39. Характеристика форм та видів фінансового лізингу.

Фінансовий лізинг – це економічні відносини, що виникають у зв’язку з придбанням у власність лізингодавцем майна по замовленню орендатора (лізингоотримувача) та наступною передачею його лізингоотримувачу для тимчасового використання на певний період (він не повинен бути більший за період повної амортизації обладнання) за певну платню. Особливістю фінансового лізингу є те, що після закінчення терміну дії орендного договору право власності на майно переходить до лізингоотримувача.

На практиці може використовуватись велика кількість видів фінансового лізингу, які групуються за певним переліком ознак. 1.За складом учасників лізингової угоди: Прямий лізинг – це лізингова операція, яка здійснюється між лізингодавцем та лізингоотримувачем без посередників.

Непрямий лізинг – це лізингова операція, яка здійснюється між лізингодавцем та лізингоотримувачем за участю посередників (лізингових компаній). 2. Залежно від об’єкту лізингу: Лізинг рухомого майна – об’єктом цього лізингу є машини, обладнання, які входять до складу операційних необоротних активів. Лізинг нерухомості – полягає в купівлі або будівництві за дорученням лізингоотримувача окремих нерухомих об’єктів з передачею їх йому на умовах фінансового лізингу. 3. За формами лізингових платежів: Грошовий лізинг – характеризує лізингові платежі виключно в грошовій формі. Цей вид лізингу найбільш розповсюджений на даний момент. Компенсаційний лізинг – передбачає можливість здійснення лізингових платежів під-ств ом у вигляді поставок продукції, яка виробляється за допомогою активу, що орендується. Змішаний лізинг – передбачає здійснення лізингових платежів як в грошовій, так і в товарній формах. 4. За характером фінансування об’єкту лізингу: Індивідуальний – характеризує угоду, за якою лізингодавець фінансує повністю за свій рахунок купівлю або виробництво майна, що передається в оренду. Леверідж-лізинг – являє собою угоду, в якій лізингодавець фінансує об’єкт оренди частково за рахунок власного капіталу, та частково – за рахунок позикового.

40. Державне кредитування під-ств .

Державний кредит - це економічні відносини, які виникають між; під-ств ом і державою внаслідок купівлі першим державних цінних паперів (під-ств о стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (під-ств о стає позичальником). Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерствам, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи: * пускових об'єктів; * раніше розпочатих новобудов виробничого призначення; * технічного переозброєння і реконструкції діючих під-ств незалежно від форм власності. Фінансування інвестиційних потреб під-ств буває цільовим, прямим, поворотним, терміновим, забезпеченим заставою чи гарантією (поручительством). Бюджетні позики надаються на таких умовах: * обсяги бюджетних кредитів на відповідний рік доводяться до міністерств, відомств, інших центральних органів державної влади, які фінансуються Міністерством економіки, після затвердження Державної програми економічного й соціального розвитку України; * перелік будов і об'єктів виробничого призначення, які фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, визначає Міністерство економіки за погодженням з Міністерством фінансів і подає його на затвердження Кабінету Міністрів України у складі Державної програми економічного й соціального розвитку України на рік, що планується; * терміни погашення бюджетних кредитів не перевищують трьох років, а в окремих випадках - п'яти років; * погашення бюджетних кредитів починається через рік після закінчення будівництва, реконструкції або технічного переозброєння об'єкта кредитування (якоїсь його черги, пускового комплексу) і здійснюється щоквартально; * погашення бюджетних кредитів, які використовуються на придбання обладнання, що не входить у систему будівель, починається наступного за плановим року і здійснюється щоквартально протягом не більше двох років; * за користування бюджетними позиками встановлюється відсоткова ставка, яка визначається Мінфіном України щорічно під час формування державного бюджету. Організація роботи з обслуговування бюджетних кредитів, їх обліку і проведення розрахунків з позичальниками покладається на вповноважені комерційні банки України.