1. Предмет і функції філософського знання.

Ф.-теор. світогляд, вчення, яке прагне осягн. всезагал. у світі, в люд., суспільств. Предмет її історично змінювався. У різні епохи у Ф. домінували то вчення про буття, то вчення про пізнання, то політ чи етичні проблеми. Якщо виходити із загального спрямування Ф. то її можна трактувати як осягнення всезагального розумом чи інтуїцією.

Найбільш загальні засади сущого (буття – небуття, простір – час, причинність, сенс людського існування, істина, добро, свобода тощо), з яких „конструюють” світ, і є предметом Ф. При цьому Ф. намагається звести всі ці рнізноманітні загальності до одного принципу – Бога, матерії тощо, пояснювати їх, виходячи з цього принципу. На основі вcезагального (ідей, принципів) філософія намагається пізнати і пояснити світ. А оскільки система ідей є не що інше, як теорія, то філософію можна вважати теоретичним світоглядом. Значущість певних знань залежить від їх ролі і місця і суспільному та індивідуальному людському бутті, тобто від їх функцій.

Серед них: Світоглядна функція, пов'язана передусім із систем­ним абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням світу;

Загальнометодологічна функція, що полягає у формуванні загальних принципів і норм одержання знань, її координації та інтеграції

Пізнавальна (гносеологічна) функція, що полягає в поясненні найбільш загальних принципів буття та вихідних основ нашого мислення;

Критична функція з її принципом “ піддавай усе сумніву» виконуючи антидогматичну роль у ройвитку знань;

аксіологічна функція з її вимогою досліджейня об'єкта з точки зору найрізноманітніших цінностей;

соціальна функція, завдяки якій соціальні буття не лише одержує необхідну інтерпретацію, ай може зазнати змін;

гуманістична функція, яка шляхом утвердження позитивного сенсу і мети життя, формування гуманістичних цінностей та ідеалів виконує роль інтелектуальної терапії;

освітня функція, пов'язана з впливом філософії насвідомість людей. Існуючи в певному суспільному середовищі, філософія прямо чи опосередковано впливає на умо­настрої цього суспільства.

1. Культурно-історичні передумови виникнення філософії.

Вперше термін „Ф.” з’явився у вжитку відомого давньогрецьк. мислителя Піфагора (прибл. 570-497 р до н.е.) А як назву специфічної галузі знань його вперше вжив Платон (давньогрецьк філософ – 429-347 р до н.е.) Спочатку Ф. охоплювала увесь комплекс люд. Знань про світ, оскільки ці знання на той час не мали дисциплінарної диференціації. Як універсальний спосіб самоусвідомлення людиною самої себе, сутності світу і свого призначення у ньому Ф. започатковується у VII – VI ст. До н.е. в Давній Індії, Китаї, досягнувши своєї класичної форми у Давній Греції.

Виникнення Ф. мало і певні ідейні передумови. стало можливим лише на певному ступені розвитку культури, за певного рівня інтелектуального розвитку. Історично, як зазначалося, філософії передувала міфологія. Пам'ятки культури Давньої Греції дають змогу поетапно простежити перехід від міфологічного мислення до філософського (від міфу до логосу, значенням якого є думка, поняття, розум, смисл). При цьому, як зазначав видатний дослідник давньогрецької філософії О. Лосєв, «Три основні міфологічні ідеї спільне походження, безперервний рух і боротьба протилежностей посіли провідне місце в тій натурфілософії, яка замінила антропологічну міфологію» А індійська філософія взагалі формувалась у лоні міфології (у Ведах), тому розмежувати їх часом буває важко. Це ж стосується і пізнішої європейської філософії, яка розвивалася в загальному культурному контексті, витвореному християнством. Стиль мислення, проблематика, світовідчуттяфілософів, навіть філоеофів-атеїстів, укорінені в світоглядну проблематику християнства. Щодо цього вплив міфології, а потім і релігії на виникнення та розвиток філософії є неоціненним.

На становлення філософії, особливо в її європейському варіанті, відчутно вплинули зародки наукового знання. Не випадково перший етап давньогрецької філософії прийнято називати натурфілософією, філософією природи. Особливе значення мала математика, її поняття та логічна по­будова часто слугували взірцем для філософії. Перші філософи, Фалес і Піфагор були й відомими математиками Тільки на основі певного досвіду, набутого науковим мисленням, можна було аналізувати поняття, логіку та категорії.

Зрештою, виникнення філософії потребує й певного рівня духовної культури загалом. Ф. Як вершина духу може постати на певному фундаменті. На бідному недорозвинутому духовному грунті вона не проросте.