78. Специфіка постнекласичної науки.

ПНК введене в кін.80-х років 20 стол. В.С.Степіним для позначення нового етапу в розвитку науки, пов'язаного із становленням нелінійного природознавства в процесі наукової революції,що ще не завершилася. Цей процес характеризується відкриттями: програма унітарних калібрувальних теорій (С.Вайнберг, А.Салам і ін.) і загальнонаукова дослідницька синергетична програма (Г.Хакен, І.Пригожин).ПНН - новий тип раціональності, порівняно з класичною (декартівською) і некласичною (енштейнівською). Він виникає на підставі потреби не спричиняти в результаті цивілізаційного розвитку кризового стану культури, природи і людини. За висновками В.Стьопіна, сучасного філософа науки, що активно досліджує ці проблеми, наука збереже свою основну пізнавально-ціннісну орієнтацію - на пошук об′єктивної істини. Для ПНН вельми характерні міждисциплінарна орієнтація і проблемно-орієнтований науковий пошук.

Ознаки ПостНН: 1.зміна характеру наукової дійсності, пов'язана з комп'ютеризацією; 2.розповсюдження міждисциплінарних досліджень; 3.підвищення значення соціально-економічних і політичних чинників розвитку науки; 4.об'єкт науки – складна система, що саморозвивається, здібна до самоорганізації; 5.включення ціннісних чинників в науку; 6. використання методик гуманітарних досліджень в природній науці.

Некласична парадигма пізнання передбачає використання таких методологічних регулятивів, як відносність до засобів спостереження, імовірнісний і статистичний характер одержуваних наукових знань, доповнюваність різних мов опису досліджуваних об'єктів. А постнекласична парадигма орієнтує дослідника на аналіз феноменів становлення, розвитку та самоорганізації явищ пізнаваною реальності. Вона передбачає розгляд об'єктів в їх історичній перспективі, враховуючи синергетичні, кооперативні ефекти їх співіснування та взаємодії. Найважливішим завданням дослідника стає теоретична реконструкція досліджуваного явища в максимально широкому контексті його зв'язків і опосередкування з метою відтворити у мові науки цілісний і системний образ явища.Описати навіть у першому наближенні основні параметри предметного поля сучасної постнекласичної науки не представляється можливим, оскільки вона простягає свої пізнавальні зусилля практично на всі сфери реальності, включаючи природу, соціокультурні системи і сферу духовно-психічних феноменів.

78. Сутність знання та його види.

Знання –категорія, що фіксує логічно вироблений, до міри адекватний, підтверджений мислений результат освоєння об’єкта. Це сформований засобами мовних знаків ідеальний образ об’єкта. З. – систематизований зміст свідомості, визначена сукупність відомостей: «знати» означає «відати», бути обізнаним з якихось питань. Залежно від типу і призначення, знання відображається:а)у формах абстрактного мислення (у судженнях, поняттях, умовиводах);б) у формах наукового пізнання (в ідеях, гіпотезах, законах, концепціях, теоріях). Типи з.: чуттєве і раціональне; дискурсивне та інтуїтивне; явне і неявне; емпіричне і теоретичне; технічне і художньо-образне; донаукове, наукове, позанаукове; прикладне і фундаментальне. За ступенем науковості з.: наукові і позанауковимі.НЗ можуть бути: емпіричними, отриманими на основі досвіду або спостереження; теоретичними, отриманими на основі аналізу абстрактних моделей.Ненаукові з.:*паранаукові-несумісні з наявним гносеологічним стандартом(вчення про феномени, пояснення яких не є переконливим з погляду критеріїв науковості)*псевдонаукові- свідомо експлуатуючі домисли і забобони. Воно не може бути об'єднане парадигмою, не може володіти систематичністю, універсальністю.Воно розвивається через *квазінаукове-шукають собі прихильників, спираючись на методи насильства і примушення. В умовах строгої ієрархированной науки, де неможлива критика можновладців, де жорстко проявлений ідеологічний режим; *антинаукові — як утопічні і свідомо спотворюючі уявлення про дійсність. З ним зв'язують одвічну потребу у виявленні загального легко доступних «ліків від всіх хвороб».*повсякденно-практичні- що елементарні відомості про природу і навколишню дійсність. Люди, як правило, мають в своєму розпорядженні великий обсяг буденного знання, яке проводиться повсякденно і є початковим пластом всякого пізнання. Його особливістю є те, що воно використовується людиною практично не усвідомлено і в своєму застосуванні не вимагає попередніх систем доказів. Особливість — принципово неписьменний характер *власні — залежні від здібностей того або іншого суб'єкта і від особливостей його інтелектуальної пізнавальною діяльності.* «народна наука» — особливою формою позанаукового і ірраціонального знання, яка в даний час стала справою окремих груп або окремих суб'єктів. Як правило, народна наука існує і транслюється в неписьменній формі від наставника до учня. Вона також іноді виявляється у вигляді заповітів, повчань, ритуалів і ін.