- •Предмет і функції філософського знання.
- •Культурно-історичні передумови виникнення філософії.
- •Місце і значення історії філософії в освоєнні філософського знання.
- •Основи періодизації західноєвропейської філософії.
- •Східна і західна парадигми філософування.
- •Давньоіндійська філософія.
- •Давньокитайська філософія.
- •Загальна характеристика класичної філософії.
- •Проблема першопочатку світу в античній натурфілософії.
- •Сократ і поворот грецької філософії до проблем людини.
- •Проблема ідеального в Античності (Платон, Арістотель).
- •Пригадування як спосіб пізнання.
- •Значення платонівського вчення для становлення філософського змісту поняття «держава».
- •Філософія епохи еллінізму.
- •Ідея Бога в світлі середньовічної філософії.
- •Проблема співвідношення віри й знання у філософії Фоми Аквінського.
- •Суперечка реалізму і номіналізму.
- •Антропологічні та натурфілософські ідеї епохи Відродження.
- •Різновиди ренесансного пантеїзму.
- •Основні етапи розвитку емпіризму в філософії Нового часу.
- •Основні концепції новоєвропейського раціоналізму.
- •Обгрунтування емпіризму ф.Беконом. Поняття «індуктивний метод».
- •Поняття дедуктивного методу. Р.Декарта.
- •Філософський агностицизм д.Юма.
- •Французьке Просвітництво: смисл теорії природного права і суспільного договору.
- •Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •Основні положення теорії пізнання і.Канта.
- •Своєрідність гегелівської діалектики.
- •Специфіка новоєвропейського раціоналізму.
- •Критика німецького ідеалізму в філософській антропології л.Фоєрбаха
- •Структура абсолютного ідеалізму г.Гегеля.
- •Загальна характеристика некласичної філософії.
- •Марксистська філософія: вихідні положення й історичні форми.
- •Проблема відчуження в марксизмі. Можливість подолання відчуження шляхом соціальної революції.
- •Загальні засади матеріалістичної діалектики.
- •Філософія ф.Ніцше як підґрунтя переосмислення цінностей.
- •Філософські проблеми фрейдизму та їх історична доля.
- •Історичні трансформації позитивізму.
- •Позитивізм та неопозитивізм.
- •Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження.
- •Філософія постмодерну (загальна характеристика).
- •Історична школа в філософії позитивізму.
- •Проблема свободи і вибору людини в екзистенціоналізмі.
- •Форми організації суспільного буття.
- •Герменевтика: співвідношення істини та методу.
- •Методологічні концепції структуралізму і пост структуралізму.
- •Особливості та основні етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •Кордоцентризм філософії г.Сковороди.
- •Етапи й особливості розуміння буття в історії філософії.
- •Поняття субстанції. Субстанція та акциденція. Модуси й атрибути субстанції.
- •Світ як ціле й проблема його граничних підвалин.
- •Історичні форми філософського розуміння простору і часу.
- •Форми наукового пізнання.
- •Проблема єдності та множинності світу.
- •Філософські позиції в історії філософії: монізм, дуалізм, плюралізм.
- •Знання та віра. Історичні форми співвідношення.
- •Проблема суб'єкта й об'єкта пізнання.
- •Структура пізнавальних здібностей суб'єкта.
- •Співвідношення пізнання й розуміння
- •Свідомість та самосвідомість: етапи філософського осмислення.
- •Проблема свідомості в історії філософії.
- •Мислення й мова: форми співвідношення.
- •Гносеологічне й онтологічне розуміння істини.
- •Місце та роль філософії в структурі наукового знання.
- •Проблема, гіпотеза, теорія як основні форми наукового пізнання.
- •Методологія та основні групи методів наукового пізнання.
- •Структура емпіричного знання і методи емпіричного дослідження.
- •Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження.
- •Методологічні принципи конкретних наук як складова стилю наукового мислення.
- •Принципи класифікації наук.
- •Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності.
- •Методологія наукового пізнання.
- •Філософські засади наукових картин світу: системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітності світу.
- •Індуктивний метод і поняття позитивних наук (о.Конт, г.Спенсер).
- •Методологія науково-дослідницьких програм іЛакатоса. Раціональна реконструкція науки.
- •Поняття «діалектика» в історії філософії. Діалектика та метафізика.
- •Суспільство як феномен і як предмет наукового та філософського осмислення.
- •Сутність соціальної практики. Матеріально-виробнича і соціально-перетворююча практика.
- •Сфери суспільного життя як елементи цілісності соціального організму.
- •Типології суспільства в сучасних концепціях соціальної філософії (к.Поппер, д.Белл, е.Тоффлер).
