Тема № 7. Соціологічний аналіз культури

1. Соціологія культури як наукова дисципліна. Методологічні основи соціології культури.

2. Поняття культури в системі соціологічного знання.

3. Основні підходи до вивчення культури в соціології.

4. Типологія культури.

5. Стратифікація та легітимація у системі культури.

6. Тенденції соціокультурного розвитку в сучасній Україні.

1. Соціологія культури – спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності функціонування культури в суспільстві. Термін «соціології культури» був введений М. Вебером на поч. ХХ століття.

Одні автори схильні розглядати соціологію культури як "галузеву соціологію" більш менш широкого обхвату, що вивчає "сферу культури", "культурні процеси". В цій якості соціологія культури трактується як існуюча разом з такими галузевими дисциплінами, як соціологія мистецтва, науки, освіти, або ж як така, що включає їх як субдисципліни. Однак, незрозумілим тоді лишається, чому до "культури" відносять релігію, науку, мистецтво, але не відносять політику й економіку, сфери соціального життя, які в не меншій мірі регулюються культурними значеннями і нормами. 

Існує також точка зору, що розглядає соціологію культури не як напрям, що вивчає якийсь "сегмент" або "сферу" соціальної реальності, а як особливий підхід до бачення соціальної реальності взагалі. Цей підхід виходить із смислової природи соціальних феноменів. В даному випадку соціологія культури перетворюється, фактично, в самостійний проект соціології, близький до розуміючої соціології.

Л. Коган пропонує розглядати соціологію культури як "метасоціологічну дисципліну в межах структурного, функціоналістського і системного підходів"^, мотивуючи такий підхід тим очевидним фактом, що будь-який елемент соціальної реальності має культурну складову, якої б сфери - економічної, політичної, духовної, - він не стосувався.

Відмінності між підходами до визначення предмету соціології культури багато в чому обумовлені різним розумінням того, що є власне "культура". Крім того, існує безліч наук, що вивчають різні сфери культури. Соціологічний аналіз культури ніколи не був вільний від впливів з боку філософії, культурної і соціальної антропології, психології і інших гуманітарних наук. Але і ці науки, у свою чергу, відчували вплив з боку соціології. Перед соціологами, таким чином, встає проблема наочного розмежування з іншими науками, що вивчають культуру.

Не тільки предмет вивчення, але і час виникнення соціології культури можна потрактувати по-різному. А. Согомонов, зокрема, стверджує, що "як особливий напрям соціології культури у світовій соціальній думці концептуально і категоріально оформляється поступово, починаючи з 60-70-х рр.ХХ ст., а у вітчизняній науці і того пізніше. Відмежувавшись як від чистої соціальної теорії, так і від суміжних областей, соціологія культури остаточно і повноцінно реалізувалася як науковий проект лише паралельно з розвитком постмодерністської соціологічної парадигми". Проте така точка зору може бути поставлена під сумнів. Значні проекти соціології культури були запропоновані Альфредом Вебером і Карлом Мангеймом ще в першій половині ХХ століття. З другого боку, епоха постмодерну, що стала, згідно А. Согомонову, часом "концептуального і категоріального оформлення" соціології культури і її "розмежування з суміжними дисциплінами" характеризується якраз розмиванням меж між дисциплінами, тяжінням до міждисциплінарності, а також дивною понятійною невизначеністю і багатозначністю. Але епоха постмодерну і постмодерністська соціологічна теорія, що виникла в цю епоху дійсно характеризується підвищеним інтересом до культурної проблематики. Таким чином, і час виникнення соціології культури як окремої дисципліни ми не можемо вказати з визначеністю. Проте, з повною визначеністю можна стверджувати, що аналіз культурних феноменів – невід'ємна частина соціології з часів Огюста Конта, і в цьому значенні соціологія культури – ровесниця соціології.

На рубежі 1960-70 – х рр. соціологія культури початку формуватися як самостійна галузь наукового знання (В. Ядов,1998). Багато дослідників вважали: культура формує соціальну поведінку людини. За час розвитку виникли різні підходи до трактування культури і соціології культури (І.І. Квасова, Б.С. Ерасов, Л.Г. ІонІн і ін.).

Предметом соціології культури можна вважати, ймовірно, саму культуру як складне динамічне утворення, що має соціальну природу і виражає соціальні відносини, спрямовані на створення, засвоєння, збереження і розповсюдження предметів, ідей, ціннісних уявлень, за допомогою яких забезпечується взаєморозуміння людей в різних соціальних ситуаціях. Культура як "друга природа" породжується матеріальними потребами людей, їх інтелектуальними, моральними, естетичними та іншими запитами, практичними інтересами різних соціальних спільнот, груп та індивідів.

Культура в широкому значенні – позабіологічна людська діяльність.

Соціологія культури — це наука, що розглядає будову і функціонування культури у зв'язку з соціальними структурами і інститутами стосовно конкретно-історичних ситуацій, взаємостосунки суспільства і культури в цілому. Соціологія культури відноситься до соціологічної теорії середнього рівня.

Предмет соціології культури - комплекс загальних закономірностей динаміки культури, специфічних групових і регіональних регулярностей її руху при різних станах суспільства, різноманітність форм соціокультурного життя, а також аналіз характерних для кожного з таких станів способів, результатів і наслідків діяльності представників різних соціальних груп, направленої на підтримку або перетворення суспільного життя.

Соціологія культури активно вивчає тенденції культурного розвитку суспільства. Вона виявляє вплив науково-технічного прогресу на культурні процеси, досліджує соціально-культурні наслідки урбанізації, вплив засобів масової інформації на соціалізацію особистості, на суспільні настрої. Соціологія культури фіксує зміни у національних, духовних, сімейних, побутових відносинах, викликані поширенням освіти, динамікою чисельності закладів культури і т.д.