Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
теория готово.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
104.19 Кб
Скачать

3. Банківські операції в системі відтворення та їх економічна суть

В залежності від економічного змісту всі операції комерційних банків поділяють на:

— пасивні операції. Вони забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому для забезпечення своєї діяльності та ліквідності, отримання доходу за рахунок проведення активних операцій. До них відносять: залучення коштів на банківські рахунки (поточні, депозитні), недепозитне залучення коштів (одержання кредитів на міжбанківському ринку, випуск банківських векселів, облігацій та інших зобов'язань);

— активні операції. Це розміщення банками власних і залучених коштів із метою отримання прибутку і забезпечення своєї ліквідності. Вони тісно пов'язані з пасивними операціями. До них належать: операції по видачі кредитів, операції з цінними паперами, формування касових залишків і резервів, формування інших активів;

— банківські послуги. Банківський портфель ділиться на 2 групи: короткострокові цінні папери (для забезпечення ліквідності) та середньо- і довгострокові цінні папери (сприяють підвищенню якості балансу комерційних банків) — їх називають інвестиційними операціями.

Згідно з чинним законодавством комерційні банки в Україні можуть поєднувати банківські, інвестиційні та страхові операції. У світовій банківській практиці найпоширенішими методами кредитування є кредитна лінія, автоматично поновлюваний (револьверний) кредит, контокорент, овердрафт. Взаємопроникнення банківського та промислового капіталу покращує потік інформації, посилює конкурентоспроможність фінансово-кредитних установ та виробничого сектору. Володіючи акціями підприємства, банки отримують доступ до депозитів, а також мають вплив на підприємство у поверненні кредитів. У системі відтворення економіки України банківським інвестиціям належить важлива роль відновлення і збільшення економічного потенціалу, а відповідно і забезпечення високих темпів економічного зростання . Саме довготермінові банківські кредити в економіку України є необхідною передумовою структурної перебудови виробництва, його розширення та оновлення виробничих фондів, але банки в довготривалі проекти вкладають свої ресурси дуже обережно, віддаючи перевагу проектам, здатним приносити великі прибутки в найкоротші терміни.

4. Економічні нормативи в банківській діяльності

Економічні нормативи діяльності банків – показники, встановлені Національним банком України з метою регулювання банківської діяльності на основі безвиїзного нагляду для здійснення моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому. Національний банк України встановлює наступні економічні нормативи, що є обов’язковими до виконання всіма банками:

1. нормативи капіталу:

- мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), (120 млн грн)

- адекватність регулятивного капіталу/ платоспроможність (Н2), (не менше 10%)

- співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3); (не менше 9%)

2. нормативи ліквідності:

- миттєва (Н4),(не менше 20%)

- поточна (Н5), (не менше 40%)

- короткострокова ліквідність (Н6) (не менше 60%);

3. нормативи кредитного ризику:

- максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7), (не більше 25%)

- великі кредитні ризики (Н8), (не більше 800%)

- максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), (не більше 5%)

- максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)(не більше 30%);

4. нормативи інвестування:

- інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), (не більше 15%)

- загальна сума інвестування (Н12) (не більше 60%); Н13<=20%

При цьому, базою для розрахунку Н2, Н3, Н7, Н8, Н11, Н12 є регулятивний капітал, а Н9 та Н10 – статутний капітал.

Необхідно зазначити, що для спеціалізованих банків НБУ встановлює окремі вимоги. Всі вище згадані значення нормативів діють для універсальних банків і тільки частково для спеціалізованих. Банк набуває статусу спеціалізованого банку, якщо більше 50 % його активів є активами одного типу, пов’язаного з іпотечною, інвестиційною або кліринговою діяльністю, а також статусу ощадного банку, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб. У зв’язку з концентрацією ризиків для спеціалізованих банків установлюються підвищені значення нормативів Н2-Н4, Н7-Н10 та Н12 для забезпечення більш високого ризику, порівняно з універсальними банками.