§ 84. Первинні засоби пожежогасіння.

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єктів до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.

Частіше використовують такі види первинних засобів пожежогасіння:

вогнегасники;

пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати);

пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Первинні засоби пожежогасіння можуть розміщуватися на пожежних щитах (стендах).

Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу до 5000 м2.

До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщаються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2 м -1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.

Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу «ПЩ».

Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати:

захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів;

зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів.

Ручний пожежний інструмент, розміщуваний на щитах, необхідно періодично очищати від пилу, бруду та слідів корозії, а також відновлювати потрібні кути загострювання інструмента та пофарбування після використання на пожежі або практичного заняття.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 м3 та бути укомплектованими совковою лопатою. Конструкція ящика (вмістилища) повинна забезпечувати зручність діставання піску та виключати попадання опадів. Для запобігання злежуваності піску його необхідно систематично спушувати.

Бочки з водою встановлюються у виробничих, складських та інших приміщеннях, спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водопроводу та за наявності горючих матеріалів, а також на території об'єктів, у садибах індивідуальних жилих будинків, дачних будиночків тощо, їх кількість у приміщеннях визначається з розрахунку установки однієї бочки на 250-300 м2 захищуваної площі.

Покривала з негорючих матеріалів повинні мати розмір не менш як 1x1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря. У місцях застосування та зберігання ЛЗР та ГР розміри покривал можуть бути збільшені до величин: 2x1,5 м, 2x2 м. Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів А, В, (Е).

Пожежний інвентар має бути пофарбований в червоний та білий кольори, а пожежний інструмент - в чорний.

§ 85. Вогнегасники

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливіша роль відводиться самим ефективним з них - вогнегасникам. Встановлено, що з використанням вогнегасників успішно ліквідують загоряння протягом перших 4 хв з моменту їх виникнення, тобто до прибуття пожежних підрозділів.

ВОГНЕГАСНИКОМ називається переносне чи пересувне обладнання для гасіння осередків пожежі за рахунок випуску запасеної вогнегасної речовини.

Загальний принцип роботи вогнегасника полягає в утворенні надлишкового тиску в корпусі (за винятком закачних), під дією якого вогнегасна речовина подається до осередку пожежі.

Вогнегасник складається з корпусу для зберігання вогнегасної речовини або компонентів для її отримання, пристрою підготовки вогнегасної речовини та подавання її на вогнище пожежі, пристроїв, що запобігають перевищуван-

ню тиску понад допустимий й випадковому приведенню до дії, джерела надлишкового тиску (стиснений газ може знаходитись у корпусі вогнегасника).

Залежно від способу транспортування до місця пожежі вогнегасники поділяють на:

переносні, конструктивне виконання та маса яких забезпечують зручність їхнього перенесення людиною (можуть бути ручними чи ранцевими);

пересувні, змонтовані на колесах чи візку.

За видом вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на:

водні (із зарядом води чи води з добавками);

пінні (із зарядом піноутворювачів різноманітних видів);

повітряно-пінні (із зарядом водяного розчину піноутворювальних добавок);

хімічно-пінні (із зарядом хімічних речовин, які на момент приведення вогнегасника до дії вступають у реакцію з утворенням піни та надмірного тиску);

порошкові (із зарядом вогнегасного порошку);

вуглекислотні (із зарядом діоксиду вуглецю);

хладонові (із зарядом вогнегасної речовини на основі галогенізованих вуглеводнів);

комбіновані (із зарядом двох і більше вогнегасних речовин).

Викидання (подавання) вогнегасної речовини в різних типах вогнегасників здійснюється:

під тиском газу-витискувача, який міститься в окремому малолітражному балоні;

під тиском газу-витискувача, який постійно знаходиться в корпусі (такі вогнегасники називають закачними);

під тиском газів, що утворюються у результаті хімічної реакції.

