[Ред.]Перебіг битви

Під час Хотинської війни виразно проявився військовий хист гетьмана Сагайдачного. Згідно із польським планом, козацькі війська тримали оборону долини Дністра. Запорозькі полки очолювали полковники Іван Зишкар, Богдан Конша, Тимофій Федорович, Федір Білобородько, Адам Підгірський, Сидір Чорний (Семакович), Іван Гардзея^[50].

Перші незначні сутички під Хотином розпочались ще 30 серпня, коли 5-тисячний татарський загін напав на польських лісовчиків. Однак лише 2 вересня почали підходити основні загони Османа ІІ. Не чекаючи на прибуття всіх військ, султан вирішив концентрованим ударом розгромити запорозький табір. Проте масова атака турецького війська була відбита козацькою вогнепальною зброєю та артилерією. Це розлютило турецького султана і він, обіцяючи, що нічого не їстиме, допоки не знищать козаків, відправив свої добірні війська. Тим часом на допомогу запорожцям підійшли німецькі найманці. Разом вони тримали оборону до самих сутінок. Вже в перший день боїв військо Османа ІІ зазнало відчутних втрат, зокрема загинув бейлербейБоснії — Гусейн-паша^[50].

Вранці 3 вересня султан видає наказ розгромити запорожців. Звертаючись до свого війська, він сказав: «Якщо не розіб'ємо козаків, нас матимуть за ляхів» (тобто зганьблять себе, як воїнів). Турецька армія розпочала атаку з активного артилерійського та вогнепального обстрілу. Проте при підступі до табору запорожці зустріли ворога вогнем, і завдяки організації швидкого перегрупування свого війська Сагайдачний не тільки зупинив атаку ворога, але й організував стрімку контратаку. Військо Османа ІІ втратило під час бою від десяти до двадцяти тисяч чоловік^[8]. Наступного дня султан знову надав наказ брати запорозький табір та особисто зайняв командний пункт, розташований на г. Городище. Турецькі підрозділи тричі намагались взяти штурмом козацький табір, проте кожного разу невдало. Вже ввечері, витримавши артилерійський обстріл, козаки організовують успішну контратаку, увірвавшись до табору Османа ІІ. Вбиваючи солдатів та руйнуючи їхні намети, козаки спричинили паніку у турецькому війську. Розуміючи, що настав переломний момент у війні, Сагайдачний відправляє гінця до Яна Ходкевича з проханням вивести всі війська до атаки. Але старий гетьман побоявся відправити військо на підтримку запорожцям, посилаючись на пізню годину. Отримавши відмову, козаки повернулись до свого табору із багатою здобиччю, перед тим поруйнувавши турецьку артилерію^[51]. За свідченням очевидців, під час атаки загинуло близько 15 000 ворогів^[8].

Після трьох днів безперервних штурмів турецьке командування змушене було взяти перепочинок. З 7 вересня турецькі війська знову повернулись до штурмових дій, проте вже із значно меншою інтенсивністю. Переконавшись, що оборонців Хотина не взяти лобовими атаками, турецьке командування взялось за методичну організацію облоги польсько-українських військ. 14 вересня до Османа ІІ підійшло кількатисячне підкріплення на чолі з бейлербеєм Буди Каракаш-пашою, що мав у турків славу неперевершеного полководця. Каракаш-паша заявив султану, що, якщо отримає у розпорядження яничар, то за дві години розіб'є ворога. Отримавши інформацію від перебіжчиків, Каракаш-паша приймає рішення вдарити по найслабкішій ділянці оборони — польсько-литовському табору. Наступного дня він повів 27-тисячну армію, проте завдяки героїчній обороні захисників, штурм був відбитий, а сам Каракаш-паша смертельно поранений. Після отримання цієї звістки турецький султан втратив надію на швидку перемогу у війні^[52].

Зважаючи на чисельну перевагу турецького війська у живій силі та артилерії, Сагайдачний приймає рішення розпочати нічну війну, яка не лише завдавала значних втрат противнику, але й підривала його моральний дух. Нічні рейди козаки почали проводити ще на початку місяця, однак наймасштабніші та найефективніші операції припали на другу половину вересня. В ніч з 18 на 19 вересня 8-тисячне козацьке військо вдарило по правому флангу османського табору. Козаки встигнули винищити декілька тисяч ворогів перед тим, як турецькі війська почали оговтуватись, при цьому самі повернулись майже без жодних втрат^[53]. В ніч з 21 на 22 вересня запорожці знову вирушили на нічну вилазку та вбили щонайменше тисячу ворогів, при цьому їм вдалось знищити турецьких головнокомандувачів Черкес-пашу, Тогаднджи-пашу, а колишній великий візир Гусейн-паша заледве врятувався втечею. В ніч з 23 на 24 вересня запорожці переправились на лівий берег Дністра і знищили розташований там турецький табір, де було вбито близько тисячі ворогів^[54].

24 вересня помирає польсько-литовський головнокомандувач Ян Ходкевич. Турецьке командування вирішило, що ця новина деморалізує оборонців Хотина, і почало готувати нову масштабну атаку. 25 вересня турецькі війська проводять безуспішну атаку по всій лінії фронту, проте основна підготовка велась до запланованого на 28 вересня генерального штурму^[55].

Зважаючи на те що війна почала набувати затяжного характеру, 28 вересня 1621 року султан Осман ІІ розпочав загальний наступ. Генеральний штурм розпочався після багатогодинного гарматного обстрілу. Турецькі війська розпочали одночасну атаку польських-литовських загонів та козацького табору. Проте попри значну підтримку з боку артилерії, змучені війною та розпорошені на декілька напрямків турецькі війська не виявили великої енергії та волі до перемоги^[56]. Турецькі підрозділи, що штурмували козацький табір, намагалися оточити його з флангів, проте Сагайдачний, виснаживши ворога, організував контратаку, що завдала значних втрат супротивнику. Протягом дня турецькі війська провели декілька атак, проте зазнавши значних втрат (від однієї до кільканадцяти тисяч вояків) вкотре змушені були відступити.