55. Використання готівкової валюти на території України.

Основним платіжним засобом для здійснення готівкових розрахунків є національна валюта. Однак для розрахунків між резидентами та нерезидентами може використовуватись готівкова іноземна валюта.

Згідно з правилами використання готівкової іноземної валюти, саме використання її з власних поточних рахунків юридичними особами дозволяється в таких випадках:

— для забезпечення витрат працівників на відрядження за кордон у сумі, що не перевищує на працівника 300 дол. на добу;

— для оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в Україні за контрактом в офіційних представництвах і представництвах юридичних осіб — нерезидентів;

— для відшкодування фізичним особам втрат у випадку форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною особою — нерезидентом або постійним представництвом юридичної особи-нерезидента зобов'язань перед юридичною особою, яка сплатила в іноземній валюті вартість послуг.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави фізичними особами — резидентами дозволяється при відсутності у них коштів у гривнях і неможливості здійснити валютно-обмінну операцію через пункт обміну іноземної валюти тільки на територіях митниць, вокзалів, аеропортів та в деяких інших випадках.

56.  Фондовий ринок України та його інфраструктура.

Фондовий ринок як складова фінансового ринку традиційно вва­жається забезпечувальною ланкою всієї фінансової системи держави [1].

В руках держави фондовий ринок покликаний виконувати такі завдання:

• сприяти формуванню єдиного еко­номічного простору країни;

• допомагати визначати пріоритетні напрями інвестиційного фінансування секторів економіки;

• стимулювати конкурентоспро­можність одних та обмежувати інших галузей;

• розподіляти, зменшувати інвес­тиційні ризики;

• бути носієм ринкової ідеології, що передбачає широку лібералізацію еко­номіки;

• функціонувати як соціальний інститут, який спроможний забезпечи­ти капіталізацію заощаджень та пере­творити їх на інвестиції [4].

Розвиток фондового ринку значною мірою забезпечується формуванням його інфраструктури.

Інфраструктура ринку України являє собою розмаїття економічних від­носин, які швидко розвиваються. У процесі економічного переходу до ринкових відносин Україна зіткнулася з низкою гострих проблем: безро­біття, високий рівень інфляції, скорочення обсягів виробництва, зниження рівня життя, зростання економічної нерівності. Ринковій же економіці необхідна відповідна інфраструктура - система взаємопов'язаних, взаємо­діючих, субординованих інститутів, які функціонують як у рамках окремих ринків (мікрорівень), що виконують відповідні функції, так і в національній економіці в цілому (макрорівень) [5].Створення ефективної інфраструктури фондового ринку України - один із головних засобів забезпечення підвищення якісних показників його роботи.

Як правило, виділяють такі функції інфраструктури ринку капіталу, які можна назвати загальними:

1) забезпечення безперебійного фун­кціонування господарських взаємозв'­язків та взаємодії ринкових суб'єктів. Ця функція є внутрішньою, яка харак­теризує суть та призначення інфраст­руктури в економіці. Вона носить па­сивний характер, надає ринковій еко­номіці умови та можливості для вико­нання економічних функцій (опти­мальна акумуляція ресурсів та створен­ня з них продуктів господарської діяль­ності) без участі в створенні самого про­дукту. Вона також є прямою, адже фор­мування адекватної інфраструктури є обов'язковою умовою існування та роз­витку економіки;

2) регулююча функція, яка впоряд­ковує взаємодію елементів самої систе­ми. Ця функція є активною, продовжен­ням першої функції та має зовнішній характер. Вона існує над процесом взає­модії господарюючих суб'єктів, без неї вони, з одного боку не можуть взаємод­іяти, але з іншого при певних обстави­нах спроможна суттєво впливати на про­цес відтворення. Вона є функцією зво­ротної дії, сигналізуючи економіці про ті чи інші проблеми в сфері безпосеред­нього створення продукту;

3) трансакційна функція. Ринкова інфраструктура, з погляду на поход­ження, природу, є інституціоналізованою трансакцією, випливає з товарно-грошової природи ринкової економіки, що являє собою потоки товарів, ресурсів та грошових коштів, які безперервно рухаються за посередництва постійно здійснюваних угод (трансакцій). В свою чергу трансакції укладаються та вико­нуються за посередництва цілої сис­теми інститутів, що є невід'ємною складовою економічної системи та представляють її інфраструктуру. В розвиненій ринковій економіці існує мережа таких інститутів. Трансакції можуть здійснюватися і без цих інсти­тутів, що властиво на початкових ета­пах переходу до ринку, але надалі трансакції впорядковуються, зоргані­зуються, закріпляються у відповідних інститутах, тому інфраструктура вис­тупає інституціоналізованою формою трансакцій.