Лишайники

Засновником ліхенології є грецький вчений Архаріус.

Лишайники – утворені грибами і водоростями особливі симбіотичні організми, що мають нові морфологічні, фізіологічні і екологічні властивості.

До складу лишайників входять:

• мікобіонт (грибний компонент) – представлений аскоміцетами і базидіоміцетами;

• фікобіонт (водоростевий компонент) – представлений в основному синьо-зеленими (носток) і зеленими (хлорела) водоростями.

Тіло лишайників не диференційоване на тканини і органи (представлене сланню (таломом) різноманітної форми). Колір слані визначається наявністю певних пігментів.

До субстрату кріпляться особливими гіфами гриба – ризоїдами.

Типи слані лишайників за особливостями мікроскопічної будови:

• гомеомерний – гіфи гриба хаотично переплетені, між ними розкидані окремі клітини або нитки водоростей;

• гетеромерний – зовні розташовані верхній і нижній кіркові шари (щільно укладені гіфи гриба), між ними – гонідіальний шар (водорості) і серцевина (пухко розташовані гіфи гриба).

Групи лишайників за формою слані:

• накипні (кіркові) – слань у вигляді нальоту або кірки, що щільно приростає до субстрату (поверхні ґрунту, гірських порід, кори дерев); представники: графіс, леканора («манна небесна»);

• листуваті – слань у вигляді округлих пластинок, розташованих паралельно до субстрату; представники: пармелія, ксанторія («настінна золотянка»);

• кущисті – слань стеблоподібної форми, галузиться, кріпиться до субстрату нижньою частиною і піднімається над його поверхнею (над ґрунтом) або звисає з його поверхні (з гілок дерев); представники: цетрарія, кладонія, ягель («оленячий мох»), уснея («бородач»);

Живлення лишайників: водорості в процесі фотосинтезу утворюють органічні речовини, які використовуються грибами; гіфи гриба вбирають воду з мінеральними солями, які використовуються водоростями.

Розмноження лишайників тільки нестатеве (як гриб, так і водорість окремо можуть розмножуватись статево, але тоді потомство існує не у складі лишайника):

• вегетативне – частинами слані;

• ізидіями – спеціалізованими виростами верхньої кірки слані, у яких клітини водоростей обплетені гіфами гриба; ізидії відламуються і розповсюджуються тваринами;

• соредіями – спеціалізованими утвореннями гонідіального шару листуватих і кущистих лишайників, у яких клітини водоростей обплетені гіфами гриба; соредії виштовхуються назовні і розносяться вітром.

Лишайники невибагливі до умов середовища і стійкі до дії несприятливих факторів; ростуть на найрізноманітніших субстратах.

Значення лишайників

1. Виконують роль продуцентів у біосфері (фікобіонт утворює органічні речовини з неорганічних в процесі фотосинтезу).

2. Сприяють вивітрюванню гірських порід.

3. Відмираючи, створюють середовище існування для інших організмів.

4. Є їжею для багатьох тварин (ягелем живляться північні олені), деякі (леканора) – для людини.

5. Використовуються як сировина для отримання спирту, виготовлення фарб, ліків.

6. Використовуються як біоіндикатори для визначення чистоти повітря (чутливі до незначних змін хімічного складу атмосфери).