- •Циклічна та лінійна моделі розвитку історії.
- •Філософський зміст принципу історизму.
- •Філософське осягнення феномену техніки.
- •Поняття екологічної ситуації. Екологічна ситуація як функція цивілізації.
- •Глобальні проблеми сучасної цивілізації і загальнолюдські цінності.
- •Природні, соціальні та духовні виміри людського буття.
- •Співвідношення філософії та науки.
- •Поняття «інновація» та «інноваційний розвиток».
- •Особливості некласичної науки.
- •Специфіка постнекласичної науки.
- •Сутність знання та його види.
- •Історичні підходи до класифікації наук.
- •Структура наукового знання. Наукова картина світу.
- •Критерії розмежування «наук про природу» і «наук про дух».
- •Норми та цінності наукової спільноти.
- •Проблема демаркації наукового й ненаукового знання.
- •Техніка та технологія як філософські поняття.
- •Професійна відповідальність ученого.
- •Роль науки в сучасному суспільстві.
- •Наука - як особливий соціальний інститут.
- •Синергетика як наукова перспектива XXI ст.
- •Філософський аналіз поняття «наука».
- •Проблема істини у розкритті наукової картини світу.
- •Махізм та емпіріокритицизм (другий позитивізм).
- •Постпозитивістські концепції т.Куна, п.Фейерабенда.
- •Проблема практики у ф.Прагматизму (ч.Пірс, у. Джеймс, Дж. Дьюі).
- •Платон «Держава».
- •Аристотель «Етика».
- •Мор т. «Утопія».
- •Кампанелла т. «Місто Сонця».
- •Бекон ф. «Про гідність і примноження наук».
- •Декарт р. «Міркування про метод».
- •Макіавеллі н. «Государ».
- •Піко дела Мірандола д. «Промова про гідність людини».
- •Гоббс т. «Левіафан або матерія, форма та влада держави церковної та громадянської».
- •Руссо ж.-ж. «Нова Елоїза».
- •Кант і. «Критика чистого розуму».
- •Юркевич п. «з науки про людський дух».
- •Франко і. «Наука і її взаємини з працюючими класами».
- •Бергсон а. «Творча еволюція».
- •Фрейд 3. «Тотем і табу».
- •Камю а. «Міф про Сізіфа».
- •Сартр ж.-п. «Буття і ніщо. Нарис феноменологічної онтології. У пошуках буття».
- •Ясперс к. «Сенс і призначення історії».
- •Больнов о. «Філософська антропологія та методичні принципи».
- •Фром е. «Революція надії».
- •Вебер м. «Протестантська етика».
- •Шелер м. «Сутність моральної особистості».
- •Чижевський д. «Кирило-методієвці. До світогляду Шевченка».
- •Рассел б. «Піднесення науки».
- •Вернадський в. «Про науковий світогляд».
- •Поппер к. «Дух науки - це дух Сократа».
- •Кун т. «Структура наукових революцій».
- •Лакатос і. «Історія науки та її раціональні реконструкції».
- •Лакатос і. «Фальсифікація та методологія науково-дослідницьких програм».
- •Фейєрабенд п. «Наука у вільному суспільстві».
- •Тулмін с. «Концептуальні революції в науці».
- •Елюль ж. «Техніка, або виклик століття».
- •Мемфорд л. «Міф про машину. Техніка і розвиток людини».
- •Маклюен м. «Засіб сам є повідомленням».
- •Моїсеєв м. «Інформаційне суспільство: можливість і реальність»
- •Козловський п. «Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку.
- •Oртега і Гассет «Бунт мас».
- •Тоффлер е. «Третя хвиля».
- •Фукуяма ф. «Кінець історії і остання людина».
Структура емпіричного знання і методи емпіричного дослідження.
