Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конкретна біологія (опорні конспекти).doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.58 Mб
Скачать

Брунька

Брунька – зачаток нового пагона, що перебуває у стані відносного спокою (тривалий час може зберігати життєздатність меристем, забезпечуючи їхній захист від несприятливих умов).

Зовні брунька захищена видозміненими листками – лусками (у зимуючих бруньок луски шкірясті, вкриті смолянистими речовинами).

Різновидності бруньок за функціональним призначенням:

  • вегетативні – під лусками є зачатковий пагін, що закінчується конусом наростання і містить зачатки листків (примордії), які вкривають конус наростання;

  • генеративні – під лусками є зачатковий квітконосний пагін, який містить зачатки квіток (генеративні бруньки округліші і більші за вегетативні).

Різновидності бруньок за місцем розташування:

  • верхівкові – розташовані на верхівках пагонів;

  • пазушні – розташовані у пазухах листків.

Деякі пазушні бруньки можуть довго залишатись у стані спокою (сплячі бруньки) і розвиватись тільки за умов пошкодження верхівкових. На стеблах, листках, коренях можуть закладатись додаткові бруньки, які служать для вегетативного розмноження.

Стебло

Стебло – осьова частина пагона з необмеженим ростом, яка виконує такі функції:

основні:

  • здійснює зв’язок усіх частин рослини;

  • збільшує площу поверхні рослини за рахунок галуження;

  • утворює і розташовує листки, квітки, бруньки;

  • забезпечує транспорт води і розчинених мінеральних та органічних речовин;

додаткові:

  • здійснює фотосинтез;

  • запасає воду і поживні речовини;

  • забезпечує вегетативне розмноження.

Різновидності стебла за твердістю:

  • трав’янисте – не здатне до вторинного потовщення (у трав);

  • дерев’янисте – здатне до тривалого вторинного потовщення (у дерев і кущів).

Різновидності стебла за формою поперечного перерізу:

  • циліндричне (у злаків, дерев’янистих рослин);

  • тригранне (у осокових);

  • чотиригранне (у кропиви, звіробою);

  • багатогранне (у кропу).

Різновидності стебла за спрямованістю росту:

  • прямостояче (у більшості рослин);

  • повзуче (у плаунів, конюшини повзучої);

  • витке (у хмелю, берізки);

  • чіпке (у гарбуза, гороху).

Галуження стебла:

  • дихотомічне (вилчасте) – точка росту верхівкової бруньки поділяється на дві нові, з яких утворюються однаково розвинені гілки другого порядку (у плаунів);

  • моноподіальне – головна вісь не припиняє росту в довжину, а на ній за рахунок бічних бруньок утворюються менш розвинені гілки другого порядку, які не припиняють росту в довжину на них – гілки третього порядку і т.д. (у хвойних, багатьох трав’янистих рослин);

  • симподіальне – головна вісь припиняє ріст у довжину після утворення на ній гілок другого порядку, які стають головними та припиняють ріст після утворення на них гілок третього порядку і т.д.; таким чином головну вісь утворюють бічні гілки різних порядків (у багатьох листяних дерев і кущів).

Крона – розгалужена надземна частина деревної рослини.

Різновидності крони:

  • куляста (у клена);

  • пірамідальна (у ялини);

  • колоноподібна (у кипариса).

Анатомічна будова стебла

    1. Зона ділення – верхівка стебла (конус наростання), утворена апікальною меристемою, вкрита зачатками листків, які захищають її від механічних пошкоджень.

    2. Зона росту і диференціації – ділянка, у якій клітини ростуть, розтягуються, спеціалізуються.

    3. Зона постійних тканин – ділянка, у якій клітини спеціалізовані, не ростуть і не розтягуються (за виключенням клітин, які утворюються вторинними меристемами).

Мікроскопічна будова стебла

Первинна будова – характерна для молодих стебел (у більшості однодольних і трав’янистих дводольних зберігається все життя).

На поперечному зрізі молодого стебла (у зоні росту і диференціації) розрізняють такі структури:

  • центральний циліндр:

    • серцевина (паренхіма) – міститься у центрі;

    • первинна ксилема;

    • прокамбій (пізніше – камбій);

    • первинна флоема;

    • перицикл – оточує центральний циліндр;

  • первинна кора:

    • паренхіма первинної кори;

    • епідерма.

Вторинна будова – замінює первинну (у дерев’янистих дводольних, деяких однодольних покритонасінних, у голонасінних).

У центральному циліндрі із камбію закладається васкулярний камбій, який утворює вторинну ксилему (досередини) і вторинну флоему (назовні). На поперечному зрізі стебла багаторічної рослини у зоні постійних тканин ксилема має вигляд річних кілець (весняна ксилема, яка складається з великих тонкостінних клітин, поступово переходить у осінню, яка утворена меншими і товстостінними клітинами), флоема має вигляд трапецій, які сполучені своїми основами.

Елементи первинної ксилеми і первинної флоеми відмирають і спадаються. Із перициклу утворюється склеренхіма.

Епідерма відмирає і злущується, на її місці утворюється перидерма (корковий камбій закладається безпосередньо під епідермою). При потовщенні стебла перидерма багаторазово утворюється у вторинній флоемі. Фелодерма, паренхіма флоеми і паренхіма первинної кори разом утворюють паренхіму вторинної кори (вторинна кора розташована назовні від камбію).

