М'язи-звужувачі

Бічний персне-черпакуватий м'яз, musculus cricoarytenoideus lateralis, - парний, бере початок від дуги перснеподібного хряща і прикріплює­ться до м'язового відростка черпакуватого. При скороченні тягне м'язовий відросток вперед і вниз. Голосові відростки при цьому зближуються, а голосо­ва щілина звужується.

Щито-черпакуватий м'яз, musculus thyroarytenoideus, - парний, бере початок від внутрішньої поверхні пластинки щитоподібного хряща, прохо­дить догори та назад, прикріплюється до м'язового відростка черпакува­того хряща. При скороченні обох м'язів частина порожнини гортані вище голо­сових зв'язок звужується. Одночасно черпакуваті хрящі підтягуються вперед і голосові зв'язки трохи розслаблюються.

Поперечний черпакуватий м'яз, musculus arytenoideus transversus, - непарний, сполучає обидва черпакуваті хрящі. При скороченні м'яза хрящі зближуються, голосова щілина звужується.

Косий черпакуватий м'яз, musculus arytenoideus obliquus, - парний, бере початок від м'язового відростка черпакуватого хряща, проходить косо вгору, перехрещується з однойменним м'язом протилежного боку, прикріп­люється до верхівки черпакуватого хряща на протилежному боці. При ско­роченні звужує задню частину голосової щілини.

Черпакувато-надгортанний м'яз, musculus aryepiglotticus, - парний, бере початок від верхівки черпакуватого хряща, становить продовження попереднього м'яза. Проходить у товщі черпакувато-надгортанної складки, прикріплюється до латерального краю надгортанника. Звужує вхід до гор­тані та відтягує надгортанник донизу.

М'язи-розширювачі

Щито-надгортанний м'яз, musculusthyroepiglotticus, - парний, бере по­чаток від внутрішньої поверхні пластинки щитоподібного хряща, лежить збо­ку від щитонадгортанної зв'язки, прикріплюється до краю надгортанника, переходить частково у черпакувато-надгортанну складку. Розширює вхід до гортані та її присінок.

Задній персне-черпакуватий м'яз, musculus cricoarytenoideus posterior, - парний, бере початок від задньої поверхні пластинки перснеподібного хря­ща, прикріплюється до м'язового відростка черпакуватого. При скоро­ченні тягне м'язовий відросток назад і медіально, внаслідок чого голосовий відросток повертається латерально і голосова щілина розширюється.

М'язи, що змінюють напруження голосових зв'язок

1. Голосовий м'яз, musculus vocalis, - парний, бере початок від внут­рішньої поверхні щитоподібного хряща, прикріплюється до голосового відростка черпакуватого. Присередній край м'яза зрощений з голосовою зв'язкою, а бічний прилягає до щиточерпакуватого м'яза. При скороченні тягне голосовий відросток уперед. При цьому голосові зв'язки розслаблюються, а голосова щілина трохи звужується.

2. Персне-щитоподібний м'яз, musculus cricothyroideus, - парний, бере початок від середини дуги перснеподібного хряща, прикріплюється до нижнього краю (пряма частина, pars recta) та нижнього рогу (коса частина, pars obliqua) щитоподібного хряща. При скороченні підтягує щитоподібний хрящ уперед, що викликає напруження голосових зв'язок.

Стінка гортані утворена її хрящами (об'єднаними за допомогою зв'язок, суглобів, м'язів), фіброзно-еластичною мембраною, слизовою оболонкою, зовнішньою сполучнотканинною оболонкою.

Волокнисто-еластична мембрана гортані, membrana fibroelastica laryngis, лежить під слизовою оболонкою гортані. На рівні між верхнім краєм дуги перс­неподібного хряща, нижньою вирізкою щитоподібного хряща та голосовими відростками черпакуватих ця мембрана звужується знизу догори, утворюючи еластичний конус, conus elasticus.

Слизова оболонка, tunica mucosa, вистелена війчастим багаторядним епітелієм, за винятком голосових складок, які вкриті багатошаровим плоским незроговілим епітелієм. Надгортанник також вистелений багатошаровим пло­ским незроговілим епітелієм, тому що тут слизова оболонка гортані межує зі слизовою оболонкою травного апарату. Підслизова основа містить гортанні за­лози та лімфоїдні вузлики.

