4.Визначте фактори, які сприяють розвитку стомлення у навчальній діяльності студентів.

За відсутності достатньої дози щоденних м'язових рухів відбуваються небажані і істотні зміни функціонального стану мозку і сенсорних систем. Разом із зміною в діяльності вищих відділів головного мозку знижується рівень функціонування і підкіркових утворень, що відповідають за роботу систем дихання, кровообігу і травлення. Внаслідок цього спостерігається зниження загальних захисних сил організму, збільшення ризику виникнення різних захворювань.

Для даного стану характерна підвищена стомлюваність, нестійкість настрою, втрата здібності до тривалої розумової і фізичної напруги. Всі ці симптоми можуть виявлятися в різному ступені. 

Особливу увагу слід звернути на те, що навчання дуже часто зводиться лише до розумової діяльності, воно майже завжди було пов'язано з емоційною напругою, досягненням поставленої мети і подоланням скрутних ситуацій, які також можуть сприяти розвитку нервового перенапруження. Серйозним випробуванням організму є інформаційне перевантаження студентів, що виникає при вивченні численних учбових дисциплін. Критичним і складним чинником перенапруження студентів є екзаменаційний період як один з варіантів стресової ситуації, протікаючий в більшості випадків в умовах дефіциту часу і що характеризується підвищеною відповідальністю з елементом напруженості. Негативна дія на організм посилюється при сумарному впливі декількох чинників ризику, коли вони впливають одночасно і приймають хронічний характер.

Динаміка учбового процесу з його нерівномірністю розподілу навантажень і інтенсифікацією під час екзаменаційної сесії викликає зниження функціональної стійкості до фізичних і психоемоційних навантажень, зростає негативний вплив гіподинамії, порушень режимів праці і відпочинку, сну і живлення, інтоксикації організму через шкідливі звички; виникає стан загального стомлення, перехідний в перевтому.

Розглянемо процес розвитку стомлення студентів в перебігу їх учбового дня. Учбовий день студенти, як правило, не починають відразу з високої продуктивності учбової праці. Потрібно близько 20 – 30 хвилин, перш ніж працездатність досягає оптимального рівня. Цей період характеризується поступовим підвищенням працездатності з певними коливаннями.

Період оптимальної і стійкої працездатності має тривалість 1,5 – 3 години, в процесі чого функціональний стан студентів характеризується змінами функцій організму, адекватних тій учбовій діяльності, яка виконується.

Третій період – період повної компенсації, характеризується появою початкових ознак стомлення, які компенсуються вольовим зусиллям і позитивною мотивацією.

В четвертому періоді наступає нестійка компенсація, наростає стомлення, спостерігаються коливання вольового зусилля, а також коливання продуктивності учбової діяльності.

В п'ятому періоді починається прогресивне зниження працездатності, яка перед закінченням роботи може змінитися короткочасним її підвищенням за рахунок мобілізації резервів організму.

При подальшому продовженні роботи в шостому періоді, відбувається різке зменшення її продуктивності. В результаті зниженні працездатності і згасання робочої домінанти.

Проте, не тільки розумова напружена діяльність є причиною стомлення організму студентів. Унаслідок вимушеного тривалого статичного навантаження (постійна напруга м'язів) обмінні процеси сповільнюються. В положенні сидячи, особливо з нахилом голови і тулуба вперед, виникає кістково-суглобова патологія, зокрема шийного і поперекового відділу хребта. Біохімічний аналіз пози "сидячи за столом" виявив наявність значних м'язових напруг в області поясниці і шиї. Ця напруга м'язів, відповідальних за підтримку робочої пози викликає їх стомлення, суб'єктивно оцінюване як відчуття утомленості у вказаних областях тіла. Об'єктивно стомлення виявляється в зростанні амплітуди біопотенціалів всіх досліджених м'язів вже в першій половині учбового дня.

Для зниження рівня стомлення м'язів під час занять необхідно зменшити величину нахилу голови і корпусу. При організації робочого місця важливо дотримати відповідність конструкції робочих меблів основним анатомофізиологичним і ергонометричним вимогам.

Здоров'я людини напряму було пов'язано з його працездатністю і стомлюваністю. Від стану здоров'я багато в чому залежить успішність учбової і виробничої діяльності студента. Серед заходів, направлених на підвищення розумової працездатності студентів, на подолання і профілактику психоемоційного і функціонального перенапруження рекомендується використовування фізичних вправ як засіб активного відпочинку.

Варіант № 23

1. Завдання системи безпеки праці. В психофізіології безпеки праці виділяють три головні взаємопов'язані фактори: людина, виробництво, система безпеки праці. Третя підструктура - система безпеки праці, яка спрямована на зниження рівня виробничої небезпеки та сприяє підвищенню захисту людини в праці. Система безпеки праці вирішує ряд головних завдань:

- сприяє забезпеченню загальної організації безпеки професійної діяльності;

- сприяє розробці й використанню індивідуальних та стаціонарних засобів захисту від небезпечних факторів;

- сприяє організації навчання безпечній роботі, виконанню правил безпеки праці, контролює готовність техніки та людей до небезпечної роботи;

- здійснює пропаганду й виконання безпечної праці.

В самій системі безпеки праці закладено велике коло заходів: від вдосконалення техніки й технологічних процесів, до організації різними шляхами безпечних умов праці взагалі, а також безпосередньо на кожному робочому місці, вже в процесі проектування техніки та умов професійної діяльності. Технічних принципів вирішення проблеми є досить багато, але до всіх засобів захисту (колективних та індивідуальних) ставиться вимога: виконуючи свої захисні функції, вони не повинні утворювати перешкод, а органічно вписуватись в професійну діяльність, технологічний процес, організацію виробництва.

Взаємодія підструктури системи безпеки праці та спеціаліста має три напрямки вирішення проблеми:

- створення й використання індивідуальних засобів захисту;

- розробка правил безпеки праці й навчання;

- пропаганда й виховання безпечної поведінки в праці.

Таким чином, на людину діє система безпеки праці, яка сприяє підвищенню професійної майстерності, її ефективності та безпечності, а мотивація безпечної праці забезпечує спеціаліста правилами, індивідуальними засобами захисту й таким чином додатково збільшує його захищеність.

Дія системи безпеки праці на виробництво виявляється в зменшенні виробничих небезпек, а також в зменшенні рівня їх дії завдяки стаціонарному захисту. Небезпечні фактори й засоби протидії їм формують виробничу небезпеку.