У назві вогнегасника великими літерами зазначається тип вогнегасника, а через дефіс - цифрами - об'єм заряду (для водних, пінних та повітряно-пінних) або маса заряду (для порошкових, газових та комбінованих) із зазначенням номера відповідних технічних умов, наприклад: «ВОГНЕГАСНИК ПОРОШКОВИЙ ВП-5 ТУ У 538885-003-95». Інструкції щодо застосування вогнегасників містять пояснювальний текст і піктограми. Піктограми до способу приведення будь-якого вогнегасника до дії зображуються безпосередньо на корпусі вогнегасника. При маркуванні позначаються також класи пожеж, які можна гасити цим вогнегасником. Символи класів пожеж, які можуть бути нанесені при маркуванні, наведені в табл. 11.1.

Основні короткі тактико-технічні характеристики найчастіше використовуваних вогнегасників наведені в табл. 11.2 і 11.3.

Повітряна-пінні вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів А і В (горіння твердих та рідких речовин), за виключенням лужних металів, речовин, які горять без доступу повітря, та електроустановок під напругою. Будова повітряно-пінного вогнегасника наведена на рис. 11.5.

Для приведення вогнегасника до дії необхідно видалити пристрій, який запобігає випадковому приведенню до дії (висмикнути чеку 21); натиснути та відпустити кнопку 19, в результаті чого голка руйнує мембрану балону 4 та газ-витискувач подається в корпус вогнегасника 1 і утворює в ньому надлишковий тиск. Після цього вогнегасник готовий до викидання вогнегасної речовини на осередок пожежі.

Далі підняти вогнегасник за ручку 10; тримаючись однією рукою за рукав 3, направити піногенератор 6 в напрямку осередку пожежі. Натиснути на важіль керування клапаном 9 і розпочати гасіння.

Таблиця 11.1

Клас пожежі	Символ класу пожежі	Клас пожежі	Символ класу пожежі
А		В
С		D

Таблиця 11.2. Основні технічні характрнстикн переносних вогнегасників

Показник	ОХП-10	ОХВП-10	ОВП-10	ОП-2	ОП-5	ГОП-10	ОХ-3	ОУ-2	ОУ-5
Місткість корпусу, л	10	10	10	2	5	10	3	2	5
Заряд	Лужна	Лужна	6%	Вогнегасні порошки			Хладои	Діоксид
	та кис-	та кис-	водний	типу Шраит, ПСБ-3,			114В2	вуглецю
	лотна	лотна	эозчив	П-2АП
	частина	частина,	піноут-
		піноут-	ворю-
		ворювач	вача
Кількість	8,7	8,7	9	(2)	(5)	(10)	(4,5)	(1,4)	(3,5)
заряду, л (кг)
Маса газу-витиску-	-	-	75	12	25	55	-	-	-
вача, г
Тривалість подавання	60	60	45	10	12-15	18-20	20	15	15
вогнегасної речовнви
мінімальна, с
Довжина струменя	6,0	6,0	4,5	2,7	5,0	5,0	3,0	1.5	4,5
вогнегасної речовини
мінімальна, м
Діапазон температур	5. ..45	5. ..45	5. ..45	-40...50	±50	±50	-60...50	-40.. .50
експлуатації, °С
Вогнегасна здатність
щодо гасіння модель-
ного вогнища
пожежі класу, м2
А	4,78	4,78	4,78	4,78	12,25	19,7-	немає	—	—
						25,34	даних
В	1,1	1,1	1,76	0,41-	2,81	4,52-	0,70	0,41	0,70
				0,7		5,75
Габаритні розміри, мм:
- діаметр	148	148	170	108	156	170	127	108	140
- висота	745	445	700	450	460	700	410	440	540
Масса вогнегасника	14,0	14,0	15,5	4,5	10,5	15,5	7,1	7.0	13,0
повна, кг

