3. Понятие системы и способы их описания

система - це засоби досягнення цілі, тобто дії, спрямовані на відбір з навколишнього середовища об'єктів, властивості, яких можна використати для досягнення цілі, і об'єднання цих об'єктів належним чином,цілеспрямована система припускає наявність суб'єкта, в інтересах якого власне і створюється система.Ціль – це суб'єктивний образ (абстрактна модель) неіснуючого, але бажаного стану середовища, що вирішило б проблеми, які виниклі.

4. Виды описания системы: морфологическое описание

Морфологічний опис системи в більшому ступені використовується при дослідженні структури технічної системи. При такому описі важливо знайти всі зв'язки між елементами системи і визначити структурно-топологічні характеристики, що, у свою чергу, є основою формалізованого опису структури. У цьому випадку система – це сукупність елементів і зв'язків між ними.

5. Виды описания системы: функциональное описание

Функціональний опис виходить з того, що будь-яка система виконує деякі функції. Функціонування цілеспрямованої системи приводить до досягнення цілей. Основними поняттями функціонального опису є: стан, вплив, поводження (або рух), рівновага, стійкість (див. рис. 15).

Кожній елемент системи характеризується набором властивостей . Сукупність існуючих властивостей (характеристик) системи в розглянутий момент часу називають станом системи.

Стан характеризує як би миттєву фотографію системи. Як правило, стан задається набором характеристик, причому як кількісних, так і якісних, тобто

.

6. Понятиесложнойсистемы, ееособенности

Під складною системою розуміється система, що складається з великого числа взаємозалежних і взаємодіючих між собою елементів різної природи, що має розгалужену структуру, яка функціонує в умовах невизначеності і здійснює цілеспрямований вибір свого поводження.

Перша група включає особливості складу, структури і властивостей; чия суть в наступному:

1. Багатомірність системи,

2. Елементи складних систем відрізняються не тільки різноманіттям природи, але і різнорідністю виконуваних ними функцій.

3. Складні системи мають розгалужену, найчастіше ієрархічну структуру, її елементи відрізняються високим ступенем зв’язності і взаємодії один з одним.

4. Вивчення об'єкта в цілому, як системи, буває дуже складним, тому у загальному випадку складна система представляється як багаторівнева конструкція із взаємодіючих елементів, поєднуваних у підсистеми різних рівнів.

5. Складна система відрізняється наявністю емерджентних властивостей.

Друга група об’єднує особливості взаємодії складних систем одна з одною і з зовнішнім середовищем. Ці особливості передбачають:

1. Складні системи відрізняються різноманіттям можливих форм і видів зв'язків; множиною комбінацій зв'язків між окремими системами.

2. Взаємодія між частинами системи і середовищем може відбувається по великому числу каналів, які врахувати практично неможливо, що ускладнює керування системою.

3. Взаємодія середовища і системи носить випадковий характер.

Третя група відбиває особливості функціонування складних систем, до яких відносять:

1. Унікальність

2. Слабкопередбачуваність

3. Негентропійність (цілеспрямованість

4. Різноманіття цілей і складність функцій, виконуваних системою і спрямованих на досягнення заданої цілі функціонування.

5. Неможливість точного опису стану складної системи

6. Мінливість у часі стану складних систем

7. Розгалуженість інформаційної мережі, розмаїття і висока інтенсивність потоків інформації в системі.

Останню групу формують особливості керування складними системами, а саме:

1. В складних системах завжди є керування

2. Найчастіше керування має ієрархічну структуру з більшим або меншим ступенем централізації.

3. Багатьом складним системам властиві риси самоорганізації

4. На складну систему діє різноманіття і велике число керуючих впливів.