
- •Розрахунок діафрагми для вимірювання витрати газу
- •Приклад розрахунку діафрагми для вимірювання витрати природного газу
- •Завдання для виконання розрахунку діафрагми для вимірювання витрати газу
- •Розрахунок діафрагми для вимірювання витрати рідини
- •Приклад розрахунку діафрагми для вимірювання витрати рідини
- •Завдання для виконання розрахунку діафрагми для вимірювання витрати рідини
Розрахунок діафрагми для вимірювання витрати рідини
Вихідні дані:
Матеріал діафрагми;
Вид та матеріал трубопроводу;
Температура рідини перед звужувальним пристроєм, t °C;
Надлишковий тиск рідини перед звужувальнимпристроєм, ;
Діаметр трубопроводу при температурі 20°С,
Атмосферний тиск навколишнього середовища, ;
Найменша масова
витрата рідини, що вимірюється
;
Найбільша масова
витрата рідини, що вимірюється
;
Вимірювальна рідина.
1. Вибираємо тип звужувального пристрою (додаток Ж) та верхню межу шкали дифманометра з стандартного ряду чисел, що має наступні значення: (1,0; 1,25; 1,6; 2,0; 2,5; 3.2; 4,0; 5,0; 6,3; 8,0)·10n, де n - будь-яке ціле додатне число або нуль.
2. Вибір поправочних множників на теплове розширення матеріалів трубопроводу і диску діафрагми.
Поправочні множники на розширення матеріалів трубопроводу і диску в залежності від матеріалу і температури вимірювального середовища вибираються згідно додатку А. Кt’ – поправочний множник на розширення матеріалу трубопроводу; Кt – поправочний множник на розширення матеріалу диску діафрагми.
3. Абсолютний тиск газу перед звужувальним пристроєм знаходимо за формулою
|
(28) |
4. Внутрішній діаметр трубопроводу перед звужувальним пристроєм при температурі визначаємо за формулою
|
(29) |
5. Визначаємо максимальне число Рейнольдса для верхньої межі вимірювання дифманометра :
|
(30) |
де
– динамічна
в’язкість рідини при робочих умовах.
Визначається з додатку И, таблиця И.1.
При
цьому
не повинно бути більшим 108
. Якщо ця величина більша, необхідно
змінити діаметр трубопроводу (збільшити),
інакше при таких швидкостях потоку води
вимірювання витрати не можливе.
6. Визначаємо допоміжну величину С.
|
(31) |
де – густина речовини при робочих умовах визначається з додатку И, таблиця И.2.
7. За визначеним С, яке округлене до трьох значущих цифр за номограмою з додатка К знаходимо значення і наближене значення m.
Якщо знайдена точка розташована між двома кривими , то приймаємо найближче менше значення , а за ним при тому ж значенні С знаходимо m.
8. Число Рейнольдса для діаметру D і витрати розраховуємо за формулою:
|
(32) |
Порівнюємо з допустимим значенням В залежності від m обираємо значення , виходячи з умови:
для
для
для
Якщо менше ніж необхідно змінити діаметр трубопроводу (зменшити), інакше при мінімальній витраті отримаємо велику похибку.
9. Поправочні множники на притуплення вихідної кромки і шорсткість трубопроводу визначають аналогічно, як і при розрахунку діафрагми для вимірювання витрати газу (див. пункт 13).
10. Визначаємо коефіцієнт витрати:
|
(33) |
де
– допоміжне число, яке рівне
|
(34) |
11. Визначаємо допоміжну величину:
|
(35) |
12. Відносне відхилення допоміжних величин C і F
|
(36) |
Величина
порівнюється з допустимою величиною
похибки, яка рівна 0.2%. Якщо величина
більша допустимої похибки, необхідно
змінити модуль і повторити розрахунок,
починаючи з пункту 10. При цьому, якщо
> 0.2% і додатна, необхідно зменшити
величину модуля
.
Якщо
>
0.2% і від’ємна, необхідно збільшити
величину модуля
13. За знайденим значенням m визначаємо діаметр отвору діафрагми:
|
(37) |
де – поправочний множник на теплове розширення матеріалу звужувального пристрою.
14. Правильність розрахунку перевіряємо визначенням витрати Q при знайдених значеннях m, d20, α, .
|
(38) |
Відносне відхилення вимірювання максимальної витрати знаходимо за формулою
|
(39) |
Якщо , то розрахунок виконано правильно і завершено. В іншому випадку необхідно змінити m або D, щоб виконувалась нерівність для .