А. П. Рожков

Пожежна безпека навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальний посібник для вищих закладів освіти

Пожінформтехніка

Київ-1999

УДК 614.84

Рожков А. П.

Пожежна безпека: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України. - Київ: Пожінформтехніка, 1999. - 256 с.: іл.

Висвітлюються питання, пов'язані із запобіганням пожежам, їх гасінням, а також використанням різноманітного пожежного обладнання.

Викладаються основні поняття та визначення з питань пожежної безпеки, теоретичні основи, способи припинення горіння, організаційні та інженерно-технічні заходи щодо запобігання пожежам, особливості протипожежного захисту. Наведено загальні відомості про вогнегасні речовини, технічні засоби пожежогасіння та пожежної сигналізації.

Значне місце відведено викладенню законодавчих актів та нормативних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки.

Посібник призначений для вивчення розділу «Пожежна безпека» навчальної програми нормативної дисципліни «Основи охорони праці» у вищих закладах освіти України.

Посібник може бути використаний у практичній роботі працівниками пожежної охорони, а також особами, відповідальними за пожежну безпеку, членами Добровільного пожежного товариства, добровільних пожежних дружин та пожежно-технічних комісій, керівниками і спеціалістами підприємств, установ, організацій.

Автор висловлює щиру подяку Скобелєву ОЗ., Тюпі ВМ., Денисенку В.В., Воронову С.Є. за надану допомогу у створенні цієї книги.

Рецензенти:

І.Я. Кріса (ГУДПО МВС України)

В.В. Нехаєв (УкрНДШБ МВС України)

ІSВК 966-95495-1-5

© Рожков А.П., 1999

© «Пожінформтехніка», 1999

Розділ і. Пожежна безпека як проблема сучасного суспільства і галузь науки

§ 1. Вогонь та пожежа

Вогонь супроводжує людину на всьому шляху розвитку цивілізації. Коли люди спочатку навчилися користуватися вогнем, а потім видобувати його, їхні можливості збільшились багаторазово. Так було відкрито, що вогонь може зберігати від псування продукти харчування, очищати поля від бур'янів, отримувати метал. Вогонь допоміг людині розселитися на планеті, забезпечивши потрібне тепло в різних кліматичних умовах. Опанування вогнем було необхідним чинником для виникнення й життя сім'ї. Він збирає навколо себе людей, вміщує об'єднувальну та очищувальну силу. Вміння користуватися вогнем дало людині почуття незалежності від циклічної зміни тепла та холоду, світа і темряви.

Вогонь є важливим емоційним символом. З оголеними головами люди дивляться на вічний вогонь біля пам'ятників загиблим, кожні чотири роки спостерігають естафету запаленого від сонячних променів олімпійського вогню, поети оспівують вогонь любові.

Робота двигунів внутрішнього згоряння, польоти літаків та космічних кораблів стали можливими завдяки опануванню та вмілому використанню могутньої сили вогню.

В той же час всім відомий дуалізм природи дії вогню на людину та середовище її помешкання. Вогонь, що вийшов з-під контролю, здатний викликати значні руйнівні, а також смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

ПОЖЕЖА — це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується в часі і просторі.

Пожежа супроводжується знищенням матеріальних цінностей, створює загрозу життю та здоров'ю людей, довкіллю.

Проблема пожеж стає глобальною за своїми масштабами, зачіпляє не тільки національні, але й міжнародні інтереси. Катастрофа на Чорнобильській АЕС, тривалі пожежі нафтових об'єктів Іраку як наслідок війни у Перській затоці, горіння великих лісних масивів переконує нас у цьому.

Щорічно на Землі виникає близько 6 мільйонів пожеж!

Згідно з прогнозами, зробленими на бонові пожежної статистики, у світі протягом року може загинути на пожежах 225 тис. чоловік, 2 млн. 250 тис. чоловік - отримати каліцтво, 4,5 млн. - тяжкі опікові травми.

Пожежі з давніх давен були одним з найтяжчих народних лих. Полум'я перетворювало в попіл не тільки окремі будинки й селища, але й знищувало цілі міста - Рим в 64 р. н.е., Лондон - в 1666 р., Москву - в 1812 р., Гамбург - в 1943 р.

Під час правління імператора Нерона влітку 64 року н.е. в Римі виникла грандіозна пожежа. Вона продовжувалася шість днів. З чотирнадцяти районів міста три були знищені дотла, а в семи згоріла більша частина будівель. У вогні загинули тисячі людей. Серед населення Рима поширювалися чутки, що імператор наказав підпалити місто, щоб було натхнення від картини пожежі для написання поеми про загибель Трої. Ці чутки посилилися, коли стали відомі плани Нерона повністю перебудувати місто. Поголос виявився настільки небезпечним, що імператор та його оточення знайшли за необхідне для заспокоєння населення знайти та покарати «винних». Почалися масові арешти й жорстокі страти (віддача засуджених на роздирання звірами у цирку, розп'яття на хрестах, спалення) перших християн, яких оголосили «підпалювачами».

