Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на іспит СПЗПД.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
608.77 Кб
Скачать
  1. Методики дослідження побічних показників працездатності.

Побічні показники працездатності-психофізіологічна ціна діяльності

Переваги: груповий характер процедури, нетривалість процедури (до 1 год), чутливість, прогностичність

Недоліки: велика кількість методик, незручність використання, необхідність застосовувати великий комплекс методів

Методики досліджують:

  1. Енергозабезпеченість (затрата енергії (ккал) на виконання робочого циклу)

  2. Операційна забезпеченість (активність ЦНС, функціональний аналіз, сенсомоторні реакції, пам’ять, мислення, увага)

  3. Активаційні показники (тип ВНД)

  4. Суб’єктивний стан

  5. Особистісні і колективні характеристики

Види методик:

  1. ПРИЛАДОВІ (проста і складна сенсомоторна реакція, реакція на рухомий об’єкт, рефлекс на час, критична частота світлових миготінь, термометрія, теппінг-тест) → ФС СНС:суб’єктивний стан, фізична працездатність (PWC-170, степ-тест, динамометр)

  2. БЛАНКОВІ (короткочасна і тривала слухова і зорова пам’ять, оперативна пам’ять, увага (кільця Ландольта, розташування чисел, шкали приладів), мислення (числові ряди, додавання з переключенням, усний рахунок))

  3. ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПРОБИ (генча, штанге, мартіне, ортоклітиностатична)

  1. Розкрийте практичне значення класифікації функціональних станів.

 Загальний підхід характеристик та класифікація ФС людини, які виникають в процесі роботи, можливо визначити за допомогою двох основних критеріїв: надійності, та ціни діяльності (Медведев В.І., 1979).

Під надійністю розуміється вірогідність виконання поставлених професійних завдань в зазначених параметрах. Ціна діяльності - це величина фізіологічних, психофізіологічних затрат, які забезпечили виконання роботи на необхідному рівні. Використовуючи дані критерії, всі ФС можливо розділити на три основні класи: нормальні, межові, патологічні. До нормальних відносяться такі ФС, коли необхідний рівень роботи забезпечується адекватними затратами та параметрами гомеостазу. Для патологічних ФС необхідна надійність не забезпечується, а ціна діяльності перевищує можливості регуляції гомеостазу. Межові ФС можуть характеризуватися або зниженням надійності, або неадекватністю психофізіологічних витрат.

Основою в механізмі змін ФС є порушення регуляторних функцій, враховуючи їх пластичність та можливості компенсації: тривалий час можуть не відображатись на стані здоров'я та працездатності людини. В зв'язку з цим положенням доцільно ФС розглядати як припустимі та неприпустимі. Припустимими ФС можливо вважати в тому разі, коли при кордонному ФС надійність роботи знижується до припустимих рівнів, а ціна діяльності відповідає постійності внутрішнього середовища організму. Якщо ж надійність роботи нижча за необхідну або ціна діяльності неадекватна параметрам гомеостазу, такі ФС слід розглядати як неприпустимі.

Така класифікація ФС має виражену практичну направленість, тому й належність ФС спеціаліста до певного класу повинна вирішуватись конкретно в кожному випадку. Наприклад, стомлення вважається нормальним ФС, виражене та хронічне стомлення - кордонним, а перевтомлення - патологічним станом. Разом з тим виражене та хронічне стомлення в одному випадку може розглядатись як припустимим ФС (надійність та ціна діяльності знаходяться ближче до нормального стану), а в другому випадку - неприпустимим (ці ж критерії ближче до аналогічних показників патологічного стану). Зрозуміло, що до неприпустимих ФС відносяться всі преморбідні стани, оскільки вони є субклінічними формами (стадіями) різних захворювань. Такі стани, як нервово-психічне напруження, монотонія, в залежності від їх впливу не працездатність та здоров'я теж можуть бути нормальними і кордонними, припустимими та неприпустимими функціональними станами. Таким чином, рівень ФС організму забезпечує ефективну та безпечну діяльність спеціаліста. Оцінка ж ФС повинна бути комплексною, динамічною, з виділенням тих фізіологічних систем, які найбільшою мірою забезпечують професійну діяльність.