Травна система

Орган

Будова

Функції

Передротова, ротова порожнини

Оточені губами, щоками, піднебінням, ротовим дном.

На щелепах є 32 зуби – на кожній від середини до країв: 2 різці, 1 ікло, 2 малі кутні (премоляри), 3 великі кутні (моляри). У дитячому віці є тимчасові (молочні) зуби, які згодом замінюються на постійні.

Зуби утворені дентином. Всередині мають порожнину – пульпу, у якій містяться кровоносні судини та нерви.

У будові зуба розрізняють:

• коронка (видима частина зуба, вкрита емаллю);

• шийка (оточена яснами);

• корені (кріпляться цементом до лунок у щелепних кістках; мають отвори, через які у пульпу заходять судини і нерви).

На дні ротової порожнини є язик – м’язовий орган.

Язик і стінки ротової порожнини є також і органами смаку.

Зуби служать для подрібнення їжі (відрізування, розривання, перетирання).

Язик служить для перемішування їжі та проштовхування її до глотки.

У ротовій порожнині починається травлення вуглеводів.

Глотка

М’язовий орган, що сполучається з носоглоткою. У стінках міститься жовтий еластичний хрящ.

Здійснює акт ковтання (проштовхує їжу до стравоходу).

Стравохід

Довга м’язова трубка (довжина – близько 25 см), лежить позаду трахеї, пронизує діафрагму.

Проштовхує їжу до шлунка.

Шлунок

Порожнистий, мішкоподібний орган, розташований у верхній частині черевної порожнини. Має форму рога або хімічної реторти. Середня місткість – біля 3 л.

У будові шлунка розрізняють:

• вхідна частина (вхід до шлунка оточений кільцевим м’язом – сфінктером);

• дно або купол (звернене догори, заповнене повітрям);

• тіло;

• вихідна пілорична (ворітна) частина (вихід із шлунка оточений кільцевим м’язом – пілоричним сфінктером).

Слизова оболонка має чисельні поздовжні складки і ямочки. На дні ямочок відкриваються 3 види дрібних залоз:

• головні (виділяють травний сік з ферментами);

• обкладові (виділяють соляну кислоту – НСl);

• додаткові (виділяють слиз).

Тут починається травлення білків.

Тонкий кишечник

Має вигляд тонкої трубки. Включає три відділи:

• дванадцятипала кишка (має довжину до 25 см; у неї відкриваються протоки печінки і підшлункової залози);

• порожня кишка (у неї відкриваються протоки дрібних кишкових залоз);

• клубова кишка.

Внутрішня поверхня тонкого кишечника утворює чисельні ворсинки (для збільшення площі).

Тут відбувається остаточне травлення білків, вуглеводів, травлення жирів та нуклеїнових кислот, а також всмоктування поживних речовин у кров та лімфу.

Товстий кишечник

Має вигляд трубки, внутрішня поверхня якої утворює півмісяцеві складки. Включає три відділи:

• сліпа кишка (має червоподібний відросток – апендикс);

• ободова кишка (містить трубчасті залози, які виконують функцію всмоктування води; у ній виокремлюють висхідну, поперечну, низхідну та сигмоподібну кишки);

• пряма кишка (має довжину до 20 см; закінчується анальним отвором, який оточений двома кільцевими м’язами-стискачами – анальними сфінктерами).

Тут відбувається всмоктування води і низько-молекулярних сполук та формування калових мас.

Підшлункова залоза

Міститься під шлунком. Є залозою змішаної секреції.

У будові підшлункової залози розрізняють:

• головка (розширена частина);

• тіло;

• хвіст (звужена частина).

Складається із часточок, які утворені залозистим епітелієм. Протокою сполучається з порожниною дванадцятипалої кишки.

Утворює підшлунковий (панкреатичний) травний сік.

Печінка

Міститься під діафрагмою у правому підребер’ї. Маса – біля 1,5 кг. Складається із анатомічно-функціональних одиниць – часточок (їх є близько 500 тис.), які утворені:

• клітинами – гепатоцитами (мають багато мітохондрій; полярні: на одному кінці переробляються поживні речовини та знешкоджуються шкідливі, а на другому – продукується жовч);

• кровоносними капілярами;

• нервовими волокнами;

• жовчними ходами.

Часточки об’єднані в сегменти, а сегменти – в 4 частки (праву, ліву, квадратну і хвостату).

Вкрита сполучнотканинною капсулою. На ввігнутій поверхні є ворота печінки, де проходять великі кровоносні судини (печінкова артерія і ворітна вена), лімфатичні судини, нерви, а також права і ліва печінкові протоки (сполучаються у загальну печінкову протоку, яка впадає в порожнину дванадцятипалої кишки; на шляху цієї протоки міститься резервуар жовчі – жовчний міхур).

Склад жовчі: вода (98%), жовчні кислоти та їх солі (0,8%), жовчні пігменти (0,2%), холестерин (0,6%), мінеральні солі (0,4%).

Є одним з головних органів, що забезпечують підтримання гомеостазу (її називають «універсальною лабораторією організму»).

Продукує жовч, знешкоджує отруйні речовини (вся кров від кишечника проходить через печінку), відкладає про запас поживні речовини, бере участь в обмінних процесах, є депо крові, джерелом тепла тощо.

Залоза, секрет

рН

Фермент

Субстрат

Продукт

Слинні залози (слина)

≥ 7

амілаза, птіалін

крохмаль

мальтоза

муцин (не фермент, склеює часточки їжі)

лізоцим (не фермент, має бактерицидні властивості)

Шлункові залози (шлунковий сік)

= 2

пепсиноген (неактивна форма)

↓ (НСl)

пепсин (активна форма)

білки

пептиди

Печінка (жовч)

≥ 7

солі жовчних кислот

(не ферменти)

великі жирові краплі

дрібні жирові краплини

(емульгований жир)

Підшлункова залоза (підшлунковий сік)

≥ 7

трипсиноген

(неактивна форма) ↓

трипсин (активна форма),

хімотрипсиноген

(неактивна форма) ↓

хімотрипсин (активна форма)

пептиди

амінокислоти

ліпаза

жири

гліцерин, вищі жирні кислоти

нуклеази

нуклеїнові кислоти

нуклеотиди

Кишкові залози (кишковий сік)

≥ 7

амілаза

крохмаль

мальтоза

мальтаза

мальтоза

глюкоза

сахараза

сахароза

глюкоза, фруктоза

лактаза

лактоза

глюкоза, галактоза