101. Вебер м. «Протестантська етика».

Макс Вебер (1864–1920) – німецький соціолог, філософ та історик. був настільки різноплановим ученим, що складно механічно віднести його чи то до соціологів, чи то до економістів. Праця "Протестантська етика і дух капіталізму" (1903–1904) присвячена аналізові впливу протестантизму на формування капіталістичних відносин. У творі розглянуто питання зв'язку між віросповіданням і соціальними розшаруваннями, проаналізовано комплекс психологічних і культурних факторів, що сприяють утвердженню ринкових відносин в економіці. Значну увагу автор приділяє вивченню професійної етики протестантизму, зокрема лютерівської концепції професії-покликання як фактора, що сприяв інтенсивній раціоналізації господарського та політичного життя Заходу. В. проводить межу між господарською етикою християнства, з одного боку, і конфуціанством, індуїзмом та буддизмом. Господарська етика останніх трьох релігій – це етика пристосування до світу (конфуціанство) або етика втечі від світу (індуїзм та, особливо, буддизм). Ставлення цих релігій до будь-якої господарської діяльності може набивати відверто негативного характеру.Іншою була етична позиція стосовно господарства, що її обстоювали священні книги раннього християнства. Носії цієї релігії виробили в собі переконання, що вони послані Господом у світ, щоб поліпшити його, і тому вважали добром активно і раціонально діяти в різних сферах. Така раціонально-активна настанова властива також мусульманству, однак тут вона не набула повного розвитку. Протестантизм немовби забезпечив виховання таких рис особистості, як працелюбство, ощадливість, чесність, розрахунок. Основною рисою капіталізму М. Вебер вважає наявність раціонально організованого підприємства. Він оцінює капіталізм як найбільш раціональний вид господарювання.Разом із тим, капіталізм – "це жахливий космос, в який кожна окрема людина вкинута з часу свого народження і межі якого залишаються для окремого індивіда і назавжди даними, і незмінними". У цілому концепція походження і сутності капіталізму М. Вебера спрямована проти марксової теорії первинного накопичення і вчення про додаткову вартість. Вебер ніколи не прагнув замінити однобічну "матеріалістичну" інтерпретацію причинних зв'язків історії культури таким самим "спіритуалістичним" поясненням. Він виходив з того, що і те, й інше пояснення однаково можливі, враховуючи велику багатоманітність і складність явищ історії та культури і їх взаємний вплив одне на одне. Крім того, М. Вебер неодноразово підкреслював, що в його дослідженнях йдеться про давноминулі часи, коли "дух" капіталізму лише народжувався. Сьогоденне економічне життя, як і політика, право, наука, мають власну логіку розвитку, власні критерії раціональності, власну професійну етику.

101. Шелер м. «Сутність моральної особистості».

М.Шеллер (1874-1928) - один із засновників філософської антропології, зокрема персоналістсько-релігійного напрямку. В цьому творі викладено ідею підпорядкованості будь-яких цінностей особистісним. Людина - це особистість, котрій властиво любити. Шеллер створює філософію ціннісного персоналізму, згідно з ним вищою формою буття є буття особистості. Котра долаючи обмеження свого оточення виходить в світ. Така особистість усвідомлює себе у своєму опосередкованому любов'ю зв'язку з Богом, зі світом, відчуваючи себе причетною до цілісності духовного світу та людства. Смислова інтенція слова "особистість": 1) належність до людей не визначає коло істот, які слушно вважати за особистості; 2) особистість передбачає одиничність, а також певний ступінь розвитку (зрілість); 3) не саме володіння, а й безпосередня здатність бути свідомим сили своєї волі належить до феномена особистості. Співвідношення між ціннісним універсалізмом і ціннісним індивідуалізмом зберігається тоді, коли кожен індивідуальний моральний об'єкт ціною власного досвіду знаходить свої цінності, не втрачаючи з поля зору віхи морального та культурного розвитку і загальнозначимі цінності. Це стосується і колективних духовних індивідів - націй, народу, племені, родини.