78. Роль науки в сучасному суспільстві.

На сьогоднішній день ми можемо сказати, що наука в сучасному суспільстві відіграє важливу роль у багатьох галузях і сферах життя людей. Знаменитий афоризм Ф. Бекона: «Знання - сила» сьогодні актуальний як ніколи. Рівень розвиненості науки може слугувати одним з основних показників розвитку суспільства, а також це показник економічного, культурного, цивілізованого, освіченого, сучасного розвитку держави. Дуже важливі функції науки як соціальної сили у вирішенні глобальних проблем сучасності, зокрема екологічних. Бурхливий науково-технічний прогрес становить одну з головних причин таких небезпечних для суспільства і людини явищ, як виснаження природних ресурсів планети, забруднення повітря, води, ґрунту. Науковим даними відводиться провідна роль і у визначенні масштабів і параметрів екологічних небезпек. Зростаюча роль науки в суспільному житті породила її особливий статус у сучасній культурі і нові риси її взаємодії з різними верствами суспільної свідомості. У зв'язку з цим гостро ставиться проблема особливостей наукового пізнання та його співвідношення з іншими формами пізнавальної діяльності Ця проблема, будучи філософською, за своїм характером, в той же час має велике практичне значення. До головних функцій науки належать: 1) пізнавальна функція 2) світоглядна функція, мета - розробка наукового світогляду і наукової картини світу, дослідження раціоналістичних аспектів ставлення людини до світу, обґрунтування наукового світорозуміння. 3) виробнича, техніко-технологічна функція покликана для впровадження у виробництво нововведень інновацій, нових технологій, форм організації та ін. 4) культурна, освітня функція полягає головним чином у тому, що наука є феноменом культури, помітним фактором культурного розвитку людей та освіти.

78. Наука - як особливий соціальний інститут.

Наука як соціальний інститут виникла в Західній Європі в XVI-XVII ст. у зв'язку з необхідністю обслуговувати зарожд. капіталістичне виробництво і претендувала на певну автономію. Саме існування науки як соціального інституту говорило про те, що в системі суспільного розподілу праці вона повинна виконувати специфічні функції, а саме, відповідати за виробництво теоретичного знання. Наука як соціальний інститут включала в себе не тільки систему знань і наукову діяльність, але і систему відносин у науці, наукові установи та організації. Родоначальником інституційного підходу до науки вважається Р. Мертон. Поняття «соціальний інститут» трактується в західній соціології як стійкий комплекс формальних і неформальних правил і норм, що регулюють людську діяльність і організують їх у систему ролей і статусів.Поняття «соціальний інститут» відображає ступінь закріпленості того чи іншого виду людської діяльності. Інституційність припускає формалізацію всіх типів відносин і перехід від неорганізованої діяльності і неформальних відносин за типом угод і переговорів до створення організованих структур, які передбачають ієрархію, владне регулювання і регламент. У зв'язку з цим говорять про політичні, соціальних, релігійних інститутах, а також інститут сім'ї, школи, установи. Однак довгий час інституціональний підхід не розроблявся у вітчизняній філософії науки. Процес інституціалізації науки свідчить про її самостійність, про офіційне визнання ролі науки в системі суспільного розподілу праці, про її претензії на участь у розподілі матеріальних і людських ресурсів. Наука як соціальний інститут має свою власну розгалужену структуру і використовує як когнітивні, так і організаційні і моральні ресурси. У цій якості вона включає в себе наступні компоненти: • сукупність знань і їх носіїв; • наявність специфічних пізнавальних цілей і завдань; • виконання певних функцій; • наявність специфічних засобів пізнання та установ; • вироблення форм контролю, експертизи та оцінки наукових досягнень; • існування певних санкцій. Розвиток інституційних форм наукової діяльності передбачало з'ясування передумов процесу інстітуціоналізапіі, розкриття його змісту і результатів. В античності наукові знання розчинялися в системах натурфілософів, у Середньовіччі - у практиці алхіміків, змішувалися або з релігійними, або з філософськими поглядами. Важливою передумовою становлення науки як соціального інституту є наявність систематичної освіти підростаючого покоління. Саме існування науки як специфічного соціального інституту, її все зростаюча роль у суспільстві в кінцевому рахунку обумовлені тим, що наука покликана виконувати в системі загального поділу праці функції, пов'язані зі здійсненням діяльності з формування і розвитку наукового знання, визначених норм пізнавальних відносин до дійсності.

У зв’язку з домінуванням наукового світогляду у сучасній цивілізації наука як соціальний інститут перетворюється на політичну, економічну, загальнокультурну силу.