Лімфатична система

Лімфатична система – розгалужена сітка лімфатичних судин (до складу лімфатичної системи належать ще лімфатичні вузли, селезінка і тимус (вилочкова залоза)).

Тканинна рідина виконує роль зв’язуючої ланки між клітинами і кров’ю. Вона постійно відфільтровується кровоносними капілярами в їхньому артеріальному відділі і повертається у капіляри в їхньому венозному відділі. Але частина тканинної рідини відтікає у сліпо замкнені лімфатичні капіляри, які переходять у більші лімфатичні судини, що відводять лімфу до двох найбільших лімфатичних проток:

• права лімфатична протока – збирає лімфу із 1/4 частин тіла (правої верхньої) і впадає у праву підключичну вену;

• грудна лімфатична протока – збирає лімфу із 3/4 частин тіла і впадає у ліву підключичну вену;

Лімфа за хімічним складом подібна до плазми крові, містить клітини – лімфоцити (різновидність лейкоцитів). Тече повільно. У лімфатичних судинах є кишенькові клапани, які забезпечують односторонній рух лімфи.

На шляху лімфатичних судин є лімфатичні вузли, утворені ретикулярною лімфоїдною тканиною і вкриті сполучнотканинною оболонкою (у них відбувається розвиток лімфоцитів, затримуються і знешкоджуються чужорідні речовини, мікроорганізми). Вузли розміщені групами (пахвові, шийні, підщелепні, підколінні, бронхолегеневі тощо).

Якщо лімфоутворення перевищує лімфовідтік, то утворюються набряки.

Збільшення лімфатичних вузлів свідчить про наявність інфекційного захворювання.

Кров, лімфа і міжклітинна рідина складають внутрішнє середовище організму.

Гомеостаз – здатність організму за допомогою нейрогуморальної регуляції підтримувати властивості внутрішнього середовища (біохімічний склад, температуру, осмотичний тиск рідин, рН рідин тощо) на певному відносно сталому рівні.

Дихальна система

Зовнішнє дихання (газообмін) – сукупність процесів, внаслідок яких відбувається поглинання організмом кисню і виділення вуглекислого газу.

Внутрішнє дихання – окиснювальні процеси в клітинах, внаслідок яких виділяється енергія.

Дихальна система забезпечує зовнішнє дихання (газообмін), а також виконує функції: видільну (з видихуваним повітрям виділяється CO₂); захисну (зігріває чи охолоджує повітря, очищує його від сторонніх часток, знешкоджує мікроорганізми та їхні токсини); містить голосовий апарат (бере участь в утворенні звукової мови).

До складу дихальної системи входять:

• дихальні (повітроносні) шляхи – мають у стінках кістковий чи хрящовий скелет; їхня слизова оболонка покрита війчастим епітелієм (утворює слизовійковий «ескалатор»: слиз, що виробляється клітинами слизової оболонки, затримує дрібні пилові частки, знищує мікроорганізми, знешкоджує токсини; війки епітелію видаляють відпрацьований слиз, здійснюючи коливні рухи у напрямку до носоглотки); до дихальних шляхів належать: носова порожнина, носоглотка, гортань, трахея, бронхи.

• легені – парний орган, який виконує функцію газообміну:

Органи дихальної системи

Орган	Будова	Функції
Носова порожнина	Має кісткові і хрящові стінки, вистелені товстою слизовою оболонкою з густою сіткою кровоносних судин. Назовні відкривається парними отворами – ніздрями, навколо яких є волоски. Кожна половина поділяється на 3 поздовжні щілини – носові ходи (верхній, середній, нижній). У верхніх носових ходах містяться закінчення нюхового нерва. До нижніх носових ходів відкриваються носослізні канали. Сполучається з приносовими пазухами: парними лобними, верхньощелепними (гайморовими), решітчастими і непарною клиноподібною. Містить аденоїдний мигдалик, утворений лімфоїдною тканиною. Сполучається з носоглоткою парними отворами – хоанами.	Волоски у ніздрях затримують великі пилові частки. Сітка капілярів у слизовій оболонці забезпечує зігрівання (охолодження) вдихуваного повітря. Мигдалик виконує імунні функції. Носова порожнина містить слизовійковий «ескалатор». Є органом нюху.
Носоглотка	Є носовою частиною глотки. Містить піднебінні мигдалики, утворені лімфоїдною тканиною. Звідси за умови опущеного м’якого піднебіння і піднятого надгортанного хряща повітря надходить до гортані.	Слизовійковий «ескалатор» відводить відпрацьований слиз до травного тракту. Мигдалики виконують імунні функції.
Гортань	Має форму лійки. Її скелет утворений непарними перснеподібним і щитоподібним та парним черпакуватим хрящами, які з’єднані суглобами, зв’язками, м’язами. Надгортанний хрящ (надгортанник) закриває вхід у гортань при ковтанні. У місці з’єднання щитоподібного хряща і двох черпакуватих хрящів міститься голосовий апарат, який включає 2 пари зв'язок – присінкові і голосові, між якими є голосова щілина.	Містить слизовійковий «ескалатор». Голосовий апарат бере участь в утворенні голосу (коли повітря проходить крізь голосову щілину, зв’язки коливаються; чим більша частота коливань, тим вищий голос).
Трахея	Має форму трубки. Її скелет утворений хрящовими незамкненими кільцями. До м’якої частини трахеї прилягає стравохід. Розгалужується на 2 бронхи.	Містить слизовійковий «ескалатор».
Бронхи	Мають вигляд трубок. Їхній скелет утворений хрящовими півкільцями. Розгалужуючись у легенях, бронхи утворюють бронхіальне дерево: 2 головні бронхи спочатку розділяються на часткові бронхи (правий – на 3, лівий – на 2), потім – на сегментарні бронхи. Найдрібніші розгалуження бронхів – бронхіоли. Стінки бронхіол не містять хрящів (утворені еластичними волокнами і гладенькими м’язами).	Містять слизовійковий «ескалатор».
Легені	Парний орган, форма якого відповідає внутрішній поверхні грудної клітки. Кожна легеня має 3 поверхні: діафрагмальну, реберну і присередню. На присередній поверхні є легеневі ворота (місце, де проходять головні бронхи, легеневі артерії, вени, лімфатичні судини, нерви). Легені розділені на частки (права – на 3, ліва – на 2), частки діляться на сегменти, а сегменти – на часточки. Часточки містять бронхіоли, оточені гронами легеневих пухирців – альвеол, які обплетені кровоносними капілярами і вистелені плівкою (підтримує склепіння альвеол). Загальна площа внутрішньої поверхні альвеол становить близько 100 м2. Сполучнотканинна оболонка (плевра) вкриває зовнішню поверхню легень (легенева плевра) і вистилає внутрішні стінки грудної порожнини (пристінкова плевра). Між двома листками плеври є плевральна порожнина, яка містить незначну кількість рідини (забезпечує ковзання при дихальних рухах). Права і ліва частини плевральної порожнини ізольовані.	В альвеолах відбувається обмін газів між венозною кров’ю капілярів і альвеолярним повітрям. Газообмін проходить шляхом дифузії, в основі якої лежить різниця парціальних тисків О2 і СО2 по обидві сторони альвеолярної стінки. Плівка, яка вистилає альвеоли, виконує функцію знищення мікроорганізмів, знешкодження токсинів.

Механізм дихальних рухів:

• вдих – скорочуються зовнішні міжреберні м’язи і діафрагма; збільшується об’єм грудної порожнини (відповідно, і легень); тиск повітря у легенях стає меншим від атмосферного; повітря заходить у легені через відкриті дихальні шляхи;

• видих – розслаблюються зовнішні міжреберні м’язи і діафрагма; зменшуються об’єм грудної порожнини (відповідно, і легень); тиск повітря у легенях стає більшим від атмосферного; повітря виходить із легень через відкриті дихальні шляхи.

Крім діафрагми і зовнішніх міжреберних м’язів, участь у дихальних рухах беруть: внутрішні міжреберні м’язи, м’язи черевного пресу і плечового поясу.

