Брунька

Брунька – зачаток нового пагона, що перебуває у стані відносного спокою (тривалий час може зберігати життєздатність меристем, забезпечуючи їхній захист від несприятливих умов).

Зовні брунька захищена видозміненими листками – лусками (у зимуючих бруньок луски шкірясті, вкриті смолянистими речовинами).

Різновидності бруньок за функціональним призначенням:

• вегетативні – під лусками є зачатковий пагін, що закінчується конусом наростання і містить зачатки листків (примордії), які вкривають конус наростання;

• генеративні – під лусками є зачатковий квітконосний пагін, який містить зачатки квіток (генеративні бруньки округліші і більші за вегетативні).

Різновидності бруньок за місцем розташування:

• верхівкові – розташовані на верхівках пагонів;

• пазушні – розташовані у пазухах листків.

Деякі пазушні бруньки можуть довго залишатись у стані спокою (сплячі бруньки) і розвиватись тільки за умов пошкодження верхівкових. На стеблах, листках, коренях можуть закладатись додаткові бруньки, які служать для вегетативного розмноження.

Стебло

Стебло – осьова частина пагона з необмеженим ростом, яка виконує такі функції:

основні:

• здійснює зв’язок усіх частин рослини;

• збільшує площу поверхні рослини за рахунок галуження;

• утворює і розташовує листки, квітки, бруньки;

• забезпечує транспорт води і розчинених мінеральних та органічних речовин;

додаткові:

• здійснює фотосинтез;

• запасає воду і поживні речовини;

• забезпечує вегетативне розмноження.

Різновидності стебла за твердістю:

• трав’янисте – не здатне до вторинного потовщення (у трав);

• дерев’янисте – здатне до тривалого вторинного потовщення (у дерев і кущів).

Різновидності стебла за формою поперечного перерізу:

• циліндричне (у злаків, дерев’янистих рослин);

• тригранне (у осокових);

• чотиригранне (у кропиви, звіробою);

• багатогранне (у кропу).

Різновидності стебла за спрямованістю росту:

• прямостояче (у більшості рослин);

• повзуче (у плаунів, конюшини повзучої);

• витке (у хмелю, берізки);

• чіпке (у гарбуза, гороху).

Галуження стебла:

• дихотомічне (вилчасте) – точка росту верхівкової бруньки поділяється на дві нові, з яких утворюються однаково розвинені гілки другого порядку (у плаунів);

• моноподіальне – головна вісь не припиняє росту в довжину, а на ній за рахунок бічних бруньок утворюються менш розвинені гілки другого порядку, які не припиняють росту в довжину на них – гілки третього порядку і т.д. (у хвойних, багатьох трав’янистих рослин);

• симподіальне – головна вісь припиняє ріст у довжину після утворення на ній гілок другого порядку, які стають головними та припиняють ріст після утворення на них гілок третього порядку і т.д.; таким чином головну вісь утворюють бічні гілки різних порядків (у багатьох листяних дерев і кущів).

Крона – розгалужена надземна частина деревної рослини.

Різновидності крони:

• куляста (у клена);

• пірамідальна (у ялини);

• колоноподібна (у кипариса).

Анатомічна будова стебла

1. Зона ділення – верхівка стебла (конус наростання), утворена апікальною меристемою, вкрита зачатками листків, які захищають її від механічних пошкоджень.

2. Зона росту і диференціації – ділянка, у якій клітини ростуть, розтягуються, спеціалізуються.

3. Зона постійних тканин – ділянка, у якій клітини спеціалізовані, не ростуть і не розтягуються (за виключенням клітин, які утворюються вторинними меристемами).

Мікроскопічна будова стебла

Первинна будова – характерна для молодих стебел (у більшості однодольних і трав’янистих дводольних зберігається все життя).

На поперечному зрізі молодого стебла (у зоні росту і диференціації) розрізняють такі структури:

• центральний циліндр:

  • серцевина (паренхіма) – міститься у центрі;

  • первинна ксилема;

  • прокамбій (пізніше – камбій);

  • первинна флоема;

  • перицикл – оточує центральний циліндр;

• первинна кора:

  • паренхіма первинної кори;

  • епідерма.

Вторинна будова – замінює первинну (у дерев’янистих дводольних, деяких однодольних покритонасінних, у голонасінних).

У центральному циліндрі із камбію закладається васкулярний камбій, який утворює вторинну ксилему (досередини) і вторинну флоему (назовні). На поперечному зрізі стебла багаторічної рослини у зоні постійних тканин ксилема має вигляд річних кілець (весняна ксилема, яка складається з великих тонкостінних клітин, поступово переходить у осінню, яка утворена меншими і товстостінними клітинами), флоема має вигляд трапецій, які сполучені своїми основами.

Елементи первинної ксилеми і первинної флоеми відмирають і спадаються. Із перициклу утворюється склеренхіма.

Епідерма відмирає і злущується, на її місці утворюється перидерма (корковий камбій закладається безпосередньо під епідермою). При потовщенні стебла перидерма багаторазово утворюється у вторинній флоемі. Фелодерма, паренхіма флоеми і паренхіма первинної кори разом утворюють паренхіму вторинної кори (вторинна кора розташована назовні від камбію).

