
- •Сутність і значення фінансового ринку.
- •Суб’єкти фінансового ринку. Держава як суб’єкт фінансового ринку.
- •Фінансові активи та їх види. Властивості фінансових активів.
- •Фінансові інструменти та їх види.
- •Основні напрямки розвитку фінансового ринку
- •Необхідність фінансового регулювання фінансового ринку.
- •Національний банк як орган державного регулювання фінансового ринку.
- •Методи регулювання банківської діяльності.
- •Державна політика на валютному ринку.
- •Державні органи регулювання діяльності учасників фондового ринку і ринку фінансових послуг.
- •Саморегулівні організації на фінансовому ринку.
- •12. Поняття і класифікація фінансового посередництва.
- •13. Банківська система як основа розвитку фінансового ринку та ринку фінансових послуг в Україні.
- •14. Комерційні банки: їх види та операції.
- •15. Небанківські кредитні інститути.
- •16. Агентські послуги на фінансовому ринку.
- •17. Лізингові і факторингові послуги.
- •18. Інститути спільного інвестування та їх діяльність на фінансовому ринку.
- •19. Андерайтинг і приватне розміщення цінних паперів.
- •20. Безготівкові розрахунки платіжними картками.
- •21. Визначення і види процентних ставок.
- •22. Безризикова ставка, ставка рефінансування, облікова ставка нбу.
- •23. Ставка libor та сфера її застосування.
- •24. Співвідношення ризику і доходу
- •25. Основні види ризиків на фінансовому ринку.
- •26. Основи функціонування ринку облігацій та його інфраструктура.
- •27. Біржові операції з облігаціями.
- •28. Основи функціонування ринку акцій та його інфраструктура.
- •29. Фондові ринки і фондові біржі світу
- •30. Фондовий ринок України та його інфраструктура.
- •31. Фондові індекси та особливості їх застосування.
- •32. Визначення і суть строкових угод.
- •33. Ф’ючерсні угоди. Визначення і види ф’ючерсів. Механізм укладення ф’ючерсних угод
- •34. Основні принципи ціноутворення у форвардних та ф’ючерсних контрактах
- •35. Хеджування за допомогою ф'ючерсів
- •36. Визначення та види опціонів. Дохідність опціонів
- •37. Угоди "кеп", "флор", "колар" та варанти
- •38. Суть і види свопів.
- •39. Організація та особливості функціонування депозитного ринку
- •40. Послуги для здійснення грошових платежів та розрахунків
- •41. Операції з інструментами грошового ринку.
- •42. Державні фінансові інститути на грошовому ринку.
- •44. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками.
- •45. Управління кредитним ризиком у банках.
- •46. Оцінювання кредитоспроможності підприємства.
- •47. Поняття валюти і валютного курсу.
- •48.Види операцій з валютою.
- •49. Функціонування валютного ринку в Україні.
- •51 Здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку.
- •52. Валютний дилінг у банках.
- •53. Переміщення валюти через митний кордон України.
- •54. Правила переказу іноземної валюти за межі України.
- •55. Використання готівкової валюти на території України.
- •57. Місце фондової біржі на ринку цінних паперів.
- •58. Біржові операції з цінними паперами.
- •59. Макроекономічні індикатори фінансового ринку.
- •60. Основні положення технічного аналізу.
- •Сутність і значення фінансового ринку.
- •Суб’єкти фінансового ринку. Держава як суб’єкт фінансового ринку.
20. Безготівкові розрахунки платіжними картками.
Перші платіжні картки почали використовувати в 40-х роках XX ст. у США. В Україні ринок платіжних карток почав розвиватись лише з 1996 p., коли провідні вітчизняні банки вступили до міжнародних платіжних систем Visa International та Europay International.
З допомогою банківської платіжної картки та відповідно відкритого карткового рахунка власник картки може здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. При проведенні операцій за допомогою платіжної картки на картковому рахунку (картрахунку), відкритому в уповноваженому банку, відбувається відповідний рух коштів. Ідентифікування власника картки, що унеможливлює використання картки іншою особою, забезпечується нанесенням на картку номера, терміну дії картки, реквізитів власника тощо.