Кількість дихальних рухів у дорослої людини за відносного спокою становить 16 за хвилину.

Склад атмосферного, альвеолярного та видихуваного повітря відрізняється:

• у атмосферному повітрі, яке потрапляє до органів дихання під час вдиху, міститься 21% O₂, 0,03% CO₂;

• в альвеолярному повітрі міститься 14,5% O₂, 6% CO₂;

• у повітрі, яке виходить із органів дихання під час видиху, міститься 16,5% O₂, 4,5% CO₂.

Нейрогуморальна регуляція дихання

Основний дихальний центр міститься у довгастому мозку. Його нейрони чутливі до вмісту у крові CO₂. Зростання кількості CO₂. призводить до активізації дихального центру (він посилає імпульси до дихальних м’язів). Дихальні м’язи скорочуються і відбувається вдих. При вдиху розтягуються альвеоли легень. Їхні вісцерорецептори посилають до дихального центру імпульси, які блокують його роботу (він припиняє посилати імпульси до дихальних м’язів). Дихальні м’язи розслаблються і відбувається видих.

До захисних дихальних рефлексів належать чхання і кашель (різкий рефлекторний видих через ніздрі чи рот, зумовлений подразненням рецепторів дихальних шляхів).

Гіпоксія – кисневе голодування організму (розвивається в умовах пониженого атмосферного тиску, оскільки тоді знижується парціальний тиск кисню).

Життєва ємність легень

Об’єм легеневого повітря визначається за допомогою спірометра; розрізняють:

• дихальний – об’єм повітря, що потрапляє до легень при спокійному вдиху і виходить із легень при спокійному видиху (у дорослої людини становить близько 500 см³);

• додатковий – об’єм повітря, який ще можна вдихнути після спокійного вдиху (у дорослої людини становить близько 1500 см³);

• резервний – об’єм повітря, який ще можна видихнути після спокійного видиху (у дорослої людини становить близько 1500 см³);

• залишковий (мертвий) – об’єм повітря, який залишається у легенях після максимального видиху (у дорослої людини становить близько 1000 см³).

Життєва ємність (місткість) легень – сума резервного, дихального і додаткового об’ємів легеневого повітря (у дорослої людини становить близько 3500 см³).

Штучне дихання

Коли самостійне дихання припиняється, а діяльність серця продовжується, застосовують штучне дихання:

• ритмічно вдувають повітря в легені (через рот або ніс);

• навперемінно звужують і розширюють грудну клітку періодичними натисканнями на її нижню частину або відведенням рук від тулуба і притисканням їх до тулуба.

Захворювання органів дихальної системи

1. Вірусні захворювання, які уражають дихальні шляхи – поширюються повітряно-крапельним шляхом (грип, застуда, вітряна віспа, паротит, кір, краснуха).

2. Бактеріальні захворювання, які уражають дихальні шляхи – поширюються повітряно-крапельним шляхом (дифтерія, кашлюк, ангіна, скарлатина).

3. Туберкульоз – бактеріальне захворювання (спричиняється паличкою Коха), яке найчастіше уражає легені; поширюються повітряно-крапельним шляхом та через речі спільного користування.

4. Пневмонія – запалення легень, спричинене бактеріальною чи вірусною інфекцією.

5. Плеврит – інфекційне запалення плеври.

6. Інфекційні запалення слизової оболонки дихальних шляхів: риніт – носової порожнини; синусит – носових пазух; фарингіт – носоглотки; тонзиліт – піднебінних мигдаликів; ларингіт – гортані; трахеїт – трахеї; бронхіт – бронхів.

7. Астма бронхіальна – алергічне захворювання органів дихання, пов’язане з порушенням бронхіальної прохідності (супроводжується нападами ядухи і кашлю).

8. Емфізема – розтягнення та розрив альвеол (найчастіше розвивається у курців).

9. Пневмоторакс – спадання легень внаслідок розриву плеври.

10. Рак легень – утворення злоякісних пухлин у легенях (переважно пухлини утворюються у бронхах і метастазують у різні відділи легень).