Охорона природи

Антропогенний фактор у біосфері зумовлює ряд глобальних екологічних проблем: демографічний вибух → потреба забезпечення харчовими ресурсами → збільшення площі орних земель → вирубування лісів, осушення боліт → кліматичні зміни, деградація водойм, ерозія ґрунтів (зменшення товщини верхнього родючого шару), зникнення видів живих організмів.

Стрімкий розвиток промисловості веде до забруднення ґрунтів, водойм, повітря.

Охорона природи – прикладна галузь знань про збереження стану біосфери, теоретичною базою якої є екологія.

1948 рік – МСОП (Міжнародна Спілка Охорони Природи) організувала постійну Комісію з вивчення видів, яким загрожує зникнення.

1966 рік – створені Міжнародна Червона книга (містить відомості про види, яким загрожує зникнення) і Чорний список (містить відомості про види, які зникли).

1980 рік – створена Червона книга України. У ній містяться відомості про:

• зниклі види – не виявлені в природі у місцях їхнього можливого існування;

• зникаючі види – перебувають під загрозою зникнення;

• вразливі види – в майбутньому можуть бути віднесені до категорії зникаючих, якщо не вжити заходів щодо їхнього збереження;

• рідкісні види – мають незначну чисельність і обмежений ареал;

• невизначені і недостатньо відомі види – потребують охорони, оскільки відсутність достовірної інформації про них не дає змоги визначити, до якої категорії вони належать;

• відновлені види – підлягають контролю, оскільки, завдяки вжитим заходам, стан їхніх популяцій вдалось нормалізувати після загрози зникнення.

До Червоної книги України занесено близько 600 видів рослин і 380 видів тварин.

1991 рік – прийнятий Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища».

1992 рік – прийняті Закон України «Про охорону атмосферного повітря».

1992 рік – прийнятий Закон України «Про природно-заповідний фонд».

Природно-заповідний фонд держави складають:

• заповідники – природоохоронні науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження у природному стані природних комплексів (Поліський, Канівський, «Розточчя», «Медобори», Чорноморський, Асканія-Нова, Луганський, Український степовий, Дніпровсько-Орільський, «Дунайські плавні», «Єланецький степ», Карадазький, Кримський, Ялтинський гірсько-лісовий, «Мис Мартьян», Карпатський, «Горгани»);

• заказники – природні території, створені з метою збереження і відтворення певних природних комплексів або окремих видів організмів (Липовецький орнітологічний заказник, урочище «Княж-двір»);

• національні природні парки – природоохоронні, науково-дослідні та культурно-просвітні установи, створені для збереження цінних природних, а також історико-культурних комплексів та об’єктів (Карпатський, Шацький, Азово-Сиваський, Вижницький, «Синевір», «Подільські Товтри», «Святі гори»);

• регіональні ландшафтні парки – природоохоронні установи місцевого значення, за статусом близькі до національних парків;

• пам’ятки природи – окремі унікальні природні утворення, які мають природоохоронне, наукове, естетичне або пізнавальне значення;

• ботанічні сади і зоологічні парки – створюються для вивчення, збереження, акліматизації, раціонального використання певних видів рослин і тварин, проведення освітньо-виховної роботи.

1993 рік – прийнятий Закон України «Про тваринний світ».

Екологічну безпеку в Україні також регламентують: Кодекс України про надра, Водний Кодекс України, Лісовий Кодекс України.