У середні віки великі міста Європи систематично спустошувалися пожежами. Неодноразово горіли Москва та Київ. Страсбург у XIV ст. горів вісім разів. Два рази повністю вигоряв Берлін. Велика пожежа 1666 р. в Лондоні знищила 460 вулиць та понад 13 тис. будинків.

Одним із найдраматичніших епізодів війни з Наполеонівськими арміями стала вереснева 1812 р. пожежа в Москві. З 9151 будинку, що були на той час в місті, згоріли 6596.

Метою операції союзних військ з кодовою назвою «Гоморра» було зни­щення воєнного потенціалу Гамбурга, в першу чергу, суднобудівних верфей, що забезпечували воєнно-морський флот фашистської Німеччини. В ніч на 28 червня 1943 р. над містом на висоті близько 5000 м з'явилося понад 700 англійських бомбардувальників. Була скинута велика кількість запалювальних бомб. Через 30 хв. після початку бомбардування чисельні вогнища пожеж вже не піддавалися організованому гасінню. Пожежа прийняла катастрофічні розміри. Вулиці стали схожими на вогняні ріки. Спостерігалися найбільш руйнівні види пожежі: «вогняний шторм» та «вогняний ураган». Так характеризує найвищу стадію розвитку цієї пожежі англійське документальне джерело: «Коли полум'я прорвалося крізь дахи багатьох будівель, виник стовп розжареного повітря. Він піднявся на висоту більше 2,5 милі та мав діаметр, як оцінювалося з літака, що летів над Гамбургом, 1-1,5 милі. Цей стовп розжареного повітря, вогню та диму перебував у шаленому русі: його живив стрімкий потік холоднішого повітря біля основи. У 1-1,5 милі від пожежі ця тяга повітря збільшувала силу вітру з 11 до 33 миль на годину. Біля меж площі, охопленої пожежею, швидкість повітря, мабуть, була ще більшою, тому що там були вирвані з коренем дерева діаметром 3 фути. Температура швидко досягла точки займання будь-яких горючих матеріалів...». Таким чином, липнева ніч ураганної пожежі стала чорною датою в історії Гамбурга. Була повністю випалена забудова на площі понад 13 км², 215 км склала довжина згорілих будинків з фасадної сторони. Периметр території, що вигоріла, був 17,4 км. Повністю згоріло та сильно постраждало від вогню близько 40 тис. будівель.

21 грудня 1971 р. в столиці Південної Кореї (м. Сеул) виникла пожежа в готелі «Дай-Юн-Как». У барі, розташованому на другому поверсі готелю, сталося витікання газу з балона з пропаном. Газ спалахнув. Полум'я швидко охопило приміщення та поширилося до коридору, де загорілися синтетичні килими та горюче облицювання стін. Незабаром усі 22 поверхи будівлі готелю були у вогні. На цій пожежі загинуло 163 чоловіка. Готель, будівництво якого за цінами 1964 р. коштувало 4,8 млн. доларів, був повністю виведений з ладу.

Драматичні події сталися вранці 19 листопада 1984 р. в м. Сан Хуан Іксуатепек, що розташоване в 15 км від столиці Мексики, де були зосереджені великі нафтогазопереробні підприємства. О 5 год. 40 хв. стався вибух автомобіля для перевезення зрідженого газу, виникла пожежа, внаслідок якої через недовгий час вибухнув газгольдер, де зберігалося понад 1 млн. літрів газу. Вибухова хвиля зруйнувала будівлі, трубопроводи, резервуари. Вогонь охопив велику газорозподільну станцію. Пролунав ще один вибух, і стовп полум'я піднявся на висоту декількох сотень метрів. Пожежа поширилася на міські будівлі та житлові будинки. Катастрофа забрала життя 410 людей, 4500 чоловік отримали опіки та поранення, понад 200 тис. чоловік залишилося без домівок. З небезпечної зони було евакуйовано близько 0,5 млн. жителів Іксуатепека.

Як наслідок вибуху та пожежі на станції Арзамас-1 загинуло 806, травмовано близько 700 чоловік, понад 700 сімей залишилося без житла. Під час катастрофи біля Уфи в червні 1989 р., коли два пасажирських потяги опинилися в газовій хмарі, що утворилася внаслідок розгерметизації газопроводу, постраждало близько 1200 чоловік. Опіки різної тяжкості отримали понад 97% постраждалих, кожний п'ятий з них помер.

На пожежі 28 жовтня 1995 р. в метрополітені м. Баку загинуло 289 чоловік, 270 - отримали травми. Внаслідок пожежі в наметовому містечку пілігримів під Меккою загинуло понад 300 чоловік.

На жаль, перелік подібних пожеж значно більший.

Пожежі стали серйозною проблемою для багатьох країн світу.