14. Ідея Бога в світлі середньовічної філософії.

Ф. розв. в лоні релігії як панівного світогляду тієї епохи. Носії- вузьке коло служителів церкви. патристика велику увагу приділяла висвітленню ідеї Бога. Античність не знала ідеї трансцендентного Бога. Вважалося, що боги, як і люди, живуть в єдиному для всіх космосі (космоцентричний світогляд) СВ по-іншому мислило Бога, і Бог творить світ з нічого, він абсолютно перший, істинне буття. Природа як творіння Бога втрачає, свою самоцінність Вона виступає тільки символом чи знаком божественної премудрості, адресованим людині. Відношення Бога і природи мислиться в категоріях справжнього і несправжнього буття аспектів: Бог єдиний, неподільний. Незмінний (трансцендентний): природа множинна, подільна, рухома, але існує завдяки Богові. А. Блаженний пристосував платонізм для розбудови християнської теології. На його думку, світ ідей Платона є не що інше, як думки Бога, що передують акту створення світу. В Бога ідеї передують речам, в людині вони слідують за речами. Пізнаючи речі, людина проникає в думки Бога. В такий спосіб теологи поєднали релігійну доктрину створення світу Богом і концепцію Платона.

1.Теоцентризм – ф. конц., в основі якої лежить розуміння Бога, як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. При цьому основою моральності служить шанування і служіння Богу, а наслідування і уподібнення Корені філософії середніх століть ідуть у релігії єдинобожжя (монотеїзму). В основі християнського монотеїзму лежать два найважливіших принципи, далеких релігійно-міфологічній свідомості і відповідно філософському мисленню язичницького світу: ідея утворення й ідея одкровення. Обидві вони тісно між собою зв"язані, тому що припускають єдиного особистого Бога, Бог є реальністю, що визначає все суще. Ідея утвору лежить в основі середньовічної онтології, а ідея одкровення складає фундамент навчання про пізнання. По Августину, Бог осягається в глибинах людської душі, варто тільки зануритися в них, і ви знайдете Бога неминуче. Августин утотожнюючи Бога з буттям,"Я єсмь Сущий". 2.Провіденціалізм (від лат. providentia «провидіння») - релігійно-філософське спрямування, згідно з яким розвиток суспільства, джерела і рушії його просування та кінцева мета загалом визначаються таємними, зовнішніми у відношенні до історичного процесу силами - провидінням (Богом). Августи́н «Блаженний» розвинув провіденціалізм істор., що увесь історичний процес розвивається за Божим промислом, з Божої волі та за тільки йому відомим планом. Кінцевою метою, вінцем історичного процесу є настання Царства Божого. 3. Креаціонізм — віра в те, що світ, людина та різні форми життя на Землі створені вищою, надприродною силою. В 13 столітті Фома Аквінський, як і Августин, Святе Писання не слід описувати невірним в смішному вигляді та ставити перешкоди на їх шляху до віри». Фома Аквінський вважав, що можна довести буття Бога і запропонував п‘ять доведень, які стали класичними в західноєвропейській теології: 1Оскільки все на світі рухається, то повинен бути «першодвигун» або «першопоштовх» руху — Бог. 2Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричина усього — Бог. 3Все в світі існує не випадково, а з необхідністю, ця необхідність — Бог. 4Всі речі мають різні ступені досконалості. Тому повинно існувати абсолютне мірило досконалості — Бог. 5У природі все має певний сенс, доцільність свого існування. А значить, повинна існувати «остання» і головна ціль — Бог.