Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на іспит СПЗПД.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
608.77 Кб
Скачать

Практична частина

  1. Дайте рекомендації щодо психодіагностики працездатності студентів в період впрацювання.

Фаза впрацювання, або стадія зростаючої працездатності, — це період, протягом якого відбувається перехід від стану оперативного спокою до робочого стану. Вона характеризується переходом функцій на новий, більш високий рівень інтенсивності. Зокрема, в організмі посилюються обмінні процеси, встановлюється координація між нервовими центрами і робочими органами шляхом формування домінанти і засвоєння ритму. На початку цієї фази спостерігаються певна напруженість фізіологічних функцій і порівняно невисокі виробничі показники роботи.

Дослідження відбувається в руслі діагностики поточного суб’єктивного стану, рівня напруженості, рівня домагань, мотивації та психофізіологічних показників. Важливо також досліджувати кількісні та якісні показники працездатності

Варіант № 13.

Теоретична частина

  1. Проблеми психічної саморегуляції..

Ще в давнину було виявлено зв’язок між емоціями і фізичним станом людини. Вважалося, наприклад, що необхідність постійно стримувати емоції руйнує серце; заздрість і злість вражають органи травлення; сум, зневіра, туга-прискорюють старіння; постійний страх приносить шкоду щитовидній залозі; тяжке горе спричинює цукровий діабет.

Тривале перебування під впливом негативних емоцій, нездатність регулювати свої настрої, невміння знизити гостроту переживань позначається на взаєминах з оточуючими, знижує якість виконання діяльності та призводить до руйнування організму.

Серед методів саморегуляції виокремлюють такі методи:

  1. Методи регуляції емоційних станів

  2. Методи зняття больових відчуттів

  3. Прийоми вольової мобілізації

Шляхи впливу людини на саму себе у процесі саморегуляції:

  1. Зміна тонусу м’язів

  2. Дихальні техніки

  3. Абстрагування і візуалізація яскравих образів

  4. Регуляція і програмування за допомогою слова (мови)

Способи саморегуляції емоційних станів: дихальні вправи (нервові імпульси з дихальних центрів мозку поширюються на його кору й змінюють її тонус: тип дихання, при якому вдих робиться швидко й енергійно, видих-повільно, після затримки дихання, викликає зниження тонусу ЦНС, нормалізує кров’яний тиск, знімає емоційну напругу; повільний вдих і різкий видих тонізують НС. Підвищують її рівень функціонування); вплив на біологічно активні точки; зміна тонусу м’язів (напруження і розслаблення), звукорухові вправи (створення звуку у сполученні зі співом з метою вібраційного впливу на окремі органи тіла), аутотренінг (саморегуляцію + самонавіювання)

Методи зняття больових відчуттів У болю умовно можна виділити 3 сторони: сенсорна (відчуття від больових рецепторів на поверхні шкіри та внутрішніх органів), емоційна (переживання і сприйняття болю людиною), мотиваційна (готовність людини до болю і установка стосовно нього)

Головне завдання цих методів навчитися відокремлювати переживання від самого болю. Такий ефект досягається за допомогою перенесення уваги на об’єкти, не пов’язані з болем. Серед спеціальних технік: заспокійливе дихання+візуалізація «видихання» болю; точений масах шиацу; метод зміни субмодальностей (зміна характеру больового відчуття на протилежний)

Прийоми вольової мобілізації: довільне напруження м’язів, дихальні техніки (тривалий спокійний вдих + різкий енергійний видих); словесні навіювання, само переконання, самонаказ, самопідкріплення, що тонізують головний мозок