43. Купівля, злиття і поглинання в інформаційному бізнесі

Купівля бізнесу – це процес, який на ринку відбувається за певними правилами та обов’язково має відповідати законодавству. Важливим при купівлі існуючого бізнесу є: репутація продавця,проведення податкового аудиту, проведення юридичного аудиту, проведення інвентаризації майна та складання проекту купівлі-продажу.

Процес поглинання чи злиття спровокований різними мотивами/причинами: 1)ліквідація чи банкрутство 2)взаємні вигоди сторін 3)бажання отримати більшу частину ринку.

У сучасній західній літературі під злиттям розуміють будь-яке об’єднання компаній (приєднання однієї або декількох компаній до іншої, об’єд­нання двох або більше компаній зі створенням нової юридичної особи). Внаслідок поглинання одна фірма купує контрольний пакет іншої фірми, але після цього продовжують існувати обидві фірми.

Злиття і поглинання компаній можуть бути вигідними для обох сторін з низки причин. Ефект від злиття і поглинання може виникнути в результаті:

• диверсифікації, тобто зниження ризику шляхом об’єднання компаній різного профілю діяльності;

• синергізму, тобто системного ефекту, який полягає в тому, що властивості системи загалом перевершують просту суму властивостей окремих її елементів;

• заміщення, суть якого в тому, що легше придбати права на вже діюче підприємство, ніж будувати нове;

• доповнення, яке означає, що система (яке підприємство поглинає через злиття (поглинання) заповнює елементи, яких не вистачає (наприклад, кваліфіковані управлінські кадри тощо);

• поліпшення фінансового стану, що може бути досягнуто внаслідок зміни структури капіталу, прибутковості активів, підвищення ринкової вартості акцій та отримання пільг з оподаткування.

Злиття і поглинання можуть бути вертикальними (компанія комбінується зі споживачем або постачальником), горизонтальними (об’єднання однакових видів бізнесу з метою підвищення контролю за ринком) і конгломераційними (об’єднання різних видів бізнесу з метою диверсифікації). Останній вид, як правило, найменш ефективний через труднощі в управлінні різнорідними підсистемами.

44. Поняття франчайзингу та його типи

франчайзинг — система договірних відносин з кооперації господарської діяльності великих і малих фірм щодо розподілу продукції та послуг. Франчайзинг — широко відома в усьому світі форма ведення бізнесу.

Франчайзинг визначається як надання права на виробництво і (або) збут продукту (послуги) з наданням допомоги в організації та управлінні бізнесом. Тобто це метод ведення бізнесу, заснований на довгострокових відносинах між двома сторонами:

• франчайзером /ліцензіаром (хто надає франчайзу);

• франчайзі (хто отримує франчайзу);

Франчайзер — це незалежна фірма, яка виробляє продукцію (послуги) і надає право використовувати ім’я свого бізнесу та продавати (виробляти) свої товари (послуги) іншій фірмі.

Право використовувати ім’я бізнесу франчайзера (марку, марочну назву, марочний знак, товарний знак) і продавати/виробляти його продукцію на визначеній території називається франчайзою.

Розрізняють три типи франчайзингу:

1) торговий франчайзинг;

2) франчайзинг розповсюдження продукції;

3) «чистий» франчайзинг.

У межах торгового франчайзингу торгова фірма купує лише право використовувати ім’я бізнесу, тобто право зробити себе торговою фірмою франчайзера. При цьому франчайзі може продавати товар не тільки під ім’ям їх виробника, а й під «приватною» маркою.

Для франчайзингу розповсюдження продукції є характерним придбання франчайзі ліцензії на виробництво (продаж) на обмеженій території певної продукції під маркою або товарним знаком виробника франчайзера.

«Чистий» франчайзинг або комплексне використання системи пільгового підприємництва передбачає комплексне забезпечення бізнесу франчайзі, яке включає в себе:

• право на використання імені бізнесу;

• ліцензію на використання імені бізнесу;

• обладнання, технології;

• навчання методам оперативної діяльності, процесам контролю якості;