39. Митний контроль. Митні органи України, їх функції та повноваження.

Одним з органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю сплати деяких видів податків, а саме : мита, податку на додану вартість та акцизного збору при переміщенні товарів, робіт, послуг через митний кордон України (далі - митні платежі), є митні органи України, на які покладається безпосереднє здійснення митної справи.

Систему органів управління митною справою становлять Державна митна служба України (далі - Держмитслужба) як центральний орган виконавчої влади, регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації. Крім того, для боротьби з контрабандою, особливо з контрабандою наркотиків, підакцизних і високоліквідних товарів, зброї, вибухівки, культурних та історичних цінностей, іншими товарами і транспортними засобами під час їх переміщення митною територією України у зонах діяльності регіональних митниць утворюються відділення по боротьбі з контрабандою і порушеннями митного законодавства, які підпорядковуються безпосередньо Держмитслужбі. Для здійснення митного контролю за енергоносіями створена Центральна енергетична митниця. Митні органи України при проведенні в життя митної політики розв'язують такі головні завдання: а) захист економічних інтересів України; б) контроль за додержанням законодавства України про митну справу; в) забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи; г) використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; д) вдосконалення митного контролю і оформлення товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України; е) комплексний контроль разом з Національним банком України за валютними операціями; є) здійснення заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку за участю Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків України; ж) створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиро потоку через митний кордон країни; з) боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; и) співробітництво з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи; і) ведення митної статистики. Одним з головних завдань митних органів є здійснення митного контролю, тобто контролю за виконанням законодавства України про митну справу, оскільки товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем. Митний контроль здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами, а також громадянами порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Основними формами, в яких здійснюється митний контроль є: перевірка документів, необхідних для такого контролю, митний огляд, (огляд транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистий огляд), переогляд, облік предметів, які переміщуються через митний кордон України, а також інші форми. У пунктах пропуску через державний кордон України митниці за погодженням з прикордонними військами встановлюють зони митного контролю. Крім того, зони митного контролю можуть бути визначені митницею на територіях та в приміщеннях підприємств, що зберігають товари та інші предмети під митним контролем, за умови виконання підприємством вимог, що забезпечують здійснення митного контролю в повному обсязі. 40. Ринкова економіка і бюджет держави.

Бюджет і ринкова економіка. Ринкова економіка суттєво відрізняється від попередніх господарських систем. Причому в кожній країні ця форма господарювання має певні особливості, які є відбитком національних ознак. Водночас ринковій економіці притаманні загальні характерні риси, які проявляються в усіх державах з цією формою господарювання. Такими рисами є відносно самостійне господарювання підприємств, організацій без суттєвого втручання держави у виробничий процес, конкуренція між товаровиробниками за ринки збуту тощо.

Однак ринковий механізм повною мірою не може вирішити таких важливих для держави питань економічного характеру, як розвиток наукомістких технологій, фундаментальних досліджень, малорентабельних, але суспільно важливих виробників, підтримання функціонування складних і ризикованих програм (океанографічні, космічні дослідження). Ринкові процеси не завжди можна спрогнозувати, й інколи вони призводять до суттєвих втрат фінансових і матеріальних ресурсів. Прикладом може бути фінансова криза, яка в 1998 р. охопила приблизно 40 % країн світової спільноти.

Як зазначалось, плановість бюджету є однією з його основних ознак. В Україні, яка трансформує свою соціально-економічну систему, здійснює перехід до ринкових умов господарювання, бюджет (як загальнодержавний, так і його місцеві частини) виконує роль основного регулятора цих процесів. Як фінансовий план він має передбачати виконання всіх функцій держави на загальнодержавному і місцевих рівнях — економічної, соціальної, управлінської, військової, міжетнічної, судової, міжнародної тощо.

В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включаються фонди цільового призначення. Тому для оцінювання реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків "чистого" бюджету (без цільових фондів).

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:

· рівновага доходів і видатків;

· бюджетний надлишок (профіцит) — перевищення доходів над нормативними видатками;

· бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податкові та неподаткові надходження).

За наявності бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покриття (державна позика, емісія грошей).

Вплив бюджету на соціально-економічні процеси. Сучасний ринковий механізм господарювання в основному спрямований на розвиток економічного аспекту діяльності людини і суттєво не зачіпає соціального аспекту. Але ж суспільство є єдиним організмом, і його існування пов'язано з оптимальним вирішенням як економічних питань у повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ті питання, які неповною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава, використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання. Бюджетні питання держава регулює за допомогою бюджетної політики.