- •Предмет і функції філософського знання.
- •Культурно-історичні передумови виникнення філософії.
- •Місце і значення історії філософії в освоєнні філософського знання.
- •Основи періодизації західноєвропейської філософії.
- •Східна і західна парадигми філософування.
- •Давньоіндійська філософія.
- •Давньокитайська філософія.
- •Загальна характеристика класичної філософії.
- •Проблема першопочатку світу в античній натурфілософії.
- •Сократ і поворот грецької філософії до проблем людини.
- •Проблема ідеального в Античності (Платон, Арістотель).
- •Пригадування як спосіб пізнання.
- •Значення платонівського вчення для становлення філософського змісту поняття «держава».
- •Філософія епохи еллінізму.
- •Ідея Бога в світлі середньовічної філософії.
- •Проблема співвідношення віри й знання у філософії Фоми Аквінського.
- •Суперечка реалізму і номіналізму.
- •Антропологічні та натурфілософські ідеї епохи Відродження.
- •Різновиди ренесансного пантеїзму.
- •Основні етапи розвитку емпіризму в філософії Нового часу.
- •Основні концепції новоєвропейського раціоналізму.
- •Обгрунтування емпіризму ф.Беконом. Поняття «індуктивний метод».
- •Поняття дедуктивного методу. Р.Декарта.
- •Філософський агностицизм д.Юма.
- •Французьке Просвітництво: смисл теорії природного права і суспільного договору.
- •Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •Основні положення теорії пізнання і.Канта.
- •Своєрідність гегелівської діалектики.
- •Специфіка новоєвропейського раціоналізму.
- •Критика німецького ідеалізму в філософській антропології л.Фоєрбаха
- •Структура абсолютного ідеалізму г.Гегеля.
- •Загальна характеристика некласичної філософії.
- •Марксистська філософія: вихідні положення й історичні форми.
- •Проблема відчуження в марксизмі. Можливість подолання відчуження шляхом соціальної революції.
- •Загальні засади матеріалістичної діалектики.
- •Філософія ф.Ніцше як підґрунтя переосмислення цінностей.
- •Філософські проблеми фрейдизму та їх історична доля.
- •Історичні трансформації позитивізму.
- •Позитивізм та неопозитивізм.
- •Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження.
- •Філософія постмодерну (загальна характеристика).
- •Історична школа в філософії позитивізму.
- •Проблема свободи і вибору людини в екзистенціоналізмі.
- •Форми організації суспільного буття.
- •Герменевтика: співвідношення істини та методу.
- •Методологічні концепції структуралізму і пост структуралізму.
- •Особливості та основні етапи розвитку філософської думки в Україні.
- •Кордоцентризм філософії г.Сковороди.
- •Етапи й особливості розуміння буття в історії філософії.
- •Поняття субстанції. Субстанція та акциденція. Модуси й атрибути субстанції.
- •Світ як ціле й проблема його граничних підвалин.
- •Історичні форми філософського розуміння простору і часу.
- •Форми наукового пізнання.
- •Проблема єдності та множинності світу.
- •Філософські позиції в історії філософії: монізм, дуалізм, плюралізм.
- •Знання та віра. Історичні форми співвідношення.
- •Проблема суб'єкта й об'єкта пізнання.
- •Структура пізнавальних здібностей суб'єкта.
- •Співвідношення пізнання й розуміння
- •Свідомість та самосвідомість: етапи філософського осмислення.
- •Проблема свідомості в історії філософії.
- •Мислення й мова: форми співвідношення.
- •Гносеологічне й онтологічне розуміння істини.
- •Місце та роль філософії в структурі наукового знання.
- •Проблема, гіпотеза, теорія як основні форми наукового пізнання.
- •Методологія та основні групи методів наукового пізнання.
- •Структура емпіричного знання і методи емпіричного дослідження.
- •Структура теоретичного знання і методи теоретичного дослідження.
- •Методологічні принципи конкретних наук як складова стилю наукового мислення.
- •Принципи класифікації наук.
- •Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності.
- •Методологія наукового пізнання.
