7. Исторические типы мировоззрения и их характеристика.

Миров - необходимая составляющая человеческого сознания и познания Это не просто один из его элементов в ряду многих других, а их сложное взаимодействие Разнородные «блоки» знании, убеждении, мыслей, чувств, настроений, стремлений, надежд, соединяясь в мир И, предстают как более или менее целостное понимание людьми мира и самих себя В состав мир. Входят и играют в нем важную роль обобщенные знания - повседневные или жизненно практические, профессиональные, научные.

Итак, мир - это совокупность взглядов, оценок, принципов, определяющих самое общее видение, понимание мира, места в нем человека и вместе с тем жизненные позиции, программы поведения, действий людей. В мир. В обобщенном виде представлены познавательная, ценностная и поведенческая подсистемы в их взаимосвязи. Мифология - форма общ-ого сознания, способ понимания мира, характерный для ранних стадий общ-ого развития Мифы существовали у всех народов мира В дух. Жизни первобытного общ-ва миф Доминировала, выступала как универсальная форма общ-ого сознания Миф - наиболее ранняя форма ранней культуры человечества - объединял в себе зачатки знаний, религиозных верований, полит взглядов, ранних видов искусства. Религия - такая форма мировоззрения, в которой усвоение мира осущ. через его удвоение на посюсторонний - «земной», естественный и потусторонний - «небесный», сверхъестественный Специфика религии - в особом хар-ре его «второго» мира и его смысловой роли. Основу религиозного мировоз. составляет вера в существование той или иной раз­новидности сверхъестественных сил и в их главенствующую роль в мироздании и жизни людей. Религия - соц. организованная вера человеческих сообществ, форма их поклонения «высшим силам», а тем самым воплощенным в них почитаемым данным общ-ом ценностям

Философия - буквально означает «любовь к мудрости» В отличие от мифологического и религиозного миросозерцания, философская мысль представляла собой принципиально иной тип миропонимания, прочным фундаментом для которого стали позиции разума, интеллекта. Реальные наблюдения, логический анализ, обобщения, выводы, док-ва начали вытеснять фантастический вымысел, сюжеты, образы и самый дух мифологического мышления, предоставляя их сфере художественного творчества.

8. Генезис філософського знання

Походження філософії залишається багато в чому загадковим: не маючи змоги вивести філософію з її емпіричних передумов, учені схиляються до думки, що у своєму походженні вона «звалилася з неба». Перейти від метафоричного пояснення виникнення філософії до логічного перешкоджає унікальність і складність цієї події, а, тим часом, від розв'язання цієї проблеми залежить істинність наших суджень про філософію як таку. Тому для сучасної науки питання про генезис філософії теоретично не менш актуальне, ніж питання про сутність її. Історично філософія зароджується в результаті збігу декількох сприятливих умов і передумов.

Насамперед слід визначити психологічні передумови виникнення філософії Вже стародавні мислителі замислювались над тим, що ж відбувається із свідомістю, коли вона із передфілософського стану трансформується у філософський, і відобразили якісну особливість цього переходу словом «здивування»: філософія, з цієї точки зору, виникає як продукт не розуміючої думки

«Здивування,— писав Платон,— і є початком філософи» . У такому ж дусі висловлювався й Арістотель: «В усі часи «здивування» спонукає людей філософствувати»². Здивування можна уподібнити відкриттю.

Дивуючись, свідомість переживає стан, аналогічний пробу дженню: вона дивиться на свої попередні породження наче збоку, піддає їх аналізові, оцінці, перевірці, отже, і вагається щодо них. Сумнів і є психологічним коренем будь-якої філософії.

Спосіб поведінки думки в момент виникнення філософії на зивають рефлексією, тобто зусиллям, з яким свідомість спрямовує погляд на себе, відбивається у собі У рефлексії і закладено специфіку філософської раціональності Взята як осмислена й методично застосовувана процедура рефлексія є самосвідомістю — найпродуктивнішою і заповідною характеристикою філософії. Самосвідомість рухає й управляє будь-яким філософське теоретичним висловлюванням 3 неї ж філософія починається історично.

Перший крок її — бачення то го, що речі не є такими, якими їх звикли сприймати, оцінювати, що наші знання про світ залежать від того, наскільки ми осягнули власну сутність

Крім психологічних, існують духовні витоки філософського знання. Серед них два основних — емпіричне знання і міфологія

Відповідно до цього в науці конкурують дві моделі походження філософії: «гносеогенна», що виводить філософію з доісторичного пізнавального досвіду, і «міфогенна», яка виводить її з традиційної міфології Обидві ці концепції грунтуються на переконливих припущеннях і доповнюють одна одну.

Генезисний зв'язок Міфа і Логоса здавався б неправдоподібним, якби між ними не лежали перехідні ідейні утворення, відмінні як від міфології, так і від філософії, і водночас споріднені з ними. Такими є, наприклад, учення про походження богів у грецьких міфотворців .

Однак і духовні передумови не забезпечують походження філософії, якщо цю подію не супроводжують соціогенні причини.

У еволюції філософії маємо справу не з «чистим» мисленням, а з конкретними історичними індивідами, які займаються теоретичною діяльністю. Теоретичне знання виявляється не раніше ніж розумова праця відокремлюється від фізичної. Професіоналізація філософської діяльності розпочинається із руйнування соціально-економічної структури родового ладу і виникнення держави, яка надає індивідові мінімум господарської і громадянської свобод як необхідних умов для його духовного, в тому числі теоретичного, самовизначення.

Становлення фїлософії, її предметне і методологічне самовизначення відбувалися лише в Індії, Китаї і Греції (у період, який визначається як «осьовий час» з епіцентром у середині І тисячоліття до н. е.).