62. Філософські засади наукових картин світу: системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітності світу.

Наукова картина світу - сформована на основі систематизації, узагальнення основних наукових понять і принципів цілісна система знань, світоглядових уявлень про природу, її властивості та закономірності. А оскільки мислити багатоманітність явищ в цілому можна, лише віднайшовши спосіб їх об'єднання, в кожній науковій картині світу певним чином мислиться єдність багатоманітності. Класичне наукове бачення світу знаходить цю єдність в універсальних законах, виявом яких виступають події, що відбуваються. бгатоманітність, яку вони впорядковували, розглядалась як сукупність речей, що виявляли певні властивості в певних відношеннях. У будь-якому разі йдеться про спосіб уявляти шукану багатоманітність і спосіб її впорядковування, тобто встановлення певної єдності. Цілісність розгляд. як спосіб уявити єдність багатоманітного в науковій картині світу.. Насамперед синергетичне розуміння цілісності є діалектичним, оскільки розглядає відповідну єдність багатоманітного процесуально.

Цілісність притаманна не лише системі, що самоорганізується, яка утворилася в результаті історичного вибору того, а не іншого виду узгодженого руху елементів певного середовища. Таким чином, цілісність і поліваріантність не суперечать одна одній, а передбачають наявність одна одноїЦілісність, що характеризується наявністю параметра порядку, зберігає значення на всіх фазах процесу самоорганізації, хоч конкретні цілісності, що з'являються на поверхні буття, можуть дробитися під час переходу до наступних біфуркацій і взагалі зникати в разі входження у хаос. Різноманітність вияву рис цілісності систем, що самоорганізуються, передбачає певне впорядкування.

НКС як система – це цілісна сукупність елементів, дещо ціле, що являє собою єдність частин. типи цілісності.1 – неорганізована цілісність (або сумативна), наприклад простий набір предметів, механічне об’єднання чогось різнорідного. В неорганізованому цілому зв’язок носить механічний характер. Властивості такого цілого співпадають з сумою властивостей його складових частин. При цьому, коли предмети входять в склад неорганізованого цілого, або виходять з його складу, з ними не трапляється якісних змін.2– організована цілісність, наприклад, атом, молекула, кристал, Сонячна система. Організоване ціле володіє різним рівнем впорядкованості в залежності від особливостей його складових частин і характеру зв’язку між ними. В організованому цілому його складові елементи знаходяться у відносно стійкому взаємозв’язку. Властивості організованого цілого не можна звести до механічної суми властивостей його частин.3– органічна цілісність, наприклад організм, біологічний вид, суспільство. Це вищий тип організованої цілісності. Її характерні особливості – саморозвиток і самовідтворення.

62. Індуктивний метод і поняття позитивних наук (о.Конт, г.Спенсер).

Індуктивного метод оголосив Ф. Бекона в „Новий органон” єдиний правильний метод пізнання,а єдиним надійним джерелом пізнання-досвід.

Безсумнівні досягнення індуктивізму (Ньютон закон гравітації, Ампер закон електродинаміки) зробили його науковою методологією,він стає основою позитивізму у 19 ст. Заснов. О.Конт. 6-томний «Курс позитивної філософії».Під "позитивним" він розумів реальне, безперечне, точне, практично корисне.Конт виходить з того, що поняття, котрі відповідають принципам позитивного пізнання, можуть бути побудовані лише при допомозі індуктивного методу Ф.Бекона.Задача позитивної філософії – створення єдиної системи однорідної науки (однорідної у значенні метода, яким користуються всі науки – індуктивного) шляхом індуктивного узагальнення всієї сукупності знань певних позитивних наук.Необхідною умовою досягнення цілі позитивної ф., за Контом, є класифікація цих наук. Використання індуктивного методу привело Конта до створення класифікації позитивних наук на основі таких принципів:*від простого до складного, *від абстрактного до конкретного, *від древнього до нового Конт розташував науки згідно порядку слідування від загального і такого, що легше вивчається, точного знання до окремого і складнішого для вивчення, а тому менш точного, знання: математика (яка містить у собі й теоретичну механіку), астрономія, фізика, хімія, біологія; на останньому місці у низці основних наук - "соціологія" (термін Конта).

Герберт Спенсер «Синтетична філософія» Дав серйозне теоретичне обґрунтування співвідношення науки і релігії з позиції позитивізму Існуючі релігії не дають зрозумілої відповіді на питання про першооснову всього сущого. Розумом не можна збагнути створення світу з нічого. Всі релігії, зрештою, визнають, що першопричина світу є таємницею, яку неможливо осягнути. Але в такому ж відношенні до першооснови, на його думку, перебуває і наука. Поняття матерії, простору, часу (зокрема їх подільність до безкінечності) так само мало збагненні, як і релігійний Абсолют. Це визнання незбагненності, непізнаваності Абсолюту (першооснови) і споріднює, на думку Спенсера, релігію та науку. Релігія не повинна тільки претендувати на позитивне знання про Абсолют (тобто бути наукою про Бога), а наука не повинна виходити за межі позитивного знання. Реальність, яка прихована за явищами, людині не відома і завжди буде такою. Тому, на його думку, суперечка науки і релігії, а також матеріалістів і ідеалістів є безплідною.