27. Визначення вартості цінних паперів

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що зазначені в цих документах, іншим особам.

Основним фактором, що впливає на коливання цін на визначені цінні папери, є фактор попиту-пропозиції. Даний фактор є одним з найбільш важливих законів функціонування ринкового механізму. Ціна на визначений товар, роботу, послугу, цінний папір у кожен даний момент часу на даній території залежить від співвідношення між попитом та пропозицією на даний товар, роботу, послугу, цінний папір. Причому, у випадку, коли попит перевищує пропозицію, ціна має тенденцію збільшуватися; коли пропозиція перевищує попит, ціна має тенденцію зменшуватися. Вартісні і цінові фактори цінних паперів взаємодіють один з одним і впливають на ціни на конкретні цінні папери. У кожен даний момент міра впливу визначеного фактора чи групи факторів може бути більшою чи меншою. У ряді випадків на реальну ціну конкретного цінного папера більший вплив роблять вартісні фактори, а попит-пропозиція не впливає активно; в інших - навпаки. У будь-якому випадку варто визнати, що реальна ціна конкретного цінного папера являє собою результат взаємодії безлічі факторів, що складаються на визначений момент.

Вартість активів, таких, як звичайні акції або облігації, залежить від трьох основних чинників: грошового потоку від активів, темпів приросту грошового потоку, ризику або непевності грошового потоку. Збільшення грошового потоку звичайно підвищує ціну цінних паперів. І навпаки, ціна падає, якщо грошовий потік стає непевний. Ця взаємозалежність є основна для оцінки активів. Відповідно, необхідно домагатись якомога більшого грошового потоку, водночас контролюючи ризик.

Для визначення поточної ціни активів слід дисконтувати майбутні грошові потоки до теперішньої вартості за відповідною ставкою, що враховує всі аспекти ризику. Отже, ціна акції така ж, як теперішня вартість її майбутніх грошових потоків.

28. Структура ресурсів комерційного банку

Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заклад нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов'язань (іпотечних облігацій).

Існує наступна класифiкацiя банкiвсъких ресурсiв:

1. Власні кошти (капітал): статутний капітал; фонди та загальні резерви; нерозподілений прибуток.

2. Залучені кошти: рахунки і депозити інших банків; депозити і вклади фізичних осіб; депозити юридичних осіб; залишки на поточних рахунках фізичних та юридичних осіб; кошти в розрахунках; цінні папери власного обігу (ощадні сертифікати, векселі).

3. Позичені кошти: міжбанківські кредити; емісія боргових зобов’язань (облігацій).

Ресурси комерційного банку:

1. Власні кошти банку: статусний капітал банку, резервний та інші фонди банку, резерви на покриття різноманітних ризиків, нерозподілений прибуток.

2. Залучені кошти банку: кошти на поточних та інших рахунках банківських клієнтів; кошти підприємств та організацій, залучені у формі депозитів; кошти населення, залучені у формі вкладів; кошти, отримані від інших банків та кредиторів.

Власний капітал (кошти) банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками банку), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку.

Джерелами формування капіталу банку можуть бути:

1. Статутний капітал банку, який, у свою чергу, формується з акціонерного або приватного капіталу під час організації нового банку шляхом акумулювання внесків засновників чи випуску і реалізації акцій.

2. Резервний фонд комерційного банку. Це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, покриття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивідендів по привілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку.

3. Спеціальні фонди (фонд основних коштів, фонд переоцінки основних засобів та інші), які призначені для виробничого та соціального розвитку банку.

4. Нерозподілений прибуток - джерело внутрішнього походження. За своїм змістом він є резервом банку, який залишається після розподілу чистого прибутку на сплату податку, формування резерву та виплату дивідендів власникам і призначається на капіталізацію, тобто на розширення банківського бізнесу.