Зовнішня сполучнотканинна оболонка вкриває хрящі гортані, містить ба­гато еластичних волокон, становить фактично частину вісцеральної пластинки внутрішийної фасції.

Порожнина гортані, cavitas laryngis, становить своєрідну трубку, розши­рену зверху та знизу, звужену посередині, тобто нагадує пісочного годинника . Починається порожнина входом в гортань, aditus laryngis, який спе­реду обмежений надгортанником, з боків - черпакувато-надгортанними склад­ками, plicae aryepiglotticae, ззаду - верхівками черпакуватих хрящів.

Верхня розширена частина порожнини гортані називається присінком, vestibulum laryngis. Він простягається від входу в гортань до присінкових скла­док, plicae vestibuläres, які обмежують щілину присінка, rima vestibuli. Слизова оболонка присінка гортані дуже чутлива - її подразнення рефлектор­но викликає сильний кашель.

Середня звужена частина гортані простягається від присінкової щілини до голосової щілини, rima glottidis, утвореної голосовими складками, plicae vocales. Голосова щілина - найвужче місце гортані. Вона має дві частини. Передня, об­межена ділянками голосових складок, що містять голосові зв'язки та м'язи, на­зивається міжперетинковою частиною, pars intermembranacea. Задня, обмежена ділянками голосових складок, у товщі яких лежать голосові відростки черпаку­ватих хрящів, називається міжхрящовою частиною, pars intercartilaginea. Між присінковою та голосовою складкою утворюється заглиблення - шлуночок гортані, ventriculus laryngis.

Нижня розширена частина гортані - підголосникова порожнина, саіпіаь infraglottica. Звужуючись донизу, вона переходить у трахею. Під час огляду порожнини гортані (ларингоскопія) у живої людини можна побачити присінкові та голосові складки, оцінити стан слизової оболонки, ширину голо­сової щілини. Слизова оболонка виглядає гладкою, має рівномірне рожеве забарвлення, а в ділянці присінкових складок - червонувате.

При спокійному диханні голосова щілина досить широка, а при звуко- утворенні (фонації) вона періодично звужується і навіть може змикатися. Звукоутворення відбувається за рахунок того, що активні коливання голо­сових зв'язок під час видиху викликають появу коливальних хвиль повітря. Утворений в гортані звук посилюється та набирає характерного забарвлен­ня (тембр) в резонаторах - верхніх дихальних шляхах, ротовій порожнині, приносових пазухах.

Вікові особливості гортані. У новонароджених гортань коротка й широка, розміщена на три хребці вище, ніж у дорослих. Ріжкуваті хрящі відсутні, вхід до гортані широкий. Щито-під'язикові зв'язки також відсутні. У наступні роки гортань збільшується в розмірах і поступово опускається. У 7 років визнача­ються всі її анатомічні утворення. У 13 років вона досягає рівня IV-VI шийних хребців. У 12-15 років у хлопчиків гортань збільшується особливо інтенсивно, в зв'язку з чим відбувається мутація голосу. У дівчат ріст гортані відбувається повільніше.Рентгеноанатомія гортані. В боковій проекції видно передній та задній контури стінок гортані та глотки, верхній та задній контури перснеподібного хряща, тіні присінкової та голосової складок, шлуночки гортані, надгортанник.

В сагітальній проекції видно бокові стінки гортані, тіні надгортанника, чер­пакувато-надгортанних складок, присінкових та голосових складок, шлуночки гортані.

Кровопостачання гортані забезпечується верхніми та нижніми гортанними артеріями, які становлять гілки відповідних щитоподібних артерій. Вени утворюються в сплетеннях слизової оболонки і впадають в нижню та верхню гортанні вени, а ті, в свою чергу, - в нижню та верхню щитоподібні.

Лімфатичні судини гортані виносять лімфу до глибоких шийних вузлів.

Іннервація гортані забезпечується нижнім та верхнім гортанними нервами (від блукаючих нервів) і гілками верхнього шийного вузла симпатичного стовбура

.

3