Серцевину і паренхіму вторинної кори сполучають серцевинні промені, утворені основною тканиною (вони розмежовують сусідні провідні пучки).

У дерев’янистих рослин розрізняють вторинну ксилему двох типів:

  • заболонь – зовнішня, більш пізня, світлого кольору, виконує провідну функцію;

  • ядро (ядрова деревина) – внутрішня, стара, темного кольору (заповнена танінами), не виконує провідної функції.

Листок

Листок – плоский бічний виріст пагона з обмеженим ростом, який виконує такі функції:

основні:

  • здійснює фотосинтез;

  • здійснює транспірацію (випаровування води);

  • забезпечує газообмін;

додаткові:

  • запасає воду і поживні речовини;

  • забезпечує вегетативне розмноження;

  • здійснює видалення продуктів обміну під час листопаду;

  • забезпечує захист від поїдання тваринами;

  • закріплює слабкі стебла;

  • уловлює та перетравлює комах.

Типи листорозміщення (розташування листків на пагоні):

  • спіральне (чергове) – у більшості рослин;

  • супротивне – у бузку, клена;

  • кільчасте (мутовчасте) – у елодеї, підмаренника.

Типи листків за місцем розташування на пагоні:

  • низові – перші, недорозвинуті або видозмінені (покривні луски бруньок, сім’ядольні листки тощо);

  • серединні – типові для даного виду;

  • верхівкові – видозмінені (приквітники, листки обгортки суцвіть тощо).

Видозміни листка, пов’язані із виконанням додаткових функцій:

  • луски (у цибулинах) – запасають поживні речовини;

  • лусочки (на кореневищах) – захищають від механічних пошкоджень;

  • вусики (у гороху) – закріплюють слабке стебло;

  • колючки (у кактуса) – зменшують транспірацію, захищають від поїдання тваринами;

  • волоски (у зигокактуса) – зменшують транспірацію;

  • ловильні апарати (у росички) – уловлюють і перетравлюють комах.

Анатомічна будова листка

Види листків за структурою:

  • прості – мають одну листкову пластинку:

    • черешкові – листкова пластинка міститься на черешку, який основою кріпиться до стебла (біля основи черешка можуть бути прилистки);

    • сидячі – листкова пластинка кріпиться безпосередньо до стебла (черешок відсутній);

  • складні – мають кілька листкових пластинок, які маленькими черешками кріпляться до головного черешка:

    • трійчасті (у конюшини, суниці) – мають три листкові пластинки (маленькі черешки кріпляться до верхівки головного черешка);

    • пальчасті (у каштана, люпину) – мають кілька листкових пластинок (маленькі черешки кріпляться до верхівки головного черешка);

    • перисті – мають кілька листкових пластинок (маленькі черешки кріпляться до головного черешка по всій довжині):

      • парноперисті (у акації);

      • непарноперисті (у шипшини).

Різновидності листкових пластинок за формою:

  • лінійні (у злаків);

  • овальні (у акації);

  • ланцетні (у верби);

  • серцеподібні (у липи);

  • стрілоподібні (у стрілолиста);

  • ниркоподібні (у копитняка);

  • округлі (у осики);

  • голчасті (у ялини).

Різновидності листкових пластинок за розчленуванням:

  • суцільні (трійчастосуцільні, пальчастосуцільні, перистосуцільні) – виїмки на листковій пластинці відсутні або неглибокі (у тополі);

  • лопатеві (трійчастолопатеві, пальчастолопатеві, перистолопатеві) – виїмки на листковій пластинці досягають 1/4 її ширини (у дуба);

  • розділені (трійчасторозділені, пальчасторозділені, перисторозділені) – виїмки на листковій пластинці більші, ніж 1/4 її ширини (у маку);

  • розсічені (трійчасторозсічені, пальчасторозсічені, перисторозсічені) – виїмки (розрізи) досягають середини листкової пластинки (у картоплі).

Типи країв листкової пластинки:

  • суцільний;

  • зубчастий;

  • пилчастий;

  • двоякопилчастий;

  • горбчастий (городчастий);

  • виїмчастий.

Мікроскопічна будова листка

  • епідерма (шкірочка) – вкриває верхню і нижню поверхні листкової пластинки:

    • верхня епідерма – характеризується товстою кутикулою, малою кількістю трихом і продихів (виключення – водні рослини, у яких продихи містяться тільки на верхньому боці листка);

    • нижня епідерма – характеризується тоненькою кутикулою, великою кількістю трихом і продихів (останніх може бути 100-300 на 1 мм2).

  • мезофіл:

    • стовпчастий – міститься під верхньою епідермою;

    • губчастий – міститься над нижньою епідермою (міжклітинники сполучаються з повітряними камерами продихів).

  • жилки (судинно-волокнисті або провідні пучки) – пронизують мезофіл; основні жилки, які є продовженням провідних пучків стебла, галузяться, утворюючи сітку дрібних жилок (у найдрібніших флоема відсутня, а ксилема представлена тільки трахеїдами).

Типи жилкування листків:

  • паралельне (у пшениці) – характерне для однодольних;

  • дугове (у тюльпана) – характерне для однодольних;

  • сітчасте (у дуба) – характерне для дводольних.