101. Аристотель «Етика».

Ар. першим дав назву науці, що займається сферою міжособистісних стосунків і поведінкою індивіда як розумної і політичної (суспільної) істоти. Трактат, у якому викладено вчення Аристотеля про мораль, має назву «Нікомахова етика». Цей твір являє собою практичні поради щодо правильної поведінки, які було адресовано Аристотелем своєму синові. «Етика» Аристотеля — монолог, тобто за своєю формою це — наукова робота, не схожа на художній твір та повсякденні роздуми. Окрім названого Аристотель написав також «Евдемову етику» і «Велику етику». У своїх етичних роздумах він порушував різні питання, головними з яких були вчення про благо, вчення про доброчинність, вчення про виховання, вчення про свободу волі тощо. Етика Ар. евдемонічна —вважав найвищим благом людини блаженство, не сума благ, а те, що само по собі робить життя бажаним; благий – той, хто діє найкращим чином за будь-яких обставин. Але благою людиною може бути тільки знатна особа — успішна, багата, красива, яка має друзів і заслуговує на громадську пошану. Наявність таких характеристик спонукає людину робити тільки правильні вчинки. Тому етика покликана вчити не знанню як такому, а правильній поведінці, правильним вчинкам.

Аристотель вважає доброчинність надбаною якістю. розподілив усі доброчинності на діаноетичні, пов'язані з розумовою частиною душі (мудрість, виникають шляхом навчання), і етичні(результат, насамперед, звички) стосуються характеру людини. Щоб досягти моральної мети, необхідне поєднання діаноетичних і етичних доброчинностей.За Аристотелем, доброчинне життя є життя людське, що переслідує земні блага.

Уперше в історії етики Аристотель зробив предметом дослідницької уваги питання про добровільність вчинків і свободу вибору. Він розділяв добровільні і недобровільні вчинки. При цьому, з його точки зору, лише добровільні діяння потребують подяки або засудження, а ті, що зроблені без свідомого волевияву, мають отримувати або прощення, або співчуття.

Аристотель високо оцінював дружбу-стосунки, позбавлені розрахунку. Ідеалом морального життя Аристотель вважав життя мудреця. Вперше він основою моральності зробив волю.Аристотилівська етика виходить з того, що люди не однакові по своїх здібностях, формах діяльності і ступеня активності, тому і рівень щастя або блаженства різний. Аристотель вважає, що у раба не може бути щастя. Він висунув теорію про “природну” перевагу еллінів (“вільних за природою”) над “варварами” (“рабами по природі”).

101. Мор т. «Утопія».

Томас 1516 "Дуже корисна, і навіть цікава, воістину золота книжечка про найкращому устрої держави й про новий острові Утопія". Буквально " Утопія " означає " місце, якого немає " і недаремно сам Мор перекладав слово " Утопія " як " Нігдея ".Характерні риси утопічної моделі ідеального суспільства Т. Мора: відсутність приватної власності. Акцентуючи увагу на тому, що "там, де є приватна власність, де все вимірюється грошима, навряд чи коли-небудь буде можливим справедливе і щасливе управління державою", Т. Мор стверджує, що "розподілити все порівну і справедливо, а також щасливо управляти справами людськими неможливо інакше, як зовсім знищивши власність".

По думці Мора, Утопія являє собою безкласове суспільство, що складається з вільних від експлуатації більшості. Однак, проектуючи справедливе суспільство, Мор виявився недостатньо послідовним, допустивши в Утопії існування рабів. Існування рабів в ідеальній державі явно суперечить принципам рівності, на основі яких Мор проектував зроблений суспільний лад Утопії.Рабство в Утопії має специфічний характер; крім того, що воно виконує економічну функцію, воно є мірою покарання за злочини і засобом трудового перевиховання. Головним джерелом рабства в Утопії був карний злочин, чинений ким-небудь з її громадян.Основною господарською одиницею Утопії є родина. Головна ознака утопійської родини полягає в її професійній приналежності до визначеного виду ремесла. Т. Мор неодноразово підкреслює, що відносини в родині строго патріархальні, "на чолі господарства стоїть найстарший. Дружини служать чоловікам, діти - батькам і взагалі молодші - старшим".

Крім того, в Утопії поширене шанування предків. Т. Мор перелічує ремесла, якими займаються в окремих сімействах: це звичайно "прядіння чи вовни обробка льону чи ремесло мулярів". Усі матеріальні блага належать тут більшості. У самій «Утопії» виникнення ідеальної держави пов'язане з мудрою діяльністю його міфічного засновника Утопа, але це не більш як літературний прийом. Т.Мор дуже добре розумів усю складність ліквідації приватної власності в суспільстві його часу. Він показував у «Утопії», як існування приватної власності веде до того, що прагнення до неї робиться загальним. Тільки утопыйцям вдалося винищити в себе «корені честолюбства і розбратів». Питання про те, як можна цього домогтися в реальній дійсності, Томас Мор залишає відкритим.