Нервова система

Нервова система (НС) – сукупність структур в організмі людини, що поєднують, узгоджують, регулюють роботу органів і систем, забезпечують зв'язок організму з навколишнім середовищем, а також діяльність людини як соціальної істоти.

НС утворена нервовою тканиною.

Нервова тканина представлена нервовими клітинами (нейронами), які спеціалізуються на проведенні нервових імпульсів, і клітинами нейроглії (їх у 40 разів більше, ніж нейронів), які забезпечують нейронам в ЦНС механічну і трофічну підтримку.

У будові нейрона розрізняють:

• тіло (перикаріон);

• короткі відростки (дендрити) – переважно невеликої довжини; проводять нервові імпульси до тіла;

• довгий відросток (аксон) – може бути довжиною до кількох метрів, оточений мієліновою оболонкою, яка утворена шванівськими клітинами (представниками нейроглії); проводить нервові імпульси від тіла.

Види нейронів за будовою:

- уніполярні – від тіла відходить тільки один відросток;

- біполярні – від тіла відходять два відростки;

- псевдоуніполярні – від тіла відходить один відросток, який розгалужується на два;

- мультиполярні – від тіла відходить багато відростків.

Види нейронів за функціями:

- аферентні (чутливі, доцентрові) – проводять нервовий імпульс від рецептора до ЦНС;

- вставні – зв’язують між собою нейрони в ЦНС;

- еферентні (рухові, відцентрові) – проводять нервовий імпульс від ЦНС до робочого органа (ефектора).

Головні процеси, що відбуваються у НС:

• збудження (виникнення нервового імпульсу);

• гальмування (припинення збудження).

Нервовий імпульс – сигнал електрохімічної природи, який проходить через мембрани нейронів.

Синапс – місце функціонального сполучення між нейронами, у якому здійснюється передача нервового імпульсу.

Нейрон, який передає нервовий імпульс через синапс, називається пресинаптичним (закінчення його аксона має цибулиноподібне розширення) . Нейрон, який приймає нервовий імпульс через синапс, називається постсинаптичним.

Структура синапса:

• пресинаптична мембрана;

• синаптична щілина;

• постсинаптична мембрана.

Здійснення синаптичної передачі нервового імпульсу

Нервовий імпульс змінює поляризацію пресинаптичної мембрани. При передачі нервового імпульсу із пухирців, які є в цибулиноподібному розширенні пресинаптичного нейрона, через пресинаптичну мембрану у синаптичну щілину вивільняється медіатор (норадреналін або ацетилхолін). Молекули медіатора дифундують через синаптичну щілину і зв’язуються з певними білковими молекулами постсинаптичної мембрани – рецепторами. При цьому змінюється конфігурація рецепторів, що призводить до відкривання іонних каналів, через які у постсинаптичний нейрон проникають іони Na⁺ (внаслідок цього змінюється поляризація постсинаптичної мембрани; це означає, що імпульс передано).

Принцип роботи НС рефлекторний.

Рефлекс – реакція організму у відповідь на будь-яке подразнення, яка здійснюється і контролюється НС.

Рефлекторна дуга – шлях, по якому проходить нервовий імпульс при здійсненні рефлексу.

Рефлекторна дуга включає:

1. сприймаючий апарат (рецептор);

2. аферентний (чутливий, доцентровий) нейрон;

3. вставний нейрон (може бути відсутній або може бути кілька);

4. еферентний (руховий, відцентровий) нейрон;

5. робочий орган (ефектор).

Класифікація рецепторів

За походженням:

• первинні (чутливі закінчення аферентного нейрона);

• вторинні (видозмінені епітеліальні клітини на периферії аферентного нейрона, які здатні сприймати подразнення і перетворювати його у доступну для нейрона форму).

За розташуванням в організмі:

• екстерорецептори (зовнішні);

• інтерорецептори (внутрішні):

- вісцерорецептори (рецептори внутрішніх органів);

- пропріорецептори (рецептори опорно-рухової системи).

За природою подразника:

• фоторецептори (сприймають світлові подразнення; містяться в сітківці ока);

• хеморецептори (сприймають хімічні подразнення; містяться в органах нюху і смаку, у внутрішніх органах);

• механорецептори (сприймають механічні подразнення; містяться у шкірі, у внутрішньому вусі, в органі рівноваги, в опорно-руховій системі, у внутрішніх органах);

• терморецептори (сприймають зміни температури; містяться в шкірі);

• барорецептори (сприймають зміни тиску; містяться в шкірі, в опорно-руховій системі, у внутрішніх органах).

Анатомічно НС поділяється на:

• центральну нервову систему (ЦНС) – головний мозок і спинний мозок;

• периферичну нервову систему (ПНС) – нерви, нервові сплетення, нервові вузли (ганглії).

Фізіологічно НС поділяється на:

• соматичну (анімальну) нервову систему – іннервує скелетні м’язи і органи чуття;

• автономну (вегетативну) нервову систему – іннервує внутрішні органи.

Автономна (вегетативна) НС включає відділи:

• симпатичний – центральна частина міститься в бокових рогах спинного мозку, периферична частина представлена нервовими волокнами, які входять до складу спинномозкових нервів, а також нервовими вузлами, які з’єднуються у ланцюги з обох боків хребта; у ефекторах (робочих органах) виділяється медіатор норадреналін;

• парасимпатичний – центральна частина міститься в ядрах довгастого мозку і середнього мозку та в крижовому відділі спинного мозку, периферична частина представлена нервовими волокнами, які входять до складу деяких черепномозкових та крижових спинномозкових нервів, а також нервовими вузлами, які містяться біля органів, що іннервуються; у ефекторах (робочих органах) виділяється медіатор ацетилхолін;

Симпатичний (С) і парасимпатичний (П) відділи діють протилежно: С підвищує інтенсивність обміну, П – знижує; С прискорює ритмічні форми активності (серцебиття, дихання), П – сповільнює; С знижує пороги чутливості, П відновлює їх до нормального рівня.

Загальний ефект дії С – збуджуючий (домінує під час стресу).

Загальний ефект дії П – гальмівний (домінує у стані спокою).

Нерв – сукупність нервових волокон, які з’єднують ЦНС або нервовий вузол з органами і здійснюють їх іннервацію. Нервові волокна зібрані у нервові пучки різної товщини. Зовнішня сполучнотканинна оболонка нерва – епіневрій.

Види нервів залежно від характеру нервових волокон: рухові, чутливі, змішані.

Є 31 пара спинномозкових нервів (всі змішані): 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 1 куприковий. Кожен з них починається 2 корінцями – переднім і заднім. На задньому корінці є спинномозковий вузол. Ці нерви поділяються на гілки, що іннервують майже все тіло (крім голови). Окремі гілки утворюють нервові сплетення, від яких починаються інші нерви.

Є 4 спинномозкові сплетення: шийне, плечове, поперекове, крижове.

Є 12 пар черепномозкових нервів:

І. Нюховий (чутливий) – іннервує орган нюху;

ІІ. Зоровий (чутливий) – іннервує сітківку ока;

ІІІ. Окоруховий (руховий) – іннервує 4 очні м’язи;

ІV. Блоковий (руховий) – іннервує 1 очний м’яз;

V. Трійчастий (змішаний) – іннервує м’язи щелеп, зуби, шкіру обличчя;

VІ. Відвідний (руховий) – іннервує 1 очний м’яз;

VІІ. Лицьовий (змішаний) – іннервує щоки, м’язи обличчя, язик;

VІІІ. Слуховий (чутливий) – іннервує внутрішнє вухо і орган рівноваги;

ІХ. Язикоглотковий (змішаний) – іннервує язик і глотку;

Х. Блукаючий (змішаний) – іннервує гортань, глотку, серце, кишечник (єдиний нерв, що виходить за межі голови);

ХІ. Додатковий (руховий) – іннервує м’язи шиї;

ХІІ. Під’язиковий (руховий) – іннервує язик.