21. Обгрунтування емпіризму ф.Беконом. Поняття «індуктивний метод».

Засновником емпіричної традиції у філософії Нового часу є Ф. Бекон, який усвідомив важливість наукового знання для влади людини над природою. Йому належить відомий вислів «Знання — це сила». Головні свої зусилля Бекон спрямовував на пошук методу наукового пізнання. Цій проблемі присвячена його основна праця «Новий Органон», яку він свідомо протиставив старому «органону» (методу) Арістотеля. Розвитку науки, на думку Бекона, перешкоджають схоластика з її догматизованим Арістотелем і різноманітні забобони, ухили розуму («ідоли», «привиди»), які, подібно до викривленого дзеркала, спотворюють справжній стан речей. Тому потрібно виявити і викорінити ці «привиди» (роду, печери, розуму, площі), «очистити» від них розум. Цей пошук «чистого суб'єкта», «чистої свідомості» зумовлений гносеологічним протистоянням суб'єкта і об'єкта, що виникло в науці та філософії Нового часу.

Критика «привидів» була першою, але далеко не останньою спробою філософії Нового часу виявити суто гносеологічний суб'єкт (пізнавальний аспект людської діяльності) і відокремити його від оцінювального та практичного суб'єкта (від інших видів діяльності людини). У певних межах таке прагнення необхідне і корисне, але згодом було з'ясовано, що деякі оцінки і практичні настанови внут­рішньо притаманні самому науковому пізнанню.

Всупереч дедуктивному методу, який був головним у вченні Арістотеля, у схоластиці, Бекон запропонував метод індукції, доповненої пошуком негативних випадків. Дедукція — це хід думки від загального (поняття, аксіоми) до одиничного. В індукції думка рухається навпаки, від одиничного до загального. Наприклад, фіксуючи, що кожний конкретний метал (залізо, мідь та ін.) — електропровідник, можна дійти висновку, що «всі метали — електропровідники». Недолік індукції полягає в тому, що вона рідко буває повною. Як правило, висновок робиться на основі переліку обмеженої кількості предметів даного класу, що породжує курйози типу: «всі лебеді білі».

Бекон усвідомлював слабкість і поверховість індукції. Тому для посилення її він пропонував шукати «негативні випадки», які суперечили б основній масі фактів. Так, шукаючи «форму», тобто причину теплоти, він склав таблицю різних явищ, де присутня була теплота, і близьких до них, де її не було, зробивши висновок, що «формою» теплоти є рух дрібних часточок. Не обмежуючи пізнання індуктивними висновками, він визнавав і дедукцію — рух від загальних індуктивних висновків до фактів. Загальні, отримані через індукцію судження, на його думку, слід перевіряти фактами, зокрема експериментом.

Бекон вірив, що чуттєвий досвід є джерелом загальних ідей. Недоліком його методу була недооцінка ролі математики в новому природознавстві, провісником якого він був.

22. Поняття дедуктивного методу. Р.Декарта.

Рене Декарт (латинізоване ім’я Картезій). Свою методологію він будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент визначає лише як передумову пізнання, що має підпорядковуватися раціонально-математичному мисленню. Теорія пізнання в його роботах займає одне з головних місць. Але методи пізнання, які застосовувались в тогочасній науці не задовольняли вченого. З приводу філософії, повторюючи Цицерона, він пише: "Важко уявити що-небудь дивне і неймовірне, що не було б уже сказане кимсь з філософів". І хоча філософія "створена найбільш видатними розумами, що коли-небудь, існували, в ній немає нічого безперечного, що б не викликало сумнівів". Декарт вважав, що необхідна філософія нового типу, яка допоможе людям в практичних справах. Справжня філософія повинна бут єдиною як в своїй теоретичній частині, так і по методу. Декарт вважав, що «філософія нагадує дерево, коріння якого метафізика, стовбур — фізика, а гілки — всі інші науки, (за книгою “Міркування про метод”(1637), Р. “Основні правила методу”) Знаряддям розбудови має бути новий метод Основними правилами методу є 1) починати побудову науки слід з простих І очевидних Істин Істиною є знання, яке дано в ясному І виразному вигляді, 2) ділити складні речі на прості, які даються з очевидністю (аналіз), 3) йти від про­стого очевидного до складного неочевидного (синтез) 4) при цих операціях на кожному етапі брати до уваги всю повноту висновків.

Проблемою при розбудові науки на основі такого методу, була проблема відправних Істин Філософ заперечує чуттєвість як джерело таких Істин. Істинним є не те сонце, яке ми сприймаємо чуттям, а те, яке осягнув розум в концепції Коперника, твердить Декарт. Звідси висновок, що вихідні Ідеї "природжені" нашому розуму.

Розум озброєний дедуктивним методом, здатний пізнати найглибші основи світу І не може мати за Д перешкод у послідовному сходженні до Істини Рац дедук потребує вихідних положень ЦІ вих положення Д кваліфікує як Інтуїтивні, в основі їх лежить положення "Я мислю , яке неможливо заперечити бо заперечення сумнівів теж є проявом мислення. \ Таким чином істина Cogito ergo sum («я мислю, отже я існую») настільки тверда і вірна, що будь-які припущення скептиків не здатні її похитнути. Це і є принцип саморефлексії Декарта. Далі Д робить другий крок "Мислю, отже Існую" Д вважав, що людина від народження має певні вроджені Ідеї, які І становлять фундамент пізнання.