
- •Сутність і значення фінансового ринку.
- •Суб’єкти фінансового ринку. Держава як суб’єкт фінансового ринку.
- •Фінансові активи та їх види. Властивості фінансових активів.
- •Фінансові інструменти та їх види.
- •Основні напрямки розвитку фінансового ринку
- •Необхідність фінансового регулювання фінансового ринку.
- •Національний банк як орган державного регулювання фінансового ринку.
- •Методи регулювання банківської діяльності.
- •Державна політика на валютному ринку.
- •Державні органи регулювання діяльності учасників фондового ринку і ринку фінансових послуг.
- •Саморегулівні організації на фінансовому ринку.
- •12. Поняття і класифікація фінансового посередництва.
- •13. Банківська система як основа розвитку фінансового ринку та ринку фінансових послуг в Україні.
- •14. Комерційні банки: їх види та операції.
- •15. Небанківські кредитні інститути.
- •16. Агентські послуги на фінансовому ринку.
- •17. Лізингові і факторингові послуги.
- •18. Інститути спільного інвестування та їх діяльність на фінансовому ринку.
- •19. Андерайтинг і приватне розміщення цінних паперів.
- •20. Безготівкові розрахунки платіжними картками.
- •21. Визначення і види процентних ставок.
- •22. Безризикова ставка, ставка рефінансування, облікова ставка нбу.
- •23. Ставка libor та сфера її застосування.
- •24. Співвідношення ризику і доходу
- •25. Основні види ризиків на фінансовому ринку.
- •26. Основи функціонування ринку облігацій та його інфраструктура.
- •27. Біржові операції з облігаціями.
- •28. Основи функціонування ринку акцій та його інфраструктура.
- •29. Фондові ринки і фондові біржі світу
- •30. Фондовий ринок України та його інфраструктура.
- •31. Фондові індекси та особливості їх застосування.
- •32. Визначення і суть строкових угод.
- •33. Ф’ючерсні угоди. Визначення і види ф’ючерсів. Механізм укладення ф’ючерсних угод
- •34. Основні принципи ціноутворення у форвардних та ф’ючерсних контрактах
- •35. Хеджування за допомогою ф'ючерсів
- •36. Визначення та види опціонів. Дохідність опціонів
- •37. Угоди "кеп", "флор", "колар" та варанти
- •38. Суть і види свопів.
- •39. Організація та особливості функціонування депозитного ринку
- •40. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків
- •41. Операції з інструментами грошового ринку.
- •42. Державні фінансові інститути на грошовому ринку.
- •44. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками.
- •45. Управління кредитним ризиком у банках.
- •46. Оцінювання кредитоспроможності підприємства.
- •47. Поняття валюти і валютного курсу.
- •48.Види операцій з валютою.
- •49. Функціонування валютного ринку в Україні.
- •51 Здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку.
- •52. Валютний дилінг у банках.
- •53. Переміщення валюти через митний кордон України.
- •54. Правила переказу іноземної валюти за межі України.
- •55. Використання готівкової валюти на території України.
- •57. Місце фондової біржі на ринку цінних паперів.
- •58. Біржові операції з цінними паперами.
- •59. Макроекономічні індикатори фінансового ринку.
- •60. Основні положення технічного аналізу.
- •Сутність і значення фінансового ринку.
- •Суб’єкти фінансового ринку. Держава як суб’єкт фінансового ринку.
49. Функціонування валютного ринку в Україні.
Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до чинного законодавства. До валютних операцій належать: - операції з використанням валютних цінностей у мінімальному обігу як засобів платежу; - операції, пов’язані з переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей. Валютними цінностями на території України вважаються: валюта України, платіжні документи й інші папери, іноземна валюта, платіжні документи й інші папери виражені в іноземній валюті, монетарні метали, метали платинових груп. Валютний ринок не може бути статичним – це суперечить його природі. На ньому постійно коливаються курси залежно від ситуації. Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема і валютна. В Україні ці процеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення. Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва. Крім зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні: - забезпечення стабільності гривні відносно провідних валют світу; - залучення іноземної валюти в країну і використання її як засобу стабілізації національної економіки; - створення державного валютного фонду й ринку валюти. На жаль, валютні проблеми вирішуються в Україні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі. Слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку. Зроблені лише перші кроки до організації системи купівлі валюти Національним і комерційними банками, торгівлі валютою за участю держави та її структур, функціонування української валютної біржі. Розбалансованість механізму валютних операцій не дає змоги звести валютний та платіжний баланси України. Таким чином, нинішня неефективна валютна політика є фактором, що дестабілізує економіку, й одним із могутніх джерел інфляції. Найскладнішим і неоднозначним за своїми економічними наслідками елементом проведеної грошової реформи в Україні є введення валютної конвертованості. Конвертованість - це один з дійових заходів стабілізації національної грошової системи, посилення її впливу на розвиток ринкових відносин, забезпечення ефективної структурної перебудови економіки, її конкурентоздатності та прискорення інтеграції у світове господарство.Нині для валютних операцій використовуються обмінні курси іноземних валют, виражені у валюті України. Вони встановлюються Національним банком на основі результатів торгів на міжбанківському валютному ринку України.
50.Валютне регулювання і валютний контроль.
Валютне регулювання – це сукупність нормативних документів, установлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністративному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну та за її межі, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці,достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.
Отже, валютне регулювання являє собою систему регламентаційних заходів держави у сфері міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.
Метою валютного регулювання є є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на ваплютний курс і на валютно-обмінні операції.
Валютне регулювання спрямоване, насамперед, на організацію міжнародних розрахунків, вихначення порядку здійснення операційи з іноземною валютою та іншими валютними цінностями і є, отже, формою державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни. Наявність валютного регулювання і контролю з боку держави – об”єктивна економічна необхідність і практика всіх розвинених країн.
Основні завдання валютного регулювання та контролю організація системи курсоутворення, захист і забезпечення необхідного ступеня конвертованості національних грошей;регулювання платіжної функції іноземної валюти, регламентація поточних операцій платіжного балансу; організація внутрішнього валютного ринку; регламентація та регулювання банківської діялбності з валютними цінностями; захист іноземних інвестицій, регулювання процесів утворення та руху капіталу; встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей; забезпечення стабільних джерел надходження інвалюти на національний валютний ринок.
Суб”єктами валютного регулювання і контролю виступають усі без винятку учасники валютних операцій:центраьний банк; уряд країни; уповноважені банки; юридичні особи– резиденти і нерезиденти; фізичні особи – резиденти і нерезиденти.
Об”єктом валютного регулювання і контролю в Україні є операції резидентів і нерезидентів, фізичних і юридичних осіб, що пов”язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти за кордон, отримання валютних коштів за товари і послуги, а також зобов”язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна
резидентів, які перебувають за межами України.
Валютний контроль – це забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Головним органом валютного контролю в Україні НБУ. Він здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, віднесених до їхньої компетенції.
Основними контрольними функціями НБУ у сфері валютних відносин є:
встановлення та контроль за курсом національної грошової одиниці на
міжбанківському валютному ринку;
контроль за експортно-імпортними операціями;
контроль за порядком відкриття і ведення валютних рахунків;
контроль за обмінними операціями з готівковою валютою;
контроль за іноземними інвестиціями і міжнародними кредитами та ін.