Таблиця 11.3. Основні технічні характристики пересувних вогнегасників

Показник	ОВП-100	ОП-50(з)	ОП-100	ОК-100	ОУ-25	ОУ-40	ОУ-80
Місткість корпусу, л	100	50	100	2x50	25	40	80
Заряд	6%	Вогнегасні порошки		Розчин	Діоксид
	водний	типу Пірант, ПСВ-3		піноутво-	вуглецю
	розчин			рювачв та
	піно-			порошок
	утворю-
	вача
Кількість заряду, кг(л)	(85)	45	90	45(47)	17	28	56
Місткість газового	2	—	10	10	—	—	-
балону, л
Тривалість подаваная	90	25	45-60	40/30	20	15	50 ,
вогвегасної речовини
мінімальна, с
Довжина струменя	5	8	11	—	-	—	-
вогнегасної речовини
мінімальна, м
Діаметр, кількість та	18/1x5	15/1x3,5	32/1x10	25/2x10	9/1x3	9/1x5	9/2x10
довжина рукавів,
мм-шт"'^-1
Діапазон температур	5. ..50	-20. ..50	-35.. .50	5. ..50	-40.. .50	-40.. .50	-40. ..50
експлуатації, °С
Вогнегасна здатність
щодо гасіння модель-
ного вогнища пожежі
класу, м2
А	40,29	51,5	83,27	Немає	4,78	—	12,26
В	6,5	8,0	7,10	даних	2,27	2,6	4,52
Габаритні розміри, мм
- довжина	800	700	850	900	480	480	800
- ширина	660	550	800	900	400	400	760
- висота	1350	1050	1300	1200	1140	1650	1700
Маса вогнегасника	155	100	180	190	73	110	245
повна, кг

Хімічно-пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих горючих матеріалів, горючих рідин, за виключенням речовин, які здатні при взаємодії з хімічною піною вибухати або горіти. Ці вогнегасники не можна також використовувати для гасіння пожеж в електроустановках під напругою. Будова хімічно-пінного вогнегасника ОХП-10 наведена на рис. 11.6.

Порядок приведення вогнегасника ОХП-10 до дії такий:

піднести вогнегасник до вогнища;

прочистити сприск 2 від бруду та пилу за допомогою спеціальної голки, що прив'язана до ручки 11 (в останніх моделях використовується пластмасова заглушка, яку необхідно відкрутити й таким чином звільнити сприск);

повернути важіль запуску 3 на 180° вверх до кінця (при цьому підіймається шток б та клапан 9 відкриває отвір в стакані 10, в якому знаходиться кислотна частина - весь об'єм корпусу 1 заповнений лужною частиною);

перевернути вогнегасник до гори дном, тримаючись одною рукою за ручку, а другою - за нижню частину корпусу. Декілька разів потрясти вогнегасник для того, щоб прискорити змішування кислоти з лугом, за перебігом реакції виділяється діоксид вуглецю, який створює необхідний робочий тиск усередині корпусу, та утворюється хімічна піна;

спрямувати струмінь піни, що виходить через сприск 2, на осередок пожежі.

Рис. 11.5. Вогнегасник повітряно-пінний ОВП-9:

1 - корпус; 2 - головка; 3 - рукав; 4 - балон з робочим газом; 5 - трубка сифонна; 6 - піногенератор; 7 - сітка; 8 - корпус фільтра; 9 - важіль керування клапаном; 10 - ручка; 11 - кільце ущільнювальне; 12 - клапан; 13 - перехідник; 14 - гайка накидна; 15 - кільце ущільнювальне; 16 - штифт; 17 - пружина; 18 - вісь; 19 - кнопка з голкою; 20 - пружина; 21 - запобіжна чека; 22 - кільце ущільнювальне; 23 - запобіжний клапан

Рис. 11.6. Вогнегасник хімічно-пінний ОХП-10:

1 - корпус; 2 - сприск; 3 - важіль запуску; 4 - кільце ущільнювальне; 5 - кришка; 6 - шток; 7 - пружина; 8 - шайба упорна; 9 - клапан; 10 - стакан; 11 - ручка

Якщо при використанні вогнегасника ОХП-10 на поверхню шкіри потрапила хімічна піна, то для запобігання подразненням та хімічним опікам необхідно промити це місце великою кількістю води.

У зв'язку з введенням в дію з 01.01.1999 р. державного стандарту України ДСТУ 3675-98 Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань вогнегасники ОХП-10 та ОХВП-10 мають бути знятими з виробництва як такі, що не відповідають вимогам зазначеного стандарту (не обладнані пристроями для переривчастого викидання вогнегасної речовини. (Прим, автора.)