Можливість користування банківською платіжною карткою забезпечується відповідною платіжною системою, до складу якої входять банк-емітент, банк-еквайєр, процесинговий центр, клієнти платіжної системи, пункти прийому карток. Банк-еквайєр здійспює весь спектр операцій з картками: перерахування на розрахункові рахунки клієнтів коштів за товари та послуги, приймання, сортування та розсилання квитанцій, поширення переліку карток, операції з якими призупинені на даний момент тощо. Банк-емітент обслуговує картрахунки клієнтів, видає платіжні картки, а також провадить розрахунки через банк-еквайєр з суб'єктами ринку, які здійснюють продаж або надання послуг з використанням при оплаті банківських платіжних карток. Процесинговий центр тримає базу даних платіжної системи, яка містить дані про членів платіжної системи та держателів платіжних карток. Банки — члени платіжної системи здійснюють взає-морозрахунки через розрахунковий банк даної системи, в якому вони відкривають кореспондентські рахунки.
Залежно від кількості учасників та масштабів діяльності платіжні системи поділяють на локальні та міжбанківські, які, в свою чергу, поділяють на регіональні, національні та міжнародні. До складу міжнародних платіжних систем входять банки різних країн, що використовують єдині стандарти платіжних засобів. Уповноважені банки України мають право вступати до міжнародних платіжних систем як банки-емітенти та/або банки-еквайєри. У локальних системах бан-ком-емітентом та банком-еквайєром виступає один і той самий банк.
Загальну класифікацію банківських платіжних карток подано на рис. 14.1. За схемою розрахунків платіжні картки поділяють на дебет-пі, кредитні та електронні гаманці. Дебетні картки забезпечують власникам доступ до їх депозитних рахунків та списання коштів у межах залишків на цих рахунках, тобто дають змогу розпоряджатися картрахунком у межах залишку коштів на ньому. Доступ до депозитних рахунків здійснюється через пристрої видачі готівки або спеціальні пристрої в торгових точках. Деякі різновиди дебетних карток дають змогу власникам вносити готівкові кошти на депозитний рахунок.
21. Визначення і види процентних ставок.
Процентна ставка є доходом інвестора від вкладення коштів на визначені цілі і визначений період часу в майбутньому. Процентна ставка це ціна, яку сплачують інвестору за залучені грошові кошти, для інвестора вона відображає дохідність його інвестицій, а для позичальника витрати, які він має попести у зв'язку із залученням коштів, вільш кошти можуть вкладатись інвестором у підприємницьку діяльність або в купівлю цінних паперів. Розрізняють номінальну та реальну процентні ставки.
Реальна процентна ставка відображає очікувані темпи зростання економіки за визначений період часу і реальний дохід інвестора на вкладені кошти. (Для країн з розвиненою ринковою економікою реальні темпи зростання становлять 2,5—4% за винятком нетривалих періодів стрімкого економічного зростання.)
Номінальна процентна ставка відображає в грошовому вираженні дохід, отриманий з однієї грошової одиниці капіталовкладень. Вона перебуває під впливом попиту та пропозиції і виражає абсолютну плату за використання коштів. Реальна процентна ставка дорівнює номінальній процентній ставці за вирахуванням темпів інфляції. Якщо, наприклад, інвестор вклав кошти під 10% річних, а рівень інфляції за рік становить 4,5%, то реальна дохідність інвестицій за цей рік становитиме 10 - 4,5 = 5,5% при номінальній дохідності 10%.
Облікова ставка Національного банку України — ціна за рефінансування комерційних банків, яке здійснюється шляхом купівлі векселів Національним банком України до настання строку платежу за ними, й утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.
Облікова ставка Національного банку — один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів на відповідний період і є основною процентною ставкою, яка залежить від процесів, що відбуваються в макроекономічній, бюджетній сферах та на грошово-кредитному ринку.
Ста́вки рефінансува́ння Націона́льного ба́нку — виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком з метою впливу на грошовий оборот та кредитування.
Ло́ндонська міжба́нківська ста́вка пропози́ції (англ. London Interbank Offered Rate, LIBOR) — середньозважена Відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються банками один одному, на різний час у різній валюті на лондонському міжбанківському ринку (від доби до року).
Київська міжба́нківська ста́вка пропози́ції (англ. Kyiv Interbank Offered Rate, KIBOR) — середньозважена Відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що надаються банками, на різний час у двох валютах на українському міжбанківському ринку.
На відміну від лондонського LIBOR'а і аналогічно російського MIBOR'а український KIBOR не є реальним ринковим показником міжбанківського кредитування (тобто безпосередньо за ставкою KIBOR угоди не укладаються) і тим більше не впливає на визначення процентної ставки за кредитами, що видаються підприємствам. І хоча, за словами фінансистів, є випадки видачі кредитів підприємствам під KIBOR+N%, фактів укладення таких угод дуже мало.