Серцевину і паренхіму вторинної кори сполучають серцевинні промені, утворені основною тканиною (вони розмежовують сусідні провідні пучки).

У дерев’янистих рослин розрізняють вторинну ксилему двох типів:

• заболонь – зовнішня, більш пізня, світлого кольору, виконує провідну функцію;

• ядро (ядрова деревина) – внутрішня, стара, темного кольору (заповнена танінами), не виконує провідної функції.

Листок

Листок – плоский бічний виріст пагона з обмеженим ростом, який виконує такі функції:

основні:

• здійснює фотосинтез;

• здійснює транспірацію (випаровування води);

• забезпечує газообмін;

додаткові:

• запасає воду і поживні речовини;

• забезпечує вегетативне розмноження;

• здійснює видалення продуктів обміну під час листопаду;

• забезпечує захист від поїдання тваринами;

• закріплює слабкі стебла;

• уловлює та перетравлює комах.

Типи листорозміщення (розташування листків на пагоні):

• спіральне (чергове) – у більшості рослин;

• супротивне – у бузку, клена;

• кільчасте (мутовчасте) – у елодеї, підмаренника.

Типи листків за місцем розташування на пагоні:

• низові – перші, недорозвинуті або видозмінені (покривні луски бруньок, сім’ядольні листки тощо);

• серединні – типові для даного виду;

• верхівкові – видозмінені (приквітники, листки обгортки суцвіть тощо).

Видозміни листка, пов’язані із виконанням додаткових функцій:

• луски (у цибулинах) – запасають поживні речовини;

• лусочки (на кореневищах) – захищають від механічних пошкоджень;

• вусики (у гороху) – закріплюють слабке стебло;

• колючки (у кактуса) – зменшують транспірацію, захищають від поїдання тваринами;

• волоски (у зигокактуса) – зменшують транспірацію;

• ловильні апарати (у росички) – уловлюють і перетравлюють комах.

Анатомічна будова листка

Види листків за структурою:

• прості – мають одну листкову пластинку:

  • черешкові – листкова пластинка міститься на черешку, який основою кріпиться до стебла (біля основи черешка можуть бути прилистки);

  • сидячі – листкова пластинка кріпиться безпосередньо до стебла (черешок відсутній);

• складні – мають кілька листкових пластинок, які маленькими черешками кріпляться до головного черешка:

  • трійчасті (у конюшини, суниці) – мають три листкові пластинки (маленькі черешки кріпляться до верхівки головного черешка);

  • пальчасті (у каштана, люпину) – мають кілька листкових пластинок (маленькі черешки кріпляться до верхівки головного черешка);

  • перисті – мають кілька листкових пластинок (маленькі черешки кріпляться до головного черешка по всій довжині):

    • парноперисті (у акації);

    • непарноперисті (у шипшини).

Різновидності листкових пластинок за формою:

• лінійні (у злаків);

• овальні (у акації);

• ланцетні (у верби);

• серцеподібні (у липи);

• стрілоподібні (у стрілолиста);

• ниркоподібні (у копитняка);

• округлі (у осики);

• голчасті (у ялини).

Різновидності листкових пластинок за розчленуванням:

• суцільні (трійчастосуцільні, пальчастосуцільні, перистосуцільні) – виїмки на листковій пластинці відсутні або неглибокі (у тополі);

• лопатеві (трійчастолопатеві, пальчастолопатеві, перистолопатеві) – виїмки на листковій пластинці досягають 1/4 її ширини (у дуба);

• розділені (трійчасторозділені, пальчасторозділені, перисторозділені) – виїмки на листковій пластинці більші, ніж 1/4 її ширини (у маку);

• розсічені (трійчасторозсічені, пальчасторозсічені, перисторозсічені) – виїмки (розрізи) досягають середини листкової пластинки (у картоплі).

Типи країв листкової пластинки:

• суцільний;

• зубчастий;

• пилчастий;

• двоякопилчастий;

• горбчастий (городчастий);

• виїмчастий.

Мікроскопічна будова листка

• епідерма (шкірочка) – вкриває верхню і нижню поверхні листкової пластинки:

  • верхня епідерма – характеризується товстою кутикулою, малою кількістю трихом і продихів (виключення – водні рослини, у яких продихи містяться тільки на верхньому боці листка);

  • нижня епідерма – характеризується тоненькою кутикулою, великою кількістю трихом і продихів (останніх може бути 100-300 на 1 мм²).

• мезофіл:

  • стовпчастий – міститься під верхньою епідермою;

  • губчастий – міститься над нижньою епідермою (міжклітинники сполучаються з повітряними камерами продихів).

• жилки (судинно-волокнисті або провідні пучки) – пронизують мезофіл; основні жилки, які є продовженням провідних пучків стебла, галузяться, утворюючи сітку дрібних жилок (у найдрібніших флоема відсутня, а ксилема представлена тільки трахеїдами).

Типи жилкування листків:

• паралельне (у пшениці) – характерне для однодольних;

• дугове (у тюльпана) – характерне для однодольних;

• сітчасте (у дуба) – характерне для дводольних.