Вуглекислотні вогнегасники застосуються, як правило, для гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин, крім тих, що можуть горіти без доступу повітря) та електроустаткування під напругою до 1000В за умови обмеження наближення до струмопровідних частин на відстань не ближче 1 м.

Будова вуглекислотних вогнегасників ОУ-2 та ОУ-5 наведена на рис. 11.7.

Рис. 11.7. Вогнегасники вулекислотні ОУ-2 та ОУ-5:

1 - корпус; 2 - головка; 3 - розтруб; 4 - гайка; 5 - запобіжна мембрана; 6 - шайба; 7 - кільце ущільнювальне; 8 - запобіжна чека; 9 - важіль керування клапаном; 10 - ручка; 11 - кулачок; 12 - шток; 13 - клапан; 14 - пружина; 15 - трубка сифонна

Для приведення до дії таких вогнегасників потрібно:

розтруб вогнегасника 3 спрямувати на осередок пожежі (розтруб легко фіксується в зручній позиції для викидання вогнегасної речовини);

видалити запобіжну чеку 8;

натиснути на важіль керування клапаном 9, одночасно тримаючись за ручку 10.

Далі розпочати викидання вогнегасної речовини на осередок пожежі.

Під час гасіння пожежі класу В розтруб вогнегасника має бути спрямований в основу осередку пожежі, що знаходиться найближче до оператора. Не можна братися руками за розтруб, тому що температура снігоподібної вуглекислоти, що викидається, становить мінус 78 °С.

Будови пересувних вогнегасників ОУ-25 та ОУ-80 наведені на рис. 11.8 і 11.9.

Рис. 11.8. Вогнегасник вуглекислотний ОУ-25:

1 - балон; 2 - розтруб; 3 - колесо; 4 - запірно-пусковий пристрій; 5 - шланг; 6 - ручка

Рис. 11.9. Вогнегасник вуглекислотний ОУ-80:

1 - балон; 2 - колесо; 3 - розтруб; 4 - опора; 5 - шланг; 6 - запірно-пусковий пристрій; 7 - рама; 8 - кожух

Порошкові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів А (крім вогнегасника з порошком ПСБ-3), В і С (горіння твердих, рідких та газоподібних речовин) та електроустановок під напругою до 1000 В. Вид матеріалів та речовин, горіння яких можна гасити, залежить від типу порошку.

Конструкція порошкового вогнегасника ОП-9 наведена на рис. 11.10.

Для приведення до дії вказаного вогнегасника потрібно: видалити запобіжну чеку 19; натиснути та відпустити кнопку 17, в результаті чого

голка руйнує мембрану балона 4 та газ-витискувач надходить через отвори в голівці 2 та сифонну трубку 5 в корпус 1 вогнегасника, створюючи в ньому надлишковий тиск та виконуючи спушення вогнегасного порошку; натиснути на важіль керування 7, при цьому відкривається клапан 10, та вогнегас-на речовина крізь сифонну трубку 5, рукав 3 та насадок-розпилювач 6 подається на вогнище пожежі.

Рис. 11.10. Вогнегасник порошковий ОП-9:

1 - корпус; 2 - головка; 3 - рукав; 4 - балон з робочим газом; 5 - трубка сифонна; 6 - насадок-розпилювач; 7 - важіль керування клапаном; 8 - ручка; 9 - кільце ущільнювальне; 10 - клапан; 11 - перехідник; 12 - гайка накидна; 13 - кільце ущільнювальне; 14 - штифт; 15 - пружина; 16 - вісь; 17 - кнопка з голкою; 18 - пружина; 19 - запобіжна чека; 20 - кільце ущільнювальне; 21 - запобіжний клапан

Для припинення викидання вогнегасної речовини необхідно відпустити важіль 7.

Переміщення голки для руйнування мембрани балону з газом-витис-кувачем може здійснюватися в інших моделях вогнегасників, наприклад ОПУ-5 (рис. 11.11), не натисненням кнопки, а підійманням ручки 2.

Будова закачного вогнегасника ОП-ІО(з) наведена на рис. 11.12.