Емпіричне знання - нижчий щабель (рівень) раціонального знання; сукупність даних про емпіричні (абстрактні) об'єкти, що отрим. за допомогою розумової обробки даних спостереження або експерименту і фіксується за допомогою певних мовних засобів (одиничні пропозиції спостереження, загальні емпіричні висловлювання, графіки, природні класифікації). Необхідно відрізняти емпіричне знання, з одного боку, від чуттєвого знання, а з іншого, від теоретичного знання. При всій близькості чуттєвого та емпіричного знання, розрізняються онтологічні та якісні форми їх існування: чуттєві образи та емпіричні висловлювання. Структура ЕЗ рівні: 1. протокольні пропозиції - одиничні емпіричні висловлювання, зміст яких дискурсна фіксація результатів одиничних спостережень. Обов'язкова фіксація точного часу і місця спостереження. 2. факти - індуктивне узагальнення протоколів спостережень: загальні твердження статистичного або універсального характеру. Стверджують відсутність або наявність деяких подій, властивостей, відносин у досліджуваній предметної області та їх інтенсивність. Символічне уявлення: графіки, діаграми, таблиці, класифікації, моделі. У науковому пізнанні факти грають двояку роль: утворюють емпіричне поле для висунення гіпотез; мають вирішальне значення для підтвердження або спростування гіпотез. 3. Закони (функціональні, причинні, структурні, динамічні, статистичні) - особливий вид відносин між подіями, станами чи властивостями, для яких характерна тимчасова або просторове сталість. Наукові емпіричні закони (як і факти) - загальні гіпотези, отримані в ході різних процедур: індукції через перерахування, елімінатівной індукції.4. Феноменологічні теорії - логічно організована безліч відпов. емпіричних законів і фактів (феноменологічна термодінаміка, небесна механіка Кеплера). Відмінності між рівнями всередині емпіричного знання - скоріше кількісні, ніж якісні, тому що відрізняються лише ступенем узагальненості подання одного й того ж змісту (знання що чуттєво-спостерігається). Відмінність ЕЗ від ТЗ якісне - відносяться в істотно різних за походженням і властивостями об'єктів (онтологія).
Методи: спостереження – цілеспрямоване сприйняття явищ дійсності (їх опис та вимірювання); порівняння – пізнавальна операція, яка лежить в основі суджень щодо схожості чи різності об’єктів (зіставити одне з іншим з метою з’ясування їх можливих відносин); експеримент – метод пізнання за допомогою якого в контрольованих та керованих умовах досліджуються явища дійсності.
Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження.
методи теоретичного дослідження.
ТЗ-дає цілісне відображення закономірних та суттєвих зв'язків певної області дійсності, результат діяльності розума. ТЗ розчленовується на дві частини: фундаментальні теорії, у яких учений має справу з найбільш абстрактними ідеальними об'єктами, і теорії, що описують конкретну область реальності на базі фундаментальних теорій. Структура ТЗ:• аксіоми • теоретичні закони:* загальні теоретичні закони *окремі теоретичні закони, що описують структуру, властивості, поведінку ідеальних об'єктів, сконструйованих із вихідних ідеальних об'єктів, не виводяться автоматично із загальних, а виходять в ході осмислення результатів уявного експерименту над ідеальними об'єктами, сконструйованими з елементів вихідної, "загальної теоретичної схеми"• окремі, поодинокі теоретичні висловлювання, які стверджують щось про конкретні у часі і просторі станах, властивостях, відносинах деяких висловлювань, які стверджують щось про конкретні у часі і просторі станах, властивостях, відносинах деяких ідеальних об'єктів. Одиничні теоретичні твердження логічно дедуктивно виводяться з окремих і загальних теоретичних законів шляхом підстановки на місце змінних , що фігурують у законах, деяких конкретних величин з області значень змінної. Побудова ТЗ методом дедукц.:висувається гіпотеза, здійснюється пошук пояснювальній схеми, яка пояснювала б всі факти і проблеми, виконується побудова теорії. Теорія по своїй структурі досить складна. Її основні компоненти:1. вихідні основи або аксіоматика 2. ідеалізований об'єкт (якась абстрактна модель);3. логіка теорії - сукупність певних правил; введення нового знання, доказів у теорію;4. сукупність тверджень, законів, закладених в основу даної теорії;5. ф. основи теорії.Аксіоматичний Даний метод передбачає використання аксіом - вихідних тверджень, що покладаються в основу доведення інших положень і у межах даної системи приймаються як істинні без доведень. Згідно з аксіоматичним методом, визначаються самоочевидні істини, завдяки яким доводяться нові, тобто мислений пошук здійснюється дедуктивним шляхом.Формалізація відображення визначеної сукупності знань за допомогою формалізованої мови. Завдяки точно зафіксованим висловлюванням формалізованої мови вдається уникнути у міркуваннях неоднозначностей, суперчливих думок і узагальнень.Гіпотетико-дедуктивний Застосування даного методу передбачає формування системи наукових припущень, гіпотез, на основі послідовності яких пропонуються і обстоюються положення про наявність нових фактів. Використані вихідні твердження, як припускається, є істинними та аргументов лише до певної міри, сформов не завдяки послідовним логіч міркуванням, а як наслідок інтуїції.Історизму зорієнтовує на розгляд об’єкта пізнання в історичному плані – як такого, що пройшов визначені стадії становлення, втілюючись у певних результатах.