[Ред.]Хотинська битва 1621 [ред.]Організація та підготовка до війни

Після поразки під Цецорою Річ Посполита потрапила у небезпечне становище. Для допомоги у боротьбі з турецьким султаномОсманом ІІ, польський уряд звернувся до козаків. З метою розгляду цього питання 15—17 червня 1621 року зібралася загальна рада реєстрового і нереєстрового козацтва в урочищі Суха Діброва (урочище між Білою Церквою і Ржищевом). Участь в ній взяли також православне духовенство та польські посланці. Річ Посполита пообіцяла платню козакам, а також поступки у релігійному питанні. Рада обрала гетьманом представника нереєстрових козаків Якова Бородавку та прийняла пропозицію польського сейму взяти участь у війні проти Османської імперії. Одночасно було сформоване посольство до польського короля, очолив його Петро Сагайдачний, який мав великий авторитет у Варшаві^[8][48].

Після ради козацьке військо (чисельністю понад 41000 запорожців і кілька сотень донських козаків) вирушило в похід до польськоїфортеці Хотин, куди вже прямувала 150-тисячна турецька армія на чолі з Османом ІІ. В період 20—31 липня Конашевич-Сагайдачний разом із посольством прийняв у Варшаві гнєзненський архієпископ В. Гембіцький, а також Сигізмунд III Ваза. Про його діяльність свідчить у своєму листі католицький єпископ Франческо Чіріолі^[8] :

«

Серед католиків, зокрема й церковників, не бракує впливових осіб, які прихильні до членів козацького посольства (з огляду на теперішню загрозу війни з турками). А згаданий Сагайдачний відверто заявляє, що королівство не одержить ні найменшої допомоги від жодного козака і від більшої частини схизматиків, якщо їхні вимоги не будуть вислухані. З другого боку, багато хто з цих сеньйорів не тільки вважає, що було б величезною шкодою втратити допомогу козаків, військо яких вихваляють як більш боєздатне і краще організоване, ніж те, яке очолює коронний гетьман, а й підкреслюють небезпеку, що ці козаки не битимуться проти турків, і тому говорять, що в даний момент необхідно піти на поступки, щоб вони лишилися вдоволеними.

»

В результаті дипломатичних переговорів Петро Сагайдачний домігся від польського уряду задоволення вимог козаків: скасування посади старшого над козаками від польського уряду; визнання влади обраного козацькою радою гетьмана над усією Україною; скасування сеймової постанови щодо обмеження козацьких прав і вольностей; свободи українців щодовіросповідання^[8].

З Варшави Сагайдачний вирушив до польського табору поблизу Хотина, де його з великими почестями прийняв головнокомандувач польської армії Карл Ходкевич. Проте козацького війська там не було, з невідомих причин Яків Бородавка затримався, а потім більшу частину війська зосередив у Могилеві, а інших розіслав по Україні. Після обговорення військових планів із польським командуванням, Сагайдачний у супроводі трьох корогв польських вершників вирушив назустріч козакам^[19]. По дорозі до козаків Сагайдачний потрапив у турецьку засідку. Під час втечі він був поранений у руку, але йому вдалося врятуватися. Незважаючи на поранення, Сагайдачний перебрався на другий берег Дністра та дістався козацького війська. 25 серпня, по прибутті Сагайдачного, під Могилевом відбулася козацька рада, де замість Якова Борадавки гетьманом обирають Петра Сагайдачного. Старий гетьман був ув'язнений, а через деякий час страчений за рішенням козацької військової ради. Його звинуватили у тактичних прорахунках, що призвели до загибелі кількох козацьких загонів^[8][1][49]. Після отримання булави перед Сагайдачним постала задача: незважаючи на перешкоди османського війська, з'єднатися із польським військом. Гетьман впорався із цим завданням і 1 вересня, уникнувши переслідування, із малими втратами підійшов до Хотина й отаборився у долині Дністра. В вересні розпочалися активні бойові дії.