Для приведення вогнегасника до дії необхідно взяти за ручку 7 та піднести до місця пожежі; опустити вогнегасник на землю та висмикнути запобіжну чеку 11; взяти вогнегасник за ручку 7, спрямувати насадок 15 на охоплену полум'ям поверхню та натиснути на важіль 8. При цьому опускається клапан 5 і газопорошкова суміш надходить під дією тиску через сифонну трубку 2, канал у голівці 6, шланг 10 і насадок 15 і подається у вигляді струменя на вогнище пожежі. Для припинення викидання порошку необхідно важіль 8 відпустити.

223

Рис. 11.11. Вогнегасник порошковий уніфікований ОПУ-5:

1 - корпус; 2 - ручка; 3 - головка; 4 - гайка накидна; 5 - рукав; 6 - пістолет-розпилювач; 7 - голка; 8 - шайба; 9 - перехідник; 10 - підхват голки; 11 - запобіжна чека; 12 - вісь; 13 - штифт; 14 - кільце ущільнювальне; 15 - кільце гумове; 16 - балон з робочим газом; 17 - трубка сифонна; 18 - трубка газопідвідна; 19 - кільце ущільнювальне; 20 - пружина; 21 - шайба упорна; 22 - кільце ущільнювальне

£1CV/1

Рис. 11.12. Вогнегасник порошковий уніфікований ОП-ІО(з): НИХ 1 - корпус; 2 - сифонна трубка; 3 - гайка; 4 - кільце ущільнювальне; 5 - клапан;

6 - головка; 7 - рукоятка; 8 - важіль; 9 - пружина; 10 - рукав; 11 - запобіжна чека; 12 - вісь; ШД1

13 - заклепка; 14 - манометр; 15 - насадок ПО»

Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних та помітних місцях, в яких виключається пряме попадання сонячних променів і безпосередній вплив опалювальних та нагрівальних приладів, їх слід встановлювати у коридорах, біля входів або виходів з приміщень, а також у пожежонебезпеч-них місцях, безпосередньо на технологічному обладнанні, транспортних засобах.

Переносні вогнегасники повинні розміщуватися шляхом:

навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відкривання;

встановлення в пожежні шафи поруч з пожежними кранами, у спеціальні тумби, а також на пожежні щити (стенди).

При цьому розміщення вогнегасників повинно здійснюватися таким чином, щоб забезпечувалась можливість читання марковання на їх корпусах.

Експлуатація та технічне обслуговування (ТО) вогнегасників здійснюються відповідно до вимог, викладених у технічних паспортах заводів-ви-готівників, а також регламентах ТО.

Введені в експлуатацію вогнегасники повинні мати:

інвентарні номери за прийнятою на об'єкті системою нумерації;

пломби на пристроях ручного пуску;

бирки та марковання на корпусі;

червоне сигнальне пофарбування згідно з державними стандартами.

Кнопка пуску має чітко виділятися на фоні інших деталей вогнегасника.

У вогнегасниках повинні бути запобіжні пристрої чи інші засоби для убезпечення на випадок перевищення тиску в корпусі понад допустимий.

Зарядно-пускові пристрої вогнегасників повинні бути оснащені пристроєм блокування для запобігання випадковому приведенню до дії від вібрацій, струшування, випадкового натискання на елементи керування.

Вогнегасники, розміщені поза приміщеннями або в неопалювальних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, необхідно знімати на холодний період року. У таких випадках на пожежних щитах та стендах уміщується інформація про місце розташування найближчих вогнегасників.

Вогнегасники, які встановлюються на транспортних засобах, повинні комплектуватись спеціальними кронштейнами для розміщення та оперативного виймання.

Повна маса вогнегасників, призначених для доставки до місця пожежі вручну, повинна бути не більше 20кг. Якщо повна маса вогнегасника перевищує 20 кг, він обов'язково встановлюється на візку.

Ручні вогнегасники місткістю 5 л і більше та пересувні вогнегасники повинні бути обладнані гнучким шлангом.

Після використання, а також у випадку, коли у вогнегасників зірвані пломби, їх треба негайно направляти на перезарядження або перевірку.

