

3. Мойсеєнко І. П. Інвестування – 2006.

4. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні – 1998.

5. Федоренко В. Г. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник. - 2004.