4. Східна і західна парадигми філософування.

Ф. є складовою культури, світоглядом певного народу. Вона несе на собі скарб культури даного народу, властивого йому способу сприйняття світу. Цим зумовлена відмінність однієї національної ф., наприклад німецької, від іншої - французької. Однак, якщо європейська філософська думка в своїй основі все ж таки єдина, то відмінність між європейською ф. та індійською й китайською суттєва.

Перша відмінність полягає у нечіткому розмежуванні між міфологією та ф., релігією та ф. на Сході. Індійська ф. тривалий час перебувала в лоні міфології, пізніше тісно перепліталася з релігійними течіями. У Європі ж, попри те, що в певні періоди (наприклад, у середньовіччі) ф. була тісно пов'язана з релігією, а протягом усієї історії існують релігійні філософські течії, ф. не розчинялася в релігії, а в Давній Греції була відокремлена від міфології Європейська філософська традиція тісно пов'язана з наукою. На Сході такого зв'язку між ф. та наукою не існувало, Сх. взагалі не знав теоретичної науки.

Друга відмінність — домішування етичної (Індія) і соціально-етичної (Китай) проблематики, а в європейській ф. - вчення про світ (онтологія) і пізнання (гносеологія). Етичну і соціальну проблематику європейські мислителі також досліджували, але домінувала вона лише на окремих етапах розвитку і не в усіх системах.

Третьою є відмінність суб'єктів філософування. В Китаї та Індії в силу різних обставин особа, не посідала того місця в сусп., як у Греції чи Римі. Тому в китайській та індійській ф. панують не особи (погляди окремих мислителів), а школи. В Європі ж школи є скоріше винятком, ніж правилом. Дослідники культури дещо умовно називають Сх. культуру, а отже і ф., екстравертною націленою на оволодіння зовнішнім світом. Звідси зв'язок: ф.- наука - техніка. Індійську і китайську культури (особливо індійську) вважають інтравертними - спрямованими на оволодіння внутрішнім світом. Звідси вчення про медитації, практики морального самовдосконалення тощо. Найприйнятнішим є соціально-економічне пояснення цих відмінностей. Цікаві думки про соціально-економічний лад східних деспотій належать К. Марксу і М. Веберу. Маркс назвав їх структуру азійським способом виробництва, який характеризують такі риси: 1. Основна виробнича одиниця – землеробська община, в якій панують натуральні економічні відносини. 2. Держава на Сході є верховним володарем землі. Ці особливості соціально-економічного ладу спричинили консерватизм суспільного розвитку Індії та Китаю, де одні й ті ж соціальні структури існували протягом тисячоліть. Філософські системи незмінно існують протягом століть, розвиток відбувається, в основному, у формі коментарів до торів учителя — засновника школи.

5. Давньоіндійська філософія.

У II тис. до н. е. сусп-во кастове, світогляд-міфологія у Ведах, проголошували панування касти жерців (брахманів), також над військовою аристократією — кшатріями. Ведійська міфології — брахманізм. Основний мотив вед — панування духовного над матеріальним. У сер. І тис. до н. е. .зміни: розвивалися ремесла і торгівля, виникали великі державні об'єднання. Домінування кшатріїв. брахманізм поступився релігійним течіям — джайнізму і буддизму. Більшість філософських систем зберігає міфологічні теми.Творці ф. шкіл жерці-аскети, це пояснює такі особливості індійської філософії, як проповідь аскетизму та містичного споглядання, пасивність і самозаглиблення. Ці особливості зумовлені не специфікою духу індусів, а соціальними умовами розвитку індійського суспільства. Два типи шкіл: ортодоксальні, класичні (даршан) безумовний авторитет Вед. і неортодоксальні, некласичні (настіка) запозичують з Вед ідеї, не визнають їх святості.

Ортодоксальн. (веданта, міманса, вайшешика, санкх'я, ньяя і йога). Основа світу - Брахман, Бог, духовна субстанцію. Спочатку брахман поставав як особа Бога, згодом він трансформувався в духовну субстанцію. Упанішади (коментарі до Вед). Брахман породжує, відтворює і підтримує все суще. Але він є безособовим началом. Носієм принципу індивідуальності є атман, який облаштовує світопорядок, є внутрішнім правителем. Ці два космогонічні начала чимось нагадують матерію і форму Арістотеля. Але ця аналогія приблизна.

Сутність людини включає атман і брахман. Мета людського життя полягає в тому, щоб подолати низку нескінченних перевтілень і злитися з космічними атманом і брахманом, розчинитися в них.. Вищою сходиною до осягнення брахмана, з них є медитація, заснована на практиці йоги. Завдяки злиттю з космічним брахманом атман людини долає безкінечність перевтілень — сансару, яка породжена кармою — відплатою за попереднє життя. Такою постає загальна конструкція світу й місця людини в ньому у веданті й мімансі, які найбільше наближені до Вед.

Вайшешика визнає дев'ять субстанцій — землю, воду, світло, повітря, ефір, час, простір, душу і розум. Перші чотири складаються з атомів. Атоми різняться між собою кількісно і якісно. Внаслідок їх сполучення і роз'єднання, якими керує світова душа, відбувається виникнення і зникнення речей.

Санкх'я основа світу - матерія (пракриті) і атман — принцип індивідуальності й духовності. Ньяя основну увагу приділяла теорії пізнання і логіці, розробила вчення про силлогізми. Йога сформулювала сукупність правил (методологію) регулювання фізіологічних і психічних процесів людини, завдяки яким, на думку її прихильників, настає прозріння і досягається істина.

Неортодоксальні(буддизм, джайнізм і чарвака-локаята). Буддизм — світова релігія, морально-етичне вчення зі значними філософськими вкрапленнями. життя — це страждання. «Чотири благородні істини» Будди проголошують: існує страждання, є причина страждання, можна припинити страждання, є шлях, який веде до цього. Причиною страждань є бажання людей. А спосіб регулювання їх є 8ступінчастий шлях морального вдосконалення людини: правильне розуміння, правильне прагнення, правильна думка, правильна мова, правильна дія, правильний спосіб життя, правильні зусилля, правильна зосередженість. Цей шлях є засобом опанування бажаннями. Так досягається нірвана — стан незворушності й спокою, який перериває сансару — безкінечність народжень. Буддизм заперечує субстанційну модель світу і розглядає суще як процес, безперервне становлення. Все суще складається з психічних і матеріальних елементів (дхарм), які постійно перебувають у стані буття—небуття, в стані пульсації між цими полюсами. На цій підставі буддизм заперечує існування душі як окремої сутності.

Джайнізм вважає, що перервати карму сансари можна аскетичним життям.

Чарвака-локаята — єдина матеріалістична школа. Основа світу 5 елементів — вода, вогонь, земля, повітря і (іноді) ефір. Кожний з них складається зі своїх атомів, які незнищенні й незмінні. Заперечує ведійське вчення про карму і сансару, існування Бога і душі.

У етичних вченнях дві думки: життя — це страждання, а подолання страждань можливе через втечу від світу. Це через незначну цінністб життя окремої особи в східних деспотіях.