Слуховий аналізатор

Слух є джерелом інформації про звуки і необхідний для розвитку мови.

Людина здатна сприймати звуки частотою від 16 до 20 тис. Гц (за межами цього діапазону – ультразвуки та інфразвуки).

Вухо – парний орган слуху, що складається з 3 частин:

1. зовнішнє вухо:

• вушна раковина – утворена в основному жовтим еластичним та гіаліновим хрящами; служить для локації звуків;

• слуховий прохід – має довжину 2,5 см; служить для проведення звуків; у ньому є волоски (захищають від проникнення пилу) і видозмінені потові залози, що утворюють вушну сірку (має бактерицидні властивості); слуховий прохід закінчується тонкою (товщина – 0,1 мм) сполучнотканинною плівкою – барабанною перетинкою, яка коливається при дії звукових коливань;

2. середнє вухо – обмежене барабанною перетинкою і овальним вікном (частина внутрішнього вуха), сполучене із носоглоткою слуховою (євстахієвою) трубою (через неї урівноважується дія атмосферного тиску на барабанну перетинку ззовні і зсередини); у порожнині середнього вуха містяться 3 слухові кісточки: молоточок (одним кінцем прикріплений до барабанної перетинки), коваделко і стремінце (слухові кісточки рухомо сполучені між собою і передають коливання барабанної перетинки на овальне вікно, при цьому зменшують їхню амплітуду і збільшують силу в 30-40 разів);

3. внутрішнє вухо – міститься у скроневій кістці, представлене кістковим лабіринтом, що включає завитку, присінок, круглий мішечок, овальний мішечок і 3 півколові канали (функцію сприйняття звуку виконує тільки завитка, інші частини внутрішнього вуха є органом рівноваги); кістковий канал завитки вміщує перетинчастий лабіринт – він поділений на 3 частини (верхній, середній і нижній канали) 2 мембранами: тоншою – вестибулярною мембраною (мембраною Рейснера) і більш товстою – основною (базилярною) мембраною; в основі завитки є 2 отвори, затягнені тонкою плівкою – овальне вікно і кругле вікно; овальним вікном починається верхній канал, а круглим вікном закінчується нижній канал; верхній і нижній канали заповнені рідиною – перилімфою і з’єднуються на верхівці завитки через отвір – гелікотрему; середній канал відокремлений і заповнений рідиною – ендолімфою; в середньому каналі міститься звукосприймальний апарат – спіральний (кортіїв) орган.

Сприйняття звуку

Спіральний (кортіїв) орган розміщений на основній мембрані і складається з опорних епітеліальних клітин та розташованих рядами механорецепторів – волоскових клітин (на поверхні мають чутливі волоски). Вестибулярна мембрана утворює виріст всередину ендолімфи – покривну мембрану, яка знаходиться безпосередньо над волосковими клітинами.

Коливання овального вікна спричиняє коливання перилімфи (при цьому вібрує і кругле вікно), що в свою чергу зумовлює коливання мембран. Чутливі волоски рецепторів торкаються покривної мембрани і відбувається сприйняття звукових подразнень.

Збудження передається на біполярні нейрони, відростки яких входять до складу слухового нерва. Його волокна проходять через різні структури мозку, зазнають багатьох перемикань і досягають скроневої частки кори, де розташована слухова сенсорна зона (вищі слухові центри).

Порушення слуху

1. Вроджена глухота (недостатність однієї з частин слухового аналізатора, зумовлюється різними спадковими чинниками).

2. Набута глухота (спричиняється різними факторами: утворенням сірчаної пробки у слуховому проході, пошкодженням барабанної перетинки, атрофією слухового нерва).

3. Неврома слухового нерва (доброякісна пухлина, що перетискає нерв).

4. Отит (запалення середнього вуха; причиною є поширення інфекції із носоглотки).