Вогнегасники, відправлені на перезарядження, обов'язково замінюються відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

Зарядження й перезарядження вогнегасників усіх типів виконуються відповідно до інструкцій з експлуатації.

Вибір типу вогнегасника (переносний чи пересувний) зумовлений розмірами можливих осередків пожеж. При значних масштабах потенційної небезпеки слід використовувати пересувні вогнегасники. Для гасіння великих площ горіння, коли застосування вогнегасників є недостатнім, на підприємстві мають бути передбачені більш ефективні додаткові засоби пожежогасіння.

У табл. 11.4 та 11.5 знаком «++» позначені вогнегасники, рекомендовані для оснащення об'єктів; знаком « + » - вогнегасники, застосування яких дозволяється в разі відсутності рекомендованих вогнегасників та за наявності відповідного обгрунтування; знаком «-» - вогнегасники, що не допускаються для оснащення об'єктів.

Під граничною площею приміщень слід розуміти максимальну площу, захищувану одним або групою вогнегасників.

Обов'язково треба враховувати кліматичні умови експлуатації будівель та споруд, вибираючи вогнегасники з відповідними діапазонами температур експлуатації.

Технологічне устаткування комплектується вогнегасниками згідно з вимогами технічних умов (паспортів) на це устаткування або відповідних галузевих правил пожежної безпеки. Імпортне устаткування комплектується вогнегасниками за договірними умовами.

Окремі пожежонебезпечні виробничі установки (фарбувальні та сушильні камери, установки для миття та знежирювання деталей, випробувальні стенди тощо) обладнуються не менше ніж двома вогнегасниками або однією стаціонарною установкою пожежогасіння.

Громадські будівлі та споруди промислових підприємств повинні мати на кожному поверсі не менше двох переносних вогнегасників. При захисті приміщень, в яких знаходяться електронно-обчислювальні машини, копіювальна та інша -оргтехніка, а також телефонних станцій, архівів тощо необхідно враховувати властивість окремих вогнегасник речовин, що знаходяться у вогнегасниках, щоб не викликати під час гасіння пожежі псування обладнання. Такі приміщення рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.

Таблиця 11.4 Рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками

Категорія	Гранична захищува-	Клас	Пінні та водяні вогне-	Порошкові вогнегасники місткістю, л			Хладонові вогнегасни-	Вуглекислотні вогнегасники місткістю, л
приміщення	на площа, 9	пожежі	гасники				ки місткіс-
	М^		місткістю 10 л	2	5	10	тю 2(3) л	2(3)	5(8)
А, Б, В (горючі	200	А	2++	_	2+	1++	_	_	-
гази та рідини		В	4+	-	2 +	1++	4 +	—	-
		С	-	—	2+	1++	4+	—	-
		D	-	-	2+	1++	-	-	-
		(Е)	-	-	2 +	1 + +	-	-	2++
В	400	А	2++	4+	2++	1+	_	_	2+
		D	-	_	2+	1++	-	-	-
		(Е)	-	-	2++	1+	2+	4+	2++
Г	800	В	2+	_	2++	1+	_	_	-
		С	-	4+	2++	1+	-	-	-
г, д	1800	А	2++	4+	2++	1+	-	-	-
		D	-	_	2+	1+	-	-	-
		(Е)	-	2+	2++	1+	2+	4+	2++
Громадські	800	А	4++	8+	4++	2+	_	-	4+
будівлі та споруди		(Е)	-	—	4++	2+	4+	4+	2++

Примітки:

1. Максимальна площа можливих осередків пожеж класів А та В у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинна перевищувати вогнегасної здатності застосовуваних вогнегасників.

2. Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу А - порошок АВС(Е); для класів В, С та (Е) - ВС(Е) або АВС(Е) та класу D-D.

