2.2 Аналіз пасивних операцій комерційного банку.

Загальний аналіз пасивів комерційного банку ґрунтується на застосуванні методик горизонтального, вертикального, порівняльного та коефіцієнтного аналізу.

Горизонтальний або трендовий аналіз дає можливість досліджувати динаміку капіталу і зобов'язань в цілому і по окремих видах. В процесі використання цього виду аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих показників за ряд періодів і визначаються загальні тенденції їх зміни (або тренда).

Вертикальний (або структурний) аналіз ґрунтується на структурному дослідженні окремих показників пасивів. В процесі такого аналізу визначається питома вага окремих структурних складових капіталу і зобов'язань. Вертикальний аналіз відображає структуру джерел фінансових ресурсів, горизонтальний аналіз дозволяє переходити від абсолютних змін показників до відносних темпів росту (приросту) показників в аналітичному періоді.

Горизонтальний та вертикальний аналіз, при загальному вивченні зобов'язань і капіталу, зазвичай, здійснюється одночасно.

Динаміка, склад і структура пасивів комерційного банку ПриватБанк та їх оцінка за період, що аналізується, досліджується за допомогою табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка, склад і структура пасивів комерційного банку «ПриватБанк»

Показник	Станом на 01.01.2011		Станом на 01.01.2012			Відхилення
	тис. грн.	у %		тис. грн.	у %		тис.грн.	%	Темп зростання
Зобов'язання	9348284	94		8886599	90,3		-461685	-3,7	-4,9
Капітал	589411	6		955935	9,7		366524	3,7	62,5
Всього пасивів	9937695	100		9842534	100		-95161	-	- 1

Дані таблиці свідчать, що загальне зменшення фінансових ресурсів на 95161 тис. грн. або на 1 % є наслідком збільшення капіталу на 366524 тис. грн. або на 62,2 % при одночасному зменшенні зобов'язань на 461685 тис. грн., що складає 4,9 %.

Це дозволяє зробити висновок, що комерційний банк „ПриватБанк” проводить обережну фінансову політику і намагається закріпити свою фінансову незалежність та надійність.

Фінансовий стан комерційного банку в значній мірі залежить від джерел надходження і напрямків використання фінансових ресурсів.

Джерела коштів формуються за рахунок зниження активів, росту заборгованості і реінвестування прибутку. Зростання обсягу використання коштів за напрямками їх розміщення є наслідком збільшення активів банку і скорочення розміру його заборгованості.

У процесі аналізу формування джерел коштів і напрямів їх використання доцільно використовувати табл. 2.5.

Таблиця 2.5

Формування джерел коштів та напрямків їх використання (2012 рік)

Показники	Джерела коштів			Напрямки використання
	тис грн.	%		тис грн.	%
Актив
1 Високоліквідні активи	-	-		28590	19,8
2 Цінні папери	33413	23,2		-	-
3 Кредити надані клієнтам		-		2820,3	19,6
4 Нематеріальні активи	538	04		-
5 Основні засоби	-			3707,9	25,7
6 Інші активи				1532,6	106
Пасив
1 Зобов'язання				35007		243
2 Капітал	110254		764
Підсумок	14420,5		100,0	14420,5		100,0

Дані табл. 2.5 свідчать, що у дослідженому періоді формування джерел здійснювалось в основному за рахунок збільшення капіталу та зниження цінних паперів і нематеріальних активів. Разом приріст джерел склав 14420,5 тис. грн, який був використаний на приріст високоліквідних активів (19,8 %), кредитного портфеля (19,6 %), розвиток установи банку (25,7 %), інших активів (10,6 %) та на зменшення зобов'язань (24,3 %).

Пріоритетним напрямком формування джерел у період, що аналізується, є ріст капіталу, частка якого становить 76,4 %. Така ситуація є характерною для банків, які не проявляють достатньо високої ділової активності на фінансовому ринку Це не сприяє зростанню мультиплікаційного ефекту капіталу. Слід відмітити і те, що лише біля 20,0% сформованих джерел коштів спрямовано у доходні активи банку.

Для більш повної оцінки пасивів банку їх вивчають за окремими групами, видами та статтями.

Аналіз власного капіталу комерційного банку представляє собою складну, комплексну задачу, при розв'язанні якої слід враховувати не лише загальний фінансовий стан банку та його діяльність, але й проаналізувати кон'юнктуру ринку банківських операцій і послуг, економічний стан учасників (акціонерів) банку та його клієнтів.

Для аналізу змін, які відбулися у власному капіталі комерційного банку ”ПриватБанк” протягом звітного періоду, слід використовувати наступну методику (Додаток А).

Дані додатку А свідчать, що власний капітал комерційного банку за звітний період збільшився на 980 тис. грн., або на 4,2 %. Зміни відбулися за рахунок розподілу прибутку попереднього звітного періоду у загальні резерви та резервний фонд (відповідно 1545 тис.грн. та 85 тис.грн.). У звітному періоді банк одержав чистого прибутку в розмірі 900 тис. грн., а також здійснив переоцінку основних засобів на суму 80 тис. грн. Відсутність дивідендних виплат свідчить про те, що отриманий чистий прибуток банк направив на створення резервів, яких на початок звітного періоду у нього не було. Це може негативно вплинути на курс акцій банку, як вже емітованих, так і нових емісій.

Статутний капітал представляє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) комерційного банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників та кредиторів банку. Аналіз статутного капіталу комерційного банку слід здійснювати в розрізі наступних напрямків: формування статутного капіталу при створенні банку; порядок збільшення розміру статутного капіталу; порядок зменшення розміру статутного капіталу.

Оцінку формування статутного капіталу комерційного банку „ПриватБанк” можна здійснити за наступною схемою (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Формування статутного капіталу (2011-2012 рр.)

Найменування показника	1.01	1.04	1.07	1.10	1.01
Мінімальний розмір статутного капіталу, тис грн.		5000	5000	5000	5000
Зареєстрований статутний капітал: в сумі, тис. грн.		15000	15000	15000	15000
кількість акти, тис. штук:
простих		15000	15000	15000	15000
привілейованих
Несплачений зареєстрований статутний капітал, тис. грн.		7500	7500	7500
Фактично сплачений зареєстрований статутний капітал:
в сумі, тис. грн.		7500	7500	7500	15000
кількість акцій, тис. штук:
простих		7500	7500	7500	15000
привілейованих

Дані табл. 2.8 свідчать, що створюваний комерційний банк початково розмістив 50% акцій, причому реалізував їх вище номінальної вартості, одержавши емісійний доход в розмірі 750 тис. грн. В подальшому акції комерційного банку були продані за номіналом, причому повна вартість акцій була сплачена акціонерами раніше встановленого законодавством строку. Мінімально встановлений розмір статутного капіталу для комерційних банків створюваний банк перевищив у три рази.

Збільшення статутного капіталу акціонерного комерційного банку „ПриватБанк” здійснюється шляхом випуску нових акцій, збільшення номінальної вартості акцій або обміну облігацій на акції, переведення субординованого боргу до розряду статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного банку не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління, якщо таке передбачено статутом.

Резервний капітал формується в порядку, встановленому загальними зборами учасників, засновників (акціонерів). Однак розмір резервного капіталу та щорічних відрахувань до нього не можуть бути меншими, ніж це встановлено законодавче. Так мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25 % статутного капіталу, а розмір відрахувань - меншим 5 % чистого прибутку.

Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У випадку використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються. Зауважимо, що використання коштів резервного капіталу повинно бути цільовим, тобто відповідати його призначенню, а також оформлене відповідним чином, зокрема, рішенням правління комерційного банку (табл. 2.7) [16].

Таблиця 2.7

Аналіз резервного капіталу комерційного банку

Найменування показника	1.01	1.04	1.07	1.10	1.01
Статутний капітал, тис. грн.	400000	400000	400000	400000	400000
Чистий прибуток, тис. грн.	12000	12000	6500	7000	7200
Резервний капітал: встановлений мінімум, %	25	25	25	25	25
фактичний розмір: в сумі, тис. грн.	200	260	260	260	260
відсотки	2	2,6	2,6	2,6	2,6
відхилення	23	22,4	22,4	22,4	22,4
Відрахування від чистого прибутку: встановлений мінімум, %	5	5	5	5	5
фактичне відрахування: в сумі, тис. грн.		60
відсотки		5
відхилення		-

З даних табл. 2.7 випливає, що фактичний розмір резервного капіталу перевищує 5% від розміру статутного капіталу, що пов'язано з тим, що банк відноситься до давно створених. Однак у першому кварталі відбувся розподіл чистого прибутку і до резервного капіталу було відраховано 60 тис грн. , або

5 % чистого прибутку. За звітний період інших джерел поповнення резервного капіталу та використання його коштів не відбувалося.

Компонентом власного капіталу є загальні резерви, які створюються для відшкодування можливих непередбачених ризиків. Мова йде про те, що до складу власного капіталу включаються резерви, створені для покриття не виявлених на даний час збитків, але які можуть вільно використовуватися для покриття збитків, що матеріалізуються з часом, у майбутньому. Резерви, створені під виявлене погіршення якості певних видів активів або визнаних зобов'язань, не повинні входити до складу власного капіталу комерційного банку. Загальні резерви формуються за рішенням і в порядку, визначеному вищим органом управління комерційного банку з урахуванням вимог чинного законодавства. Відрахування до таких резервів здійснюється з чистого прибутку комерційного банку.

До складу власного капіталу комерційного банку входять спеціальні фонди та резерви. Згідно чинного законодавства комерційні банки мають право створювати спеціальні фонди, призначені для розширення і розвитку банківської діяльності та її матеріально-технічної забезпеченості, вирішення питань матеріального стимулювання працівників та соціального розвитку колективу банку. Кількість, назва, порядок створення, формування та використання таких фондів встановлюється загальними зборами учасників, засновників (акціонерів) з урахуванням вимог чинного законодавства. Джерелом формування спеціальних фондів виступає чистий прибуток комерційного банку.

Власний капітал комерційного банку включає такий компонент як результати переоцінки окремих активів, зокрема основних засобів. Резерви переоцінки виникають двома способами. По-перше, в деяких країнах банкам дозволяється час від часу зі зміною ринкової вартості здійснювати переоцінку своїх фіксованих активів Такі переоцінки відображаються у балансі комерційного банку як резерв переоцінки. По-друге, нереалізована вартість "прихованих" резервів переоцінки може бути присутньою у балансі в результаті довгострокового володіння деякими активами, відображеними у балансі за історичною вартістю їх придбання.

Здійснюючи аналіз зазначеного елемента власного капіталу слід враховувати діючий порядок переоцінки Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", об'єкт основних засобів переоцінюється, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки, який визначається діленням справедливої вартості об'єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат, крім певних випадків. Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій дооцінці вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням у складі іншого додаткового капіталу. Перевищення ж суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об'єкта основних засобів при черговій уцінці залишкової вартості цього об'єкта основних засобів спрямовується на зменшення іншого додаткового капіталу із включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і вказаним перевищенням до витрат звітного періоду. При вибутті об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Підсумовуючи сказане, можна узагальнені результати аналізу спеціальних фондів та резервів відобразити у таблиці, форма якої наведена нижче (табл. 2.8) [15].

Таблиця 2.8

Аналіз спеціальних фондів та резервів, що входять до власного капіталу банку (2011-2012 рр.)

Найменування показника	1.01	1.04	1.07	1.10	1 01
Сукупний власний капітал, тис. грн.	5100	5200	5300	5900	5900
Чистий прибуток, тис грн.	25				6
Загальні резерви: в сумі, тис. грн.	160	170	170	170	170
у відсотках	3,1	3.3	3,2	2,9	2,9
Результати переоцінки: в сумі, тис. грн.	30	30	30	30	30
у відсотках	0,6	0,6	0,6	0,5	0,5
Спеціальні фонди (в розрізі видів фондів): в сумі, тис. грн.	10	10	10	10	10
у відсотках	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
Відрахування чистого прибутку до спеціальних фондів та резервів в сумі, тис. грн.
у відсотках

Дані табл. 2.8 свідчать, що загальні резерви та спеціальні фонди займають незначну питому вагу у сукупному власному капіталі банку. Те ж саме можна сказати і про результати переоцінки. За звітний період це пояснюється, зокрема, тим, що прибуток банку склав лише 6 тис. грн. Збільшення сукупного власного капіталу пояснюється новою емісією акцій, хоч і в незначному розмірі.

Власний капітал комерційного банку, виходячи з функцій які він виконує, займає важливе місце в системі показників, що характеризують фінансовий стан банку. Одним з показників, що характеризує стан власного капіталу, особливо під час створення комерційного банку, є мінімальний розмір статутного капіталу. Однак прийнято вважати, що у процесі подальшого функціонування банку, його статутний капітал перестає відігравати вирішальне значення як перманентна складова власного банківського капіталу, а відтак його питома вага, за інших рівних умов, в сукупному власному капіталі поступово зменшується. Натомість збільшується питома вага інших елементів власного капіталу комерційного банку.

Стан капіталу комерційного банку характеризується його розміром, структурою (відносними частками окремих його складових) та темпами росту або приросту як капіталу в цілому, так і його складових (табл. 2.13). При здійсненні аналізу стану капіталу треба визначити відповідність його розміру вимогам НБУ.

Як свідчать дані табл. 2.8 у дослідженому періоді загальні зміни в обсязі та структурі капіталу можна оцінити позитивно. Загальний обсяг капіталу збільшився на 366524 тис. грн. або на 62,2 %. Темпи приросту основного капіталу (62,7 %) випереджували темпи приросту додаткового капіталу (59,8 %), що відповідає вимогам НБУ, згідно до яких додатковий капітал не повинен перевищувати суму основного капіталу.

Таблиця 2.9

Динаміка, склад та структура капіталу комерційного банку ПриватБанк

Показник	Станом на 01.01.2011		Станом на 01.01.2012			Відхилення
	тис. грн.	У %		тис. грн.	У %		в тис. грн.	У %	Темп зростання
Капітал - всього	589411	100		955935	100		366524	-	62,2
у тому числі:
Основний	480450	81,5		781843	81,8		301393	0,3	62,7
з нього статутний	400000	67,9		700000	73,2		300000	5,3	75
Додатковий	108960	18,5		174091	18,2		65131	-0,3	59,8

Високі темпи приросту статутного капіталу (75,0 %) обумовлені прагненням банку нарощувати капітальну базу та значно підвищити свою надійність і платоспроможність. Але слід мати на увазі, що значне перевищення суми статутного капіталу, встановленої нормативом, є небажаним та подальше її зростання є недоцільним.

Зростання капіталу досягнуто за рахунок реінвестування прибутку і емісії акцій.

Оцінюючи структуру капіталу та зміни, які в ній відбулися за період, що досліджується, можна визначити її стабільність. Зрушення, що відбулися в обсязі капіталу, позитивно вплинули на структуру капіталу: питома вага основного капіталу зросла на 0,3 пп., на стільки же зменшилася питома вага додаткового капіталу [16].

Загальний обсяг капіталу банку, як і статутний капітал, значно перевищує норматив капіталу, який встановлено НБУ, що обумовлено нестабільною економікою та прагненням банку в цих умовах до максимальної надійності і незалежності.

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ПО УДОСКОНАЛЕННЮ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відно­син, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових пото­ків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провід­не місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом.

Нині у вітчизняній банківській системі, як і в інших сферах національної економіки, відбувається становлення ринкових, насамперед, конкурентних засад. Рівновага на банківському ринку, а, отже, й стабільність банківської системи безпосередньо залежать від стану конкуренції. З огляду на це на нинішньому етапі розвитку ринкових відносин в Україні першочергового значення набуває підвищення конкурентоспроможності банківського сектора.

На основі аналізу активних і пасивних операцій комерційного банку ПриватБанк є можливість виявити декілька проблем, вирішення яких сприятиме підвищенню конкурентоздатності українських банків і створення в країні банківської системи світового рівня (рис. 3.1.).

Рис. 3.1. Класифікація сучасних проблем комерційних банків

Для вирішення гострої проблеми недовіри населення до банків та гарантування його вкладів важливим є підвищення ефективності роботи Фонду гарантування вкладів населення, яка залежить насамперед від того, наскільки швидко він зможе виплатити гроші після настання факту недоступності внесків. Якщо ця можливість буде забезпечуватись лише цінними паперами уряду, терміни отримання готівки для здійснення виплат явно перевищать один місяць і можуть розтягнутись на півроку й більше. А найважливіше у діяльності Фонду є саме забезпечення населення відповідними гарантіями, а не голими деклараціями.

Щодо проблеми низького рівня капіталізації комерційних банків, то вирішити її адміністративним тиском на банки (збільшення мінімального розміру статутного фонду, посилення вимог щодо капіталізації прибутків тощо) неможливо. Вирішити її можливо лише на шляху прискорення ринкової трансформації економіки (наприклад, стимулювання конкуренції, прискорення приватизації, що призведе до пожвавлення банківської діяльності на ринку цінних паперів), зростання її ефективності, оздоровлення державних фінансів і підвищення прибутковості банків.

Безсумнівною є і необхідність впровадження нових банківських послуг та поліпшення якості і збільшення кількості уже існуючих. Зокрема слід розвивати найперспективніші послуги: трастові, послуги зі збереження цінностей, консультаційні та інформаційні послуги зі створенням певної міжбанківської бази даних, гарантійні та посередницькі послуги, факторингові та лізингові операції та ін. При цьому надзвичайно важливо розвивати їх у напрямі Інтернет-банкінгу, необхідність якого викликана науково-технічним прогресом та реаліями сучасного розвитку суспільства [18].

Таким чином, можна дійти до висновку, що для підвищення ефективності діяльності сучасної банківської системи необхідно здійснювати активні реформи, зокрема: вдосконалити корпоративне управління в банках, встановити механізм оперативного списання безнадійної заборгованості, проводити більш гнучку процентну політику, вдосконалити процедури реорганізації та ліквідації банків.