- •Філософські засади наукових картин світу: системність, цілісність, складність як способи розуміння єдності багатоманітності світу.
- •Індуктивний метод і поняття позитивних наук (о.Конт, г.Спенсер).
- •Методологія науково-дослідницьких програм іЛакатоса. Раціональна реконструкція науки.
- •Поняття «діалектика» в історії філософії. Діалектика та метафізика.
- •Суспільство як феномен і як предмет наукового та філософського осмислення.
- •Сутність соціальної практики. Матеріально-виробнича і соціально-перетворююча практика.
- •Сфери суспільного життя як елементи цілісності соціального організму.
- •Типології суспільства в сучасних концепціях соціальної філософії (к.Поппер, д.Белл, е.Тоффлер).
- •Циклічна та лінійна моделі розвитку історії.
- •Філософський зміст принципу історизму.
- •Філософське осягнення феномену техніки.
- •Поняття екологічної ситуації. Екологічна ситуація як функція цивілізації.
- •Глобальні проблеми сучасної цивілізації і загальнолюдські цінності.
- •Природні, соціальні та духовні виміри людського буття.
- •Співвідношення філософії та науки.
- •Поняття «інновація» та «інноваційний розвиток».
- •Особливості некласичної науки.
- •Специфіка постнекласичної науки.
- •Сутність знання та його види.
- •Історичні підходи до класифікації наук.
- •Структура наукового знання. Наукова картина світу.
- •Критерії розмежування «наук про природу» і «наук про дух».
- •Норми та цінності наукової спільноти.
- •Проблема демаркації наукового й ненаукового знання.
- •Техніка та технологія як філософські поняття.
- •Професійна відповідальність ученого.
- •Роль науки в сучасному суспільстві.
- •Наука - як особливий соціальний інститут.
- •Синергетика як наукова перспектива XXI ст.
- •Філософський аналіз поняття «наука».
- •Проблема істини у розкритті наукової картини світу.
- •Махізм та емпіріокритицизм (другий позитивізм).
- •Постпозитивістські концепції т.Куна, п.Фейерабенда.
- •Проблема практики у ф.Прагматизму (ч.Пірс, у. Джеймс, Дж. Дьюі).
- •Платон «Держава».
- •Аристотель «Етика».
- •Мор т. «Утопія».
- •Кампанелла т. «Місто Сонця».
- •Бекон ф. «Про гідність і примноження наук».
- •Декарт р. «Міркування про метод».
- •Макіавеллі н. «Государ».
- •Піко дела Мірандола д. «Промова про гідність людини».
- •Гоббс т. «Левіафан або матерія, форма та влада держави церковної та громадянської».
- •Руссо ж.-ж. «Нова Елоїза».
- •Кант і. «Критика чистого розуму».
- •Юркевич п. «з науки про людський дух».
- •Франко і. «Наука і її взаємини з працюючими класами».
- •Бергсон а. «Творча еволюція».
- •Фрейд 3. «Тотем і табу».
- •Камю а. «Міф про Сізіфа».
- •Сартр ж.-п. «Буття і ніщо. Нарис феноменологічної онтології. У пошуках буття».
- •Ясперс к. «Сенс і призначення історії».
- •Больнов о. «Філософська антропологія та методичні принципи».
- •Фром е. «Революція надії».
- •Вебер м. «Протестантська етика».
- •Шелер м. «Сутність моральної особистості».
- •Чижевський д. «Кирило-методієвці. До світогляду Шевченка».
- •Рассел б. «Піднесення науки».
- •Вернадський в. «Про науковий світогляд».
- •Поппер к. «Дух науки - це дух Сократа».
- •Кун т. «Структура наукових революцій».
- •Лакатос і. «Історія науки та її раціональні реконструкції».
- •Лакатос і. «Фальсифікація та методологія науково-дослідницьких програм».
- •Фейєрабенд п. «Наука у вільному суспільстві».
- •Тулмін с. «Концептуальні революції в науці».
- •Елюль ж. «Техніка, або виклик століття».
- •Мемфорд л. «Міф про машину. Техніка і розвиток людини».
- •Маклюен м. «Засіб сам є повідомленням».
- •Моїсеєв м. «Інформаційне суспільство: можливість і реальність»
- •Козловський п. «Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку.
- •Oртега і Гассет «Бунт мас».
- •Тоффлер е. «Третя хвиля».
- •Фукуяма ф. «Кінець історії і остання людина».
Методологічні концепції структуралізму і пост структуралізму.
Стр-зм —заг.назва напрямків у соціогуманітарному пізнанні XX ст., пов'язаних із виявленням структури, сукупності відношень між елементами цілого, що зберігають свою сталість у ході різних перетворень і змін. Пошук структур відбувається в різних сферах культури. Стр.2лінії: 1.власне ф. ідеї самих вчених-структуралістів; 2. стр. ідеологія, що поширилась у Франції в 60-70-ті роки. Об'єкт - культура як сукупність знакових систем, найважливішою з яких мова, але також наука, мистецтво, міфологія, релігія,ін.Структурний аналіз дає змогу виявити приховані закономірності, яким несвідомо підкоряється людина. СТР-му (Клод Леві-Строс, Ж.Лакан, М.П.Фуко, Ролан Барт) властива абсолютизація структурного методу. Основа структурного методу – виявлення структури як відносно стійкої сукупності відношень, визнання методологічного примату відношень над елементами в системі.
Лакан проводить думку про подібність між структурами мови та механізмами дії несвідомого. На цьому він будує культурологічну концепцію, суть якої полягає у пріоритеті символічного над реальним. У СТР. конц. «структурного психоанализу» (Жак Лакан), конц. структурної антропології (К. Леви-Строс досліджував специфіку первісної (міфологічної) свідомості людей, прагнучи віднайти у ній загальні структури духовної діяльності, характерні (спільні) для всіх людей.). Концепція смерті суб’єкта. Мішель Поль Фуко (звертає увагу на відмінності співвідношення «слів» і «речей» у названих епістемах —у ренесансній культурі слово розглядається як річ серед речей, за часів класичного раціоналізму — як «прозорий» засіб вираження думки, в сучасній епістемі —як самостійна сила. Остання обставина, за Фуко, разом із «життям» і «працею» руйнує єдність людини, спричинює «смерть» людини («людина вмирає - лишаються структури»). Концепції структуралістів, попри усі розбіжності, мають спільні риси:1) виділення первинної множини об'єктів, у яких можна передбачити наявність єдиної структури; 2) розчленування об'єктів (текстів) на елементарні частини, в яких типові відношення зв'язують різнорідні пари елементів; 3) розкриття відношень перетворення між частинами, систематизація їх і побудова абстрактної структури; 4) виведення із структури усіх теоретично можливих наслідків та перевірка їх на практиці.
У кін. 60-х поворот до постстр., який повертає до аналізу того, що лежить «за межами» структур. Основа одиниця дослідження є не будь-який текст, а лише подвоєний текст. (Жак Деррід,Жиль Дельоз) намагались усвідомити структуру та все «позаструктурне» у знанні під кутом зору їх генези та історичного розвитку. Вони намагались подолати агностицизм, неісторизм своїх попередників, виявити та проаналізувати парадокси, які виникають у процесі об'єктивного пізнання людини і суспільства за допомогою мовних структур.А сам пізнавальний процес неможливий без суб'єкта з його бажаннями, уявою та ін. особистісними якостями, без яких, відповідно, неможливе, і пізнання. Тому суб'єкт у постструктуралістів не є носієм та захисником знання у будь-якій його понятійно-концептуальній формі. Суб’єкт є і митцем, і чаклуном, і дитиною водночас, бо має на меті за будь-яких умов дістатись реальності, справжнього буття. У ПСТР, конц. смерті автора Ролана Барта-зник міф про письменника. як носія цінностей), конц. пізнання (теория симулякра (знаки) и симуляції (гіперреал.) Жана Бодрійяра), деконструктивізм (руйнуван. стереотипів) Ж. Дерріди.