1. Етапи створення системи комерційних банків та їх організаційна структура

Перший етап ( 1988—1990)в історії створення українських комерційних банків був пов'язаний зі спробою державного (директивного) реформування банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебудову економіки, проголошеного радянським урядом. На цьому етапі українські комерційні банки реєструвались у Москві.

Другий етап(1991 — І півріччя 1992) — перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому в більшості комерційних банків відбулись істотні зміни у складі їх учасників. Державні комерційні банки (Промінвестбанк, АПБ "Україна", Укрсоцбанк) були акціоновані клієнтами та персоналом банків. Цей етап характеризувався прийняттям Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Третій етап (II півріччя 1992 — 1993)в історії розвитку банківської системи України вважається періодом створення банків "нової хвилі", коли більшість із них створювались як "кишенькові" банки підприємств або приватних осіб і мали змогу розвиватися порівняно безперешкодно. Вони залучали значний приватний капітал, капітал спільних та малих підприємств, акціонерних товариств, а також кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів. Протягом 1993 р. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих кишенькових, комерційних банків такого типу.

Четвертий етап(1994—1996) характеризується початком проведення радикальної економічної реформи на основі застосування монетарних методів управління економікою. Протягом 1994—1996 pp. Національний банк України (НБУ) встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. Завдяки ефективним діям НБУ уряду в цей період удалося призупинити інфляцію, невиправдано високе зростання цін та падіння виробництва. Факт фінансової стабілізації в економіці України у другій половині 1996 р. визнаний експертами в усьому світі. Але внаслідок фінансово-економічної кризи 1998 року комерційні банки втратили найбільш привабливі сегменти ринку: ринок державних облігацій та валютний ринок.

(1997—1998)Розглянуті вище та інші чинники разом із жорсткими регулятивними обмеженнями, що були накладені Національним банком України на діяльність комерційних банків, визначили основним завданням п'ятого етапу не інтенсифікацію розвитку банківських установ та максимізацію дохідності їх діяльності, а забезпечення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності банківської системи загалом.

Шостий етап 1999 — донині Розвиток банківської системи в умовах реструктуризації економіки, падіння дохідності банківських операцій, укрупнення та консолідації капіталу банків.

Організаційна структура банку зумовлена, насамперед, його функціями. Організаційна структура банку схожа з іншими підприємницькими структурами і регламентується Законами України «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність» і т. д. Дія банків, як й інших господарських товариств, ґрунтується на корпоративно-нормативних актах, до яких належать установчий договір і статут. В Україні банки діють як акціонерні товариства (АТ) та товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Організаційну структуру комерційного банку визначають дві головні риси: -    структура управління банку; -    структура його функціональних підрозділів і служб. Найвищим органом управління банку є збори його акціонерів (учасників), які скликаються щороку (не пізніше ніж через місяць після складання балансу за звітний рік) і вирішують стратегічні завдання діяльності банку: •    ухвалюють рішення про заснування, реорганізацію чи припинення діяльності банку; •    затверджують акти й документи ділової політики банку; •    затверджують статут банку; •    розглядають і затверджують звіт про роботу банку; •    розглядають і затверджують результати діяльності банку й ухвалюють рішення щодо використання прибутку чи покриття збитків; •    ухвалюють рішення щодо формування фондів банку; •    обирають членів виконавчих і контрольних органів, а також голову правління (директора) банку. Найвищий орган банку реалізує свої завдання й функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Для загального керівництва роботою банку, а також для здійснення нагляду й контролю за роботою правління та ревізійного комітету банку збори акціонерів обирають спостережну раду банку (звичайно терміном на п'ять років). Члени ради не можуть бути одночасно членами правління чи ревізійного комітету банку.