Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на іспит СПЗПД.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
608.77 Кб
Скачать

2.Динаміка працездатності за Космолинським ф.П., Дерев’янко є.А.

Космолинський Ф.П. та Дерев’янко Є.А. виділяють 6 класичних періоди працездатності:

Періоди діяльності.: I - Впрацьовуваність II – Висока працездатність III –Повна компенсація IV – Нестійка компенсація V – Прогресивне зниження продуктивності VI – Кінцевий порив

Фактори: 1 –Максимальні можливості організму 2 - продуктивність роботи 3 – Емоційно-вольова напруга 4 – Стомлення

Стадія впрацьовування характеризується поступовим зростанням функціональних можливостей організму, збільшенням продуктивності діяльності й одночасним пристосуванням людини до найбільш економного режиму виконання даної роботи. Об'єктивно відмічається поступове покращання якості й швидкості прямих й значне покращання побічних показників працездатності.

Зміни показників праці й функцій організму в стадії впрацьовування проходять не гармонічно, а з відомим початковим розладом між ними. Час, протягом якого наступає оптимальне співвідношення параметрів роботи й функцій організму, визначає тривалість цієї стадії. Виявлені зміни показників функцій організму свідчать про формування робочої домінанти та встановлення динамічного стереотипу.

Стадія високої (оптимальної) працездатності вважається основною в трудовій діяльності людини. Організм переходить на новий, найбільш економний рівень функціонування. Оптимальна працездатність визначається як здатність в заданих параметрах й конкретних умовах виконувати професійну діяльність при оптимальному функціонуванні систем організму. В цей період спостерігаються найбільш високі й стабільні прямі показники працездатності як наслідок адаптованості спеціаліста до умов діяльності. Тривалість цієї стадії залежить від інтенсивності роботи на постах та пунктах управління, а ті - від дії несприятливих факторів на організм.

Стадія повної компенсації характеризується деяким зниженням максимальних можливостей організму внаслідок появи втоми та її суб'єктивного прояву - стомлення. Але ефективність праці зберігається на попередньому рівні за рахунок емоційно-вольової напруги й використання компенсаторних механізмів організму.

В цій стадії праці побічні показники суттєво не змінюються. Разом з тим спостерігається деяке погіршення структури робочого процесу, що виражається в погіршенні пошукової діяльності й збільшенні часу, витраченого на виконання окремих елементарних операцій.

Стадія нестійкої компенсації (нестійкої працездатності) характеризується подальшим зростанням стомлення та зниженням максимальних можливостей організму. Зміна функцій організму в цей період носить виражений характер, іноді виходить за межі фізіологічних коливань. Прямі й побічні показники знижуються і в значній мірі залежать від зусиль волі. При цьому значно збільшуються скарги на погіршення самопочуття. Професійна працездатність знижується за рахунок порушення пошукової діяльності, збільшується кількість помилок, зменшується швидкість реакцій, збільшується кількість та тривалість відхилень від режимів роботи.

Стадія прогресивного зниження продуктивності зумовлена подальшим розвитком стомлення і появою перевтоми у спеціалістів. В цей період виявляється однонаправлене погіршення показників функціонального стану організму. Відмічаються скарги на стомлення й значне погіршення самопочуття, які не проходять після регламентованого відпочинку. При виконанні професійної діяльності в ряді випадків спостерігаються грубі помилки, що можуть призвести до аварійних ситуацій, апатія до виконання обов'язків й бажання припинити роботу. Спроби підвищити працездатність не мають успіху, спеціалісти не можуть з необхідним рівнем надійності виконувати професійну діяльність, їм необхідно дати відпочинок до повного зникнення прикмет перевтомлення.

Стадія кінцевого пориву проявляється в кінці роботи, якщо відомий термін її закінчення. Працездатність людини значно підвищується за рахунок значної емоційно-вольової напруги й зумовленого цим використання психофізіологічних резервів. Внаслідок цього зовні виникає ефект відсутності прикмет перевтомлення, однак після закінчення роботи вони проявляються в більш вираженій формі.