
- •Вступ біологія – комплексна наука про живу природу
- •Система органічного світу
- •Предмет і методи біології
- •Рівні організації живої матерії
- •Основні ознаки живого
- •Основні систематичні категорії (таксони)
- •Імперія неклітинні царство віруси
- •Імперія клітинні. Надцарство прокаріоти царство дроб’янки Відділ Бактерії
- •Відділ Ціанобактерії (Синьо-зелені водорості)
- •Імперія клітинні. Надцарство еукаріоти еукаріотична клітина
- •Будова еукаріотичної клітини
- •Клітинний цикл. Мітоз
- •Царство гриби
- •Лишайники
- •Царство рослини (plantae) загальна характеристика царства рослини
- •Тканини рослин
- •Вегетативні органи вищих рослин
- •Ґрунт і добрива
- •Брунька
- •Життєдіяльність рослин Фотосинтез
- •Щорічно на Землі внаслідок фотосинтезу утворюється приблизно 150 млрд. Тонн органічної речовини і виділяється близько 200 млн. Тонн кисню.
- •Транспорт речовин у рослинному організмі
- •Подразливість (координація) у рослин
- •Регуляція процесів життєдіяльності у рослин
- •Вегетативне розмноження рослин
- •Генеративні органи покритонасінних рослин
- •Будова квітки
- •Класифікація суцвіть за типом галуження головного стебла
- •Типи запилення:
- •Насінина
- •Будова насінини
- •Проростання насіння
- •Підцарство справжні водорості Загальна характеристика
- •Відділ Зелені водорості
- •Будова і цикл розвитку хламідомонади
- •Будова і цикл розвитку улотрикса
- •Відділ Діатомові водорості
- •Відділ Бурі водорості
- •Відділ Червоні водорості
- •Відділ Евгленові водорості
- •Підцарство вищі рослини Загальна характеристика
- •Спорові
- •Відділ Псилотофіти
- •Відділ Мохи (Бріофіти)
- •Клас Печіночні мохи
- •Клас Листяні мохи
- •Будова і цикл розвитку політриха
- •Будова і цикл розвитку сфагнуму
- •Відділ Папороті (Поліподіофіти)
- •Відділ Хвощі (Еквізетофіти)
- •Відділ Плауни (Лікоподіофіти)
- •Відділ Голонасінні (Пінофіти)
- •Клас Гінкгові
- •Клас Саговникові
- •Клас Хвойні
- •Відділ Покритонасінні (Квіткові, Магноліофіти)
- •Царство тварини (animalia) загальна характеристика царства тварини
- •Підцарство одноклітинні. Тип найпростіші Загальна характеристика
- •Клас Корененіжки (Саркодові)
- •Клас Джгутикові (Мастігофори)
- •Клас Інфузорії (Ціліофори)
- •Клас Споровики (Спорозої)
- •Підцарство багатоклітинні Загальна характеристика
- •Тип губки
- •Тип кишковопорожнинні
- •Тип плоскі черви
- •Тип круглі черви
- •Тип кільчасті черви
- •Тип молюски (м’якуни)
- •Тип членистоногі Загальна характеристика
- •Клас Ракоподібні (Crustacea)
- •Клас Павукоподібні (Arachnida)
- •Клас Комахи (Insecta)
- •Тип голкошкірі
- •Тип хордові Загальна характеристика
- •Підтип первиннохордові (безчерепні) Клас Головохордові
- •Підтип хребетні (черепні) Клас Круглороті
- •Надклас Риби
- •Еволюція хребетних
- •Клас Земноводні
- •Клас Плазуни
- •Клас Птахи
- •Клас Ссавці (Звірі)
- •Біологія людини Вступ
- •Тканини тварин і людини
- •Нервова система
- •Спинний мозок
- •Головний мозок
- •Ендокринна система
- •Опорно-рухова система
- •Кровоносна система Кров
- •Органи кровообігу
- •Лімфатична система
- •Дихальна система
- •Травна система
- •Обмін речовин і енергії
- •Видільна система
- •Статева система
- •Аналізатори (сенсорні системи)
- •Зоровий аналізатор
- •Слуховий аналізатор
- •Вестибулярний аналізатор
- •Нюховий аналізатор
- •Смаковий аналізатор
- •Шкірний аналізатор
- •Руховий аналізатор
- •Вісцеральний аналізатор
- •Вища нервова діяльність
- •Хімічні елементи. Вода. Мінеральні солі Хімічні елементи
- •Мінеральні солі
- •Органічні сполуки живих систем
- •Вуглеводи
- •Нуклеїнові кислоти
- •Пластичний обмін Біосинтез білків
- •Енергетичний обмін
- •Спадковість і мінливість організмів
- •Основи екології
- •Вчення про екологічні фактори
- •Основні середовища існування організмів
- •Адаптивні біологічні ритми організмів
- •Популяційна екологія
- •Біогеоценологія
- •Людина і біосфера Біосфера та її межі
- •Охорона природи
- •Основи еволюційного вчення
- •Виникнення і розвиток життя на землі Гіпотези виникнення життя
- •Геохронологічна періодизація розвитку життя на Землі
- •Антропогенез
- •Список використаної літератури
Брунька
Брунька – зачаток нового пагона, що перебуває у стані відносного спокою (тривалий час може зберігати життєздатність меристем, забезпечуючи їхній захист від несприятливих умов).
Зовні брунька захищена видозміненими листками – лусками (у зимуючих бруньок луски шкірясті, вкриті смолянистими речовинами).
Різновидності бруньок за функціональним призначенням:
вегетативні – під лусками є зачатковий пагін, що закінчується конусом наростання і містить зачатки листків (примордії), які вкривають конус наростання;
генеративні – під лусками є зачатковий квітконосний пагін, який містить зачатки квіток (генеративні бруньки округліші і більші за вегетативні).
Різновидності бруньок за місцем розташування:
верхівкові – розташовані на верхівках пагонів;
пазушні – розташовані у пазухах листків.
Деякі пазушні бруньки можуть довго залишатись у стані спокою (сплячі бруньки) і розвиватись тільки за умов пошкодження верхівкових. На стеблах, листках, коренях можуть закладатись додаткові бруньки, які служать для вегетативного розмноження.
Стебло
Стебло – осьова частина пагона з необмеженим ростом, яка виконує такі функції:
основні:
здійснює зв’язок усіх частин рослини;
збільшує площу поверхні рослини за рахунок галуження;
утворює і розташовує листки, квітки, бруньки;
забезпечує транспорт води і розчинених мінеральних та органічних речовин;
додаткові:
здійснює фотосинтез;
запасає воду і поживні речовини;
забезпечує вегетативне розмноження.
Різновидності стебла за твердістю:
трав’янисте – не здатне до вторинного потовщення (у трав);
дерев’янисте – здатне до тривалого вторинного потовщення (у дерев і кущів).
Різновидності стебла за формою поперечного перерізу:
циліндричне (у злаків, дерев’янистих рослин);
тригранне (у осокових);
чотиригранне (у кропиви, звіробою);
багатогранне (у кропу).
Різновидності стебла за спрямованістю росту:
прямостояче (у більшості рослин);
повзуче (у плаунів, конюшини повзучої);
витке (у хмелю, берізки);
чіпке (у гарбуза, гороху).
Галуження стебла:
дихотомічне (вилчасте) – точка росту верхівкової бруньки поділяється на дві нові, з яких утворюються однаково розвинені гілки другого порядку (у плаунів);
моноподіальне – головна вісь не припиняє росту в довжину, а на ній за рахунок бічних бруньок утворюються менш розвинені гілки другого порядку, які не припиняють росту в довжину на них – гілки третього порядку і т.д. (у хвойних, багатьох трав’янистих рослин);
симподіальне – головна вісь припиняє ріст у довжину після утворення на ній гілок другого порядку, які стають головними та припиняють ріст після утворення на них гілок третього порядку і т.д.; таким чином головну вісь утворюють бічні гілки різних порядків (у багатьох листяних дерев і кущів).
Крона – розгалужена надземна частина деревної рослини.
Різновидності крони:
куляста (у клена);
пірамідальна (у ялини);
колоноподібна (у кипариса).
Анатомічна будова стебла
Зона ділення – верхівка стебла (конус наростання), утворена апікальною меристемою, вкрита зачатками листків, які захищають її від механічних пошкоджень.
Зона росту і диференціації – ділянка, у якій клітини ростуть, розтягуються, спеціалізуються.
Зона постійних тканин – ділянка, у якій клітини спеціалізовані, не ростуть і не розтягуються (за виключенням клітин, які утворюються вторинними меристемами).
Мікроскопічна будова стебла
Первинна будова – характерна для молодих стебел (у більшості однодольних і трав’янистих дводольних зберігається все життя).
На поперечному зрізі молодого стебла (у зоні росту і диференціації) розрізняють такі структури:
центральний циліндр:
серцевина (паренхіма) – міститься у центрі;
первинна ксилема;
прокамбій (пізніше – камбій);
первинна флоема;
перицикл – оточує центральний циліндр;
первинна кора:
паренхіма первинної кори;
епідерма.
Вторинна будова – замінює первинну (у дерев’янистих дводольних, деяких однодольних покритонасінних, у голонасінних).
У центральному циліндрі із камбію закладається васкулярний камбій, який утворює вторинну ксилему (досередини) і вторинну флоему (назовні). На поперечному зрізі стебла багаторічної рослини у зоні постійних тканин ксилема має вигляд річних кілець (весняна ксилема, яка складається з великих тонкостінних клітин, поступово переходить у осінню, яка утворена меншими і товстостінними клітинами), флоема має вигляд трапецій, які сполучені своїми основами.
Елементи первинної ксилеми і первинної флоеми відмирають і спадаються. Із перициклу утворюється склеренхіма.
Епідерма відмирає і злущується, на її місці утворюється перидерма (корковий камбій закладається безпосередньо під епідермою). При потовщенні стебла перидерма багаторазово утворюється у вторинній флоемі. Фелодерма, паренхіма флоеми і паренхіма первинної кори разом утворюють паренхіму вторинної кори (вторинна кора розташована назовні від камбію).
Серцевину і паренхіму вторинної кори сполучають серцевинні промені, утворені основною тканиною (вони розмежовують сусідні провідні пучки).
У дерев’янистих рослин розрізняють вторинну ксилему двох типів:
заболонь – зовнішня, більш пізня, світлого кольору, виконує провідну функцію;
ядро (ядрова деревина) – внутрішня, стара, темного кольору (заповнена танінами), не виконує провідної функції.
Листок
Листок – плоский бічний виріст пагона з обмеженим ростом, який виконує такі функції:
основні:
здійснює фотосинтез;
здійснює транспірацію (випаровування води);
забезпечує газообмін;
додаткові:
запасає воду і поживні речовини;
забезпечує вегетативне розмноження;
здійснює видалення продуктів обміну під час листопаду;
забезпечує захист від поїдання тваринами;
закріплює слабкі стебла;
уловлює та перетравлює комах.
Типи листорозміщення (розташування листків на пагоні):
спіральне (чергове) – у більшості рослин;
супротивне – у бузку, клена;
кільчасте (мутовчасте) – у елодеї, підмаренника.
Типи листків за місцем розташування на пагоні:
низові – перші, недорозвинуті або видозмінені (покривні луски бруньок, сім’ядольні листки тощо);
серединні – типові для даного виду;
верхівкові – видозмінені (приквітники, листки обгортки суцвіть тощо).
Видозміни листка, пов’язані із виконанням додаткових функцій:
луски (у цибулинах) – запасають поживні речовини;
лусочки (на кореневищах) – захищають від механічних пошкоджень;
вусики (у гороху) – закріплюють слабке стебло;
колючки (у кактуса) – зменшують транспірацію, захищають від поїдання тваринами;
волоски (у зигокактуса) – зменшують транспірацію;
ловильні апарати (у росички) – уловлюють і перетравлюють комах.
Анатомічна будова листка
Види листків за структурою:
прості – мають одну листкову пластинку:
черешкові – листкова пластинка міститься на черешку, який основою кріпиться до стебла (біля основи черешка можуть бути прилистки);
сидячі – листкова пластинка кріпиться безпосередньо до стебла (черешок відсутній);
складні – мають кілька листкових пластинок, які маленькими черешками кріпляться до головного черешка:
трійчасті (у конюшини, суниці) – мають три листкові пластинки (маленькі черешки кріпляться до верхівки головного черешка);
пальчасті (у каштана, люпину) – мають кілька листкових пластинок (маленькі черешки кріпляться до верхівки головного черешка);
перисті – мають кілька листкових пластинок (маленькі черешки кріпляться до головного черешка по всій довжині):
парноперисті (у акації);
непарноперисті (у шипшини).
Різновидності листкових пластинок за формою:
лінійні (у злаків);
овальні (у акації);
ланцетні (у верби);
серцеподібні (у липи);
стрілоподібні (у стрілолиста);
ниркоподібні (у копитняка);
округлі (у осики);
голчасті (у ялини).
Різновидності листкових пластинок за розчленуванням:
суцільні (трійчастосуцільні, пальчастосуцільні, перистосуцільні) – виїмки на листковій пластинці відсутні або неглибокі (у тополі);
лопатеві (трійчастолопатеві, пальчастолопатеві, перистолопатеві) – виїмки на листковій пластинці досягають 1/4 її ширини (у дуба);
розділені (трійчасторозділені, пальчасторозділені, перисторозділені) – виїмки на листковій пластинці більші, ніж 1/4 її ширини (у маку);
розсічені (трійчасторозсічені, пальчасторозсічені, перисторозсічені) – виїмки (розрізи) досягають середини листкової пластинки (у картоплі).
Типи країв листкової пластинки:
суцільний;
зубчастий;
пилчастий;
двоякопилчастий;
горбчастий (городчастий);
виїмчастий.
Мікроскопічна будова листка
епідерма (шкірочка) – вкриває верхню і нижню поверхні листкової пластинки:
верхня епідерма – характеризується товстою кутикулою, малою кількістю трихом і продихів (виключення – водні рослини, у яких продихи містяться тільки на верхньому боці листка);
нижня епідерма – характеризується тоненькою кутикулою, великою кількістю трихом і продихів (останніх може бути 100-300 на 1 мм2).
мезофіл:
стовпчастий – міститься під верхньою епідермою;
губчастий – міститься над нижньою епідермою (міжклітинники сполучаються з повітряними камерами продихів).
жилки (судинно-волокнисті або провідні пучки) – пронизують мезофіл; основні жилки, які є продовженням провідних пучків стебла, галузяться, утворюючи сітку дрібних жилок (у найдрібніших флоема відсутня, а ксилема представлена тільки трахеїдами).
Типи жилкування листків:
паралельне (у пшениці) – характерне для однодольних;
дугове (у тюльпана) – характерне для однодольних;
сітчасте (у дуба) – характерне для дводольних.