[Ред.]Московське підданство

Перед московськими політиками Вишневецький виклав свій план боротьби з татарами у союзі з Литвою, відірвавши її від союзу з Кримом. Ця ідея була сприйнята із співчуттям; на початку 1558 р. була розпочата підготовка до кампанії проти Криму та до переговорів з Великим князівством Литовським. Вишневецький з московським військом рушив шляхом попереднього походу Ржевського (1556 р.), по дорозі збираючи козаків. Був запланований похід всередину Криму. Хан відтягнув усі орди за Перекоп та приготувався до оборони.

Вишневецький під Перекопом одержав підкріплення з Москви, на чолі з Ржевським, і планував похід на Козлов (або Ґезлеве, теперішняЄвпаторія), але раптово був відкликаний до Москви. Йому були доручені другорядні операції на Дону, а згодом на Кавказі, під час яких, у 1560 р., було засновано фортецю Черкаськ (нині Старочеркаськ, столиця Війська Донського). Похід всередину Криму був здійснений у наступному 1559 р. під керівництвом воєводи Адашева, а роль Вишневецького була зовсім незначною.

Це було зовсім не те, чого сподівався Вишневецький. До того ж у зовнішній політиці Москви з 1558 р. першочерговою стала задача виходу до Балтійського моря, а справа боротьби проти татар була врешті занедбана. Розпочата Іваном IV Ливонська війна ще більше загострила московсько-литовські відносини, і 1561 року Литва вступила у війну проти Москви. Вишневецький опинився у фальшивому становищі зрадника, і це не могло його влаштувати. Разом із своїми козаками він попрямував до Дніпра і, зупинившись на острові Монастирському (30 миль нижче Черкас), через посередництво брата Михайла, тодішнього старости Черкаського, домігся від великого князя для себе і для своїх супутників глейтових листів, тобто письмових гарантій безпечного перебування на території Великого князівства Литовського. Сигизмунд II охоче прийняв Вишневецького «в свою ласку господарську». Пізніше, принагідно, він послав Івану IV запрос про поведінку Дмитра і одержав таку відповідь: «Прийшов, як пес, і втік, як пес; а шкоди від нього мені, государю, і моїй державі не було». Насеймі Вишневецького приймали і вітали, цінуючи, як і раніше, дуже високо. Але крах усіх його планів підірвав його сили — він тяжко захворів. Сам він думав, що його отруєно. Його лікували особисті лікарі великого князя.

[Ред.]Похід в Молдавію. Зрада і загибель

У 1563 році в Молдавії піднявся боярський заколот проти тодішнього непопулярного господаря — узурпатора, так званого Геракліда, або Деспота. Гераклід був скинутий, а його місце зайняв керівник заколоту боярин Томжа (Томша). Частина боярства, невдоволена і Томжею, запросила Вишневецького до себе на господарство. Вишневецький охоче погодився, хоча був на той час хворим і слабким, і швидко вибрався у похід з невеликими силами. Але ті бояри, що його запросили, не дали йому достатньої підтримки. Козаки були розгромлені; частина їх і сам Вишневецький потрапили у полон. Томжа відправив усіх полонених до Стамбула. За наказом султана, Вишневецького і двох його товаришів було страчено, рядових козаків відправлено на галери.