Таблиця 11.5 Рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками

Категорія приміщення	Гранична захищувана площа, м2	Клас пожежі	Повітряно-пінні вогнегасники місткістю 100 л	Комбіновані вогнегасники (піна, порошок) місткістю 100 л	Порошкові вогнегасники місткістю 50 (100) л	Вуглекислотні вогнегасники місткістю, л
						25(40)	80
А,Б,В (горю-	500	А	1++	1++	1++		3+
чі гази та		В	2+	1++	1++	-	3+
рідини)		С	-	1+	1++	-	3+
		D	—	—	1++	—	—
		(Е)	-	-	1+	2+	1++
В (крім горю-	800	А	1++	1++	1++	4+	2+
чих газів та		В	2+	1++	1++	-	3+
рідин)		С	-	1+	1++	-	3+
		D	-	-	1++	-	-
		(Е)	—	-	1+	1+	1+

Примітки:

1. Максимальні площі можливих осередків пожеж класів А та В у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинні перевищувати вогнегасної здатності використовуваних пересувних вогнегасників.

2. Для гасіння осередків пожеж різних класів порошкові та комбіновані вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу А - порошок АВС(Е); для класів В, С та (Е) - ВС(Е) або АВС(Е) та для класу D-D.

Максимально допустима відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника має бути:

20 м - для громадських будівель та споруд;

ЗО м - для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини);

40 м - для приміщень категорій В і Г;

70 м — для приміщень категорії Д.

Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м2. Необхідність установлення вогнегасників у таких приміщеннях визначається керівництвом підприємств.

У місцях зосередження коштовної апаратури й устаткування кількість вогнегасників та інших первинних засобів пожежогасіння може бути збільшена.

Приміщення, обладнані стаціонарними установками автоматичного пожежогасіння, оснащуються вогнегасниками на 50% їхньої розрахункової кількості.

Окремо розташовані відкриті ректифікаційні, адсорбційні колони та інші технологічні установки мають забезпечуватись вогнегасниками, покривалами, ящиками з піском, паровими шлангами. Кількість цих засобів визначається адміністрацією об'єкта залежно від продуктивності установок і кількості горючих та легкозаймистих рідин і газів, які містяться в апаратах.

Приклади визначення необхідної кількості та типів вогнегасників

1. Столярний цех промислового підприємства. Основні технологічні операції - виготовлення дерев'яної упаковки для готової продукції. Загальна площа приміщення цеху - 760 м2.

Порядок визначення кількості вогнегасників.

а) Визначаємо категорію приміщення цеху.

У виробництві обертаються тверді горючі матеріали (деревина) - приміщення цеху належить до категорії В.

б) Оскільки у цеху можлива пожежа твердих горючих матеріалів, горіння яких супроводжується тлінням, то клас можливої пожежі визначається як А.

в) Виходячи з площі цеху та вимог табл. 11.4, ми бачимо, що для захисту цеху потрібно не менше чотирьох пінних або водних вогнегасників місткістю 10 л. Рівнозначний захист відповідно тієї ж таблиці забезпечується чотирма порошковими вогнегасниками місткістю 5 л.

Враховуючи наявність у цеху електроустановок, для забезпечення захисту можна рекомендувати оснащення цеху не менше як чотирма порошковими вогнегасниками ВП-5.

г) Зважаючи на те, що відстань між вогнегасниками та місцями можливого займання для приміщень категорії В (тверді горючі матеріали) становить не більше 40 м, залежно від планування приміщення цеху, визначаємо остаточну кількість вогнегасників вибраного типу.

2. Цех механічної обробки металів площею 1550 м2.

Категорія приміщення цеху - Д. Можливе займання електродвигунів верстатів, тому клас пожежі буде (Е). Згідно з табл. 11.4 визначаємо, що для протипожежного захисту даного цеху необхідні два вогнегасники типу ОУ-5 або два порошкових вогнегасники типу ВП-5, за умови, що відстань між вогнегасниками та місцями можливого займання не повинна перевищувати 70 м.

3. Приміщення акумуляторної площею 32 м2. Категорія приміщення - Б. Клас можливої пожежі - С.

Згідно з табл. 11.4 визначаємо, що для захисту приміщення потрібен один порошковий вогнегасник місткістю 10 л, який повинен мати відповідний заряд для гасіння пожежі класу С, - АВС